Чи є паралелі між Другою світовою війною та вторгненням росіян в Україну, — розмова з істориком

ІА Дивись.info поспілкувалась із Василем Гулаєм, кандидатом історичних наук, доктором політичних наук про те, чи існують між цими двома війнами історичні паралелі.

Насамперед, говорить він, будь-які історичні паралелі є досить умовними, якщо зважати на наукову точку зору.

«Одночасно це не означає, що не маємо робити висновків з історичних подій та порівнювати досвід минулого з актуальними подіями».

Щодо паралелей між початком Другої світової війни та сучасною російсько-українською війною, на думку нашого співрозмовника, варто визначитися із кількома засадничими моментами, як для широкого публічного виміру історичних подій, так для професійних дискусій в середовищі українських істориків та у дебатах із нашими зарубіжними колегами.

«І насамперед йдеться про ті країни, де історія, особливо новітнього періоду, має можливість вільно розвиватися в академічній дослідницькій площині. Але не такі, як Російська Федерація чи Білорусь, де історія періоду Другої світової війни стала вагомою складовою державної пропаганди із відповідними наслідками», — пояснює Василь Гулай, який також завідує кафедрою міжнародної інформації «Львівської політехніки».

Читайте також: Обличчя російської пропаганди, або Як нині путін декламує наративи Гітлера

І додає, що окремою темою для дискусій є також початок Другої світової війни на західноукраїнських землях, які входили до складу Другої Речі Посполитої.

«Як маємо оцінювати події на заході Україні від ранку 17 вересня 1939 року? І тут важливо найперше акцентувати на потужній маніпулятивно-пропагандистській складовій, яка передувала й супроводжувала вторгнення Червоної армії в 1939 році, так й на широкомасштабну агресію російської армії проти України в 2022 році», — зазначив Гулай.

Вагома спільна риса обидвох агресій полягає також в тому, що радянські/російські збройні сили чисельно та основними видами озброєння істотно переважали, як свого часу Військо Польське в Східній Галичині та Західній Волині, так Збройні Сили України в лютому 2022 року, пояснює історик.

Читайте також: 1 вересня 1939 року: 20 фактів про Другу світову війну

«Ще один чинник, який би мав сприяти реалізації реваншистських геополітичних планів чи то Сталіна, чи Путіна, полягає в прагненні максимально залучити на свій бік місцеве населення, розгорнути своєрідний “другий фронт” в тилу польської чи української армії. І якщо у вересні 1939 року, з огляду на попередній негативний досвід національної політики Польщі на західноукраїнських теренах та активізацію “п՚ятої колони” з комуністичних структур, сподівання одного кремлівського диктатора частково справдилися, бо в 2022 році Путін неочікувано отримав  в Україні сильний громадянський національний спротив, який всебічно, допомагаючи ЗСУ, зупинив “вторую армию мира”, і далі її погнали, і женуть сьогодні з української землі», — вважає пан Гулай.

Також не варто забувати про міжнародний фронт, каже він. Якщо у серпні-вересні 1939 році СРСР вдалося не тільки оформити союз з нацистською Німеччиною, але спільними зусиллями фактично дезорієнувати й дезорганізували Францію та Англію від невідкладного виконання своїх союзницьких зобов՚язань щодо Польщі, то від кінця лютого 2022 року російська армія, всупереч прогнозам кремлівських пропагандистів-«геостратегів» та зусиллям власних спецслужб, відчула й відчуває адекватну реакцію міжнародного співтовариства на свою агресію проти України.

Тут варто передусім згадати швидке формування та дієву роботу міжнародної коаліції «Рамштайн».

«Таким чином, попри цілком очевидні відмінності історичного часу початку Другої світової війни та новітньої російсько-української війни, не можна не вказати на кілька істотних як спільних рис, так й особливо відмінних, тих, які характеризують сучасний етап становлення та боротьби української політичної нації проти сильнішого загарбника, який тільки номінально змінив державний неймінг — з СРСР на РФ, але не свою справжню неоімперську людиноненависницьку сутність», — резюмує наш співрозмовник.