Якими є основні виклики на ринку праці в Україні

У Львові відбувся соціальний форум інновацій та можливостей «УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО 2.0». Із темою «Виклики ринку праці. Чи вистачить фахових працівників на всіх?» виступив засновник найпопулярнішого сайту з пошуку роботи в Україні Артур Міхно.

Як війна вплинула на ринок праці

Зараз на ринок людського капіталу в Україні суттєво впливають такі фактори:

1. Зовнішня міграція. Маємо серйозний «відтік талантів» закордон. Війна змусила мільйони людей виїхати з України з міркувань безпеки. Зокрема, це стосується жінок. Через це постраждали абсолютно всі індустрії, оскільки жінки в Україні працюють на всіх рівнях — від лінійних спеціалістів до топменеджменту. Аби уникнути серйозного дефіциту кадрів, компаніям слід уважно переглянути внутрішні політики стосовно формату роботи (офіс/ гібрид/ віддалено) і прийняти як належне, що вкрай багато кандидатів не готові повертатись в офіс і до закінчення війни будуть надавати перевагу віддаленій роботі. 
2. Внутрішня міграція. У регіонах, які найбільше страждають від ворожої агресії, є досить серйозний відтік населення, яке також з міркувань безпеки змінює місце проживання і роботи. Зокрема, мігрує в центральні та західні області країни. Через це у відносно безпечних регіонах сильно зростає внутрішня конкуренція на деякі посади. Корпоративні програми допомоги таким співробітникам з житлом можуть дати роботодавцю суттєву перевагу у боротьбі за кращих спеціалістів.
3. Зростання конкуренції. Ще до повномасштабного вторгнення РФ в Україну пошук роботи для професіоналів був викликом через чималу конкуренцію на ринку праці. Сьогодні цей тренд тільки посилюється. Шалена кількість підприємств знаходяться в окупації або вже знищені ворогами, люди масово й одночасно втратили роботу.
   Станом на літо 2023 року дуже багато кандидатів відгукуються на вакансії й охоче спілкуються з рекрутерами. Якщо у перші 4-6 місяців війни пошукачі здебільшого демпінгували по своїх зарплатних очікуваннях, то зараз їхні вимоги повернулись до довоєнного рівня.
4. Психологічний стан українців. Не секрет, що всі українці знаходяться в стані сильної накопиченої втоми і стресу через вторгнення РФ. Це впливає на всі сфери нашого життя і на нашу оцінку своїх внутрішніх сил. На жаль, спостерігається, що роботодавці ще не до кінця усвідомлюють цей момент та не змінили своїх очікувань щодо кандидатів. На співбесідах вони все ще зосереджені на виявленні «палаючих очей», ентузіазму і шаленого натхнення, які за втомою не завжди проявляються так, як це могло б виглядати і звучати до 24 лютого. 

«Але, попри війну, 95% ринку праці вже відновилися. І мені здається, що фантастично. Це все відбувається завдяки ЗСУ та підприємцям, які продовжують працювати на різні фронти», - каже Артур Міхно.

В Україні бракує кваліфікованих кадрів

Безробіття залишається вищим за період до початку великої війни та набуває ознак структурного явища. Зокрема, поглиблюються професійні та регіональні диспропорції, що стримує подальше відновлення зайнятості. 

Наслідки війни (руйнування, закриття та релокація підприємств), виїзд біженців за кордон та збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО) створюють ситуацію невідповідності географічного розташування робочих місць та робочої сили. Станом на травень 2023 року рівень безробіття становив близько 20%. 

Паралельно з цим посилюється тінізація ринку праці – зростає кількість працівників без офіційного оформлення і зарплатами «в конвертах». Як наслідок, такі особи не мають соціальних гарантій, їх робочий час не зараховується до трудового стажу. 

На збільшення розміру неформальної зайнятості вплинула вимога щодо реєстрації чоловіків у військкоматах для офіційного працевлаштування. 

Крім того, процес старіння населення України буде прискорюватися (станом на 1 січня 2022 р. середній вік в Україні становив 42,2 роки), що зменшить потенціал робочої сили. 

Освіта відіграє вирішальну роль у формуванні людського капіталу, особливо в умовах несприятливого демографічного розвитку. Високоякісна система освіти, перепідготовки та професійного розвитку може допомогти зменшити дефіцит робочої сили. 

«Але зусилля щодо підвищення якості та актуальності освіти, особливо професійно-технічної, вищої та освіти для дорослих, є недостатніми. Інвестиції в людський капітал, такі як програми перепідготовки дорослих, не були пріоритетом в Україні навіть до війни», - констатує Артур Міхно.

Тож є проблема – невідповідність поточного стану підготовки робочої сили потребам економіки. Плани системи освіти щодо підготовки робочої сили, розроблені ще до війни, не змінювались, що ускладнює пристосування до сучасних вимог ринку. 

З якими викликами зіткнеться український ринок праці після війни

В останньому звіті Future of Jobs 2023, який оприлюднили на Всесвітньому економічному форумі, виділені ключові тенденції, куди рухатиметься ринок праці в найближчі п’ять років. У дослідженні взяли участь 803 компанії, в яких працюють понад 11,3 мільйона працівників та які представлені у 45 економіках світу. Виокремимо ті, які напряму торкнуться України після закінчення війни:

1. Різноманіття, рівність та інклюзія. Після закінчення війни роботодавці мають бути готові прийняти до своїх команд хлопців і дівчат, які ціною власних життів боронили нашу країну. Попри отримані на війні поранення чи пережитий психологічний вплив, вони мають повернутись до нормального цивільного життя і роботи, яка забезпечуватиме їхні потреби. HR-спеціалістам варто вже зараз думати над тим, як адаптувати цих людей, на які посади, на яких умовах тощо. Це делікатне питання, і ми маємо бути готові його вирішувати. 
2. Інвестиції в навчання персоналу. Після закінчення війни чимало людей з різних причин не зможуть повернутись до своїх звичних робіт і будуть перекваліфіковуватись. Водночас індустріям, які й до повномасштабної війни відчували дефіцит кадрів, а зараз зіткнулися з відтоком працівників за кордон, потрібно думати, як залучати персонал. Тому як роботодавцям, так і державі в цілому вкрай потрібно інвестувати в освіту — розвивати програми підвищення кваліфікації та перекваліфікації персоналу.
3. Міграція працівників. Від початку повномасштабного вторгнення мільйони українців виїхали за кордон, прагнучи убезпечити себе і своїх дітей. Минуло півтора року, і вони звикають до життя на чужині — знайшли роботу, прилаштували дітей до садків і шкіл, вивчають мову. Більшість із них серйозно розглядають можливість залишитися там, де вони є, і перевезти решту сім’ї. Після закінчення війни ця проблема стане вкрай серйозною для економіки, тому державі доведеться докласти значних зусиль, щоб створити сприятливі умови і промотивувати людей повернутися. Це найважливіше для індустрій, що потребують фізичної присутності працівників. Їхнє головне завдання — розробити стратегію залучення нових й утримання наявних співробітників.

«Якщо ж говорити про професії, які будуть затребувані після війни, то це найперше ті, що пов’язані з відбудовою країни. Зокрема, спеціалісти, які займаються відновленням інфраструктури — інженери, будівельники тощо. Окрім цього, шалено зростає попит на фахівців із фізичного і ментального здоров’я. На вагу золота медики й психологи, адже українці потребують і далі потребуватимуть реабілітації й поновлення психологічного ресурсу — як військовослужбовці, так і цивільне населення», - прогнозує експерт.

Читайте також: Повоєнна відбудова: як про неї говорити.

---

Матеріали у рубриці Погляди є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.