Як 22 вересня 1939 року радянська армія увійшла до Львова

ІА Дивись.info пропонує згадати ці події в історії.

Що передувало: пакт Молотова-Ріббентропа

У 1939 році європейські країни та СРСР розуміли близькість Другої світової війни через напругу, яка наростала між державами. В той час нацистська Німеччина, яку очолював Гітлер, активно готувалася до захоплення територій європейських держав.

Навесні та влітку Франція та Велика Британія  вели активні перемовини з СРСР про взаємну допомогу на випадок війни. Водночас Німеччина, яка уклала з Італією «Сталевий пакт», була зацікавлення у співпраці зі Сталіним, щоб не розпочинати війну на два фронти.

Однак Радянський Союз все ж таки не підтримав позицію європейських країн, а покладався виключно на власні інтереси. Сталін вирішив, що союз з Німеччиною буде кращим варіантом для нього. Так, першим кроком до союзу з Гітлером стало зміна єврея Максима Литвиненка з посади наркома закордонних справ на росіянина В’ячеслава Молотова.

23 серпня 1939 року Сталін уклав з Гітлером «Угоду про ненапад між Німеччиною та СРСР» або ще як її називають «Пакт Молотова – Ріббентропа». Особливістю договору був таємний протокол, за яким країни ділили Північну та Східну Європу на так звані «сфери впливу». У такому разі Польща була поділена між Німеччиною та Радянським Союзом по лінії річок Нарви, Сяну та Вісли. Вже через тиждень після підписання документу Гітлер розпочав Другу світову війну, а Сталін через декілька днів ввів свої війська на захід України.

Читайте також 1 вересня 1939 року: 20 фактів про Другу світову війну

 Битва за Львів та здача міста радянським військовим

Друга світова війна для Львова розпочалася офіційно 1 вересня 1939 року. Тоді місто зазнало бомбардування німецькою авіацію, внаслідок чого було пошкоджено будівлю Головного залізничного вокзалу, церкву Святого Духа, фабрику Бачевського, Скнилівський аеродром тощо.

Згодом місто почало готуватися до оборони під керівництвом генерала Владислава Лянгнера. 10 вересня відбулася нарада в Луцьку, де військовий міністр Тадеуш Каспжинський наказав Лянгнеру самостійно обороняти Львів, щоб полегшити ситуацію на інших ділянках фронту. Однак тут перебували деякі тилові та запасні частини польского війська. 

Крім того, розробили спеціальний план оборони міста, в якому намагалися використати природні перешкоди для ворога (гори, горби, ліси) у передмісті. До Львова також прибула й підмога. Генерал Фабрицій прислав свою частину військових. Передмістя обороняла група «Жовква», якою командував Стефан Іванівський. Під час оборони місто поділили на частини (південь, північ, схід), на чолі яких був свій командир. 

Для оборони на півночі Львова викопали бетонний рів, в який запустили води річки Полтви. Також сформували піхотні підрозділи під керівництвом Сліпецького. До оборони міста долучилося й цивільне населення. Зокрема на той час основну частину мешканців Львова складали українці, поляки та євреї. 

Наступ німецької дивізії на Львів розпочався 12 вересня. Військові підступили до міста з боку Зимної Води. Тоді вони просунулися в напрямку вулиці Городоцької. Однак успіх був нетривалий, бо польські військові відкинули німців, які вже не могли наступати, а лише оборонялись. Згодом німецька армія розпочала облогу міста, а через декілька днів – штурм.

Водночас 20 вересня до битви за Львів долучилася радянська армія, зокрема штаб шостої армії Українського фронту під командуванням Семена Тимошенка. Тоді представники німецьких та радянських військ неодноразово зустрічалися під Львовом, щоб домовитися. Так, саме 20 вересня німецька армія отримала наказ про припинення облоги міста. Вже 21 вересня німці відійшли від власних позицій на користь радянської армії.

22 вересня у Винниках зустрілися представники Польщі та СРСР. Тоді вони підписали документ «Протокол про передачу Львова радянським військам». Такий договір мав низку нюансів, які радянська армія після підписання просто проігнорувала. Наприклад, польських офіцерів вони одразу ж взяли в полон, а не відпустили, як було вказано в домовленостях. Крім того, Червона армія розстріляла жандармів, коли увійшла в місто.

Тож, оборона Львова тривала десять днів. Внаслідок битви німецькі військові фактично ослабили польські позиції та відкрили вхід до міста радянській армії. Такий вчинок був зумовлений поділом на «сфери впливу» між Німеччиною та СРСР, що передбачав «Пакт Молотова – Ріббентропа».

Читайте також Чи є паралелі між Другою світовою війною та вторгненням росіян в Україну, — розмова з істориком

Вхід Червоної армії до міста  

22 вересня 1939 року радянські війська увійшли до Львова. Їхній прихід місцеві сприйняли досить по-різному. Хтось позитивно, зокрема євреї, які боялися нацистів. Деякі люди ж сподівалися на покращення соціального становища та вірили ідеям комуністів.

Українці досить неоднаково ставилися до такої події. Бо з одного боку це був шанс об’єднати усю територію України за довгий час, з іншого – деяким був відомий досвід радянського панування на інших українських територіях (терор, примусова колективізація та Голодомор 1932-33 рр.). Тому вони  радикально були проти захоплення міста радянською владою та встановлення тут їхніх законів.

У радянській історіографії ці події називали «золотим вереснем». Так, в СРСР намагалися залишити в пам’яті людей пропагандистський образ Червоної армії як визволителів від нацистів. Тому згадки про те, що мешканці заходу України вітали радісно з квітами радянську армію є також частиною пропаганди. 

Читайте також Обличчя російської пропаганди, або Як нині Путін декламує наративи Гітлера

Хоча, навіть ті, хто були налаштовані «вітати» прихід Червоної  армії, через деякий час побачили справжнє «обличчя» радянської влади. Оскільки з приходом їх до міста розпочалися масові арешти, примусові депортації та інші терористичні дії. Зокрема тоді велику частку поляків та євреїв виселили зі Львова у віддаленні райони Росії. Така ж доля спіткала українців, які були учасниками національного руху. 

Крім того, радянська влада одразу ж вдалася до пропагандистських агітацій в усіх публічних закладах міста та намагалася схилити мешканців на свій бік. Під час різних акцій вони стверджували, що перед цим місто перебувало під пануванням польської буржуазії, натомість нова влада забезпечить соціальну рівність та заможність людям.

Цікавими є згадки містян про зовнішній вигляд та поведінку військових Червоної армії, які увійшли 22 вересня до міста. Оскільки вони дуже відрізнялися від німецької та польської армії. Багато з них були одягнені в брудний та обшарпаний одяг, не мали звичайних речей побуту. Деякі з них були представниками монголів та калмиків, тому фізично вирізнялися іншою будовою тіла та рисами обличчя.

Поведінка радянської армії була досить дикою для львів’ян. З того часу збереглося чимало історій, наприклад, коли військові не вміли навіть користуватися туалетом та іншими побутовими предметами. Або жінки офіцерів Червоної армії одягали нічні сорочки в оперний театр, бо були здивовані красою одягу львів'янок. Водночас такі вчинки показали низький рівень достатку та культури в Радянському Союзі.

Після захоплення радянською армією українських регіонів, які входили до Польщі, 1 листопада 1939 року західні території України офіційно приєднали до Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі СРСР.

---

Нагадуємо, ІА Дивись.info започаткувала проєкт «Декомунізація Львова», аби розповідати містянам про видатних українців, на честь яких перейменували вулиці, що колись носили радянські назви.

Крім того, ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.