Загадкове життя Бруно Шульца або Письменник та художник із Дрогобича, якого звинувачували в порнографії

Сьогодні, 19 листопада, минає 81 рік від дня загибелі талановитого письменника, перекладача та художника, який прожив загадкове та водночас трагічне життя.

 ІА Дивись.info розповідає детальніше про біографію Бруно Шульца.

Навчання та перші проби в різних мистецтвах

11 липня 1892 році в сім'ї торговця тканинами Якуба Шульца та Генрієтти Гендель-Кумеркер  народилася п’ята дитина. Хлопчика назвали Бруно. Крім того, письменник мав брата Ізидора та сестру Ганю. Інші діти померли ще змалку. 

Спочатку Бруно Шульц навчався у Дрогобицькій гімназії. Там його відзначили як здібного учня та рекомендували на вступ до університету. Крім того, у шкільні роки він відкрив у собі талант до письменництва, який помітили його вчителі.

Після закінчення гімназії митець вирішив вступити до Львівської технічної школи (сьогодні –Національний університет «Львівська політехніка») на архітектора. Однак Шульц не закінчив університет. Його сім’я зіштовхнулася  з труднощами: батько серйозно хворів, через що збанкрутувала родинна крамниця. 

Крім того, в Європі розгорілася Перша світова війна. Тоді російська армія зайшла в Дрогобич та неабияк зруйнувала місто. Зокрема вороги спалили родинний будинок Шульца. В цей час Бруно разом з матір’ю переїхав до Відня. Після повернення додому його батько помер.

Бруно Шульц також навчався у Віденській академії мистецтв та стажувався в Парижі. Деякий час належав до мистецького товариства Kalleia, яке створила єврейська інтелігенція в Дрогобичі. В цей період життя він багато читав та малював, формуючи власне бачення мистецтва. 

У 1924 році письменник влаштувався на роботу в Дрогобицьку гімназію викладачем малювання. Там він працював усе своє життя. Серед відомих учнів Шульца був Альфред Шраєр.

Звинувачення в порнографії та картина для Сталіна

Протягом 1920-1922 років митець створив свої найвідоміші малюнки, які згодом назвав «Ідолопоклонною книгою». У своїх роботах художник зобразив химерні епізоди, де дійсність переплітається з вигадкою. Тут можна побачити як людей, так і міфічних персонажів.

Бруно Шульц малював переважно графіку за допомогою спеціальної техніки кліше-верр (драпання голкою на склі). Щодо стильового напрямку, то дрогобицький художник тяжів до експресіонізму. За такими особливостями образотворчого мистецтва Шульца порівнювали з відомим іспанським живописцем Франсіско-Хосе де Гоєм, а також з його сучасником Станіславом Іґнацієм Віткевичом.

Існує версія, що художник змальовував героїнь, які зображені на картинах, з дрогобицьких повій. Інколи його наречена Юзефіна Шелінська ревнувала митця до них, однак вона так і не могла знайти доказів, чи справді Шульц ходив часто в борделі чи це був витвір його уяви. 

Через елементи оголеного тіла на картинах деякі критики звинувачували художника в порнографії. Водночас були й ті, які захоплювалися ними. Бруно Шульц брав участь в різних виставках, зокрема перша відбулася в березні 1922 року в галереї Zachecie у Варшаві. Інші – у Львові (колективна виставка Товариства приятелів красних мистецтв), в Кракові (виставка єврейських митців 1930 року), а також у Вільні, Закопаному, Трускавці тощо.

На малюнках є елементи оголеного тіла 18+:

У 1939 році розпочалася Друга світова війна. Тоді Дрогобич знову захопили радянські військові, а вже відомий митець не залишається непомітним для влади. Так, Бруно Шульца примусили намалювати портрет Сталіна, а також картину «Звільнення народу Західної України». Остання не сподобалася радянській владі через надмірне використання художником синьої та жовтої фарб. Тому його звинуватили в  українському націоналізмі та заарештували. Він пройшов низку допитів, після яких Шульца все-таки відпустили.

Читайте також Той, хто «був хрущем і жив колись на вишні»: про поета Богдана-Ігоря Антонича

Збірки оповідань та внутрішній світ письменника 

У 1933 році Бруно Шульц дебютував на літературній ниві та видав свою першу збірку оповідань «Цинамонові крамниці». Туди увійшли такі твори: «Серпень», «Відвідування», «Птахи», «Трактат про манекени або Друга Книга Буття». Збірка одразу отримала позитивні відгуки від польських літературних критиків. 

Автор розпочав роботу над текстами, з яких складається видання, ще у 1925 році. Перед публікацією ділився творам зі своїми друзями, з якими часто листувався. Зокрема – з Владиславом Ріффом та Деборлю Фоґель. 

Спочатку саме Фоґель хотіла допомогти Шульцу видати книгу. Однак не змогла довести справу до кінця. Згодом письменник звернувся з проханням до ще однією польської письменниці Зофї Налковської, яка посприяла виходу у світ збірки «Цинамонові крамниці».

Наступною книгою автора є «Санаторій під клепсидрою», які Шульц видав у 1939 році. У цій збірці, як і в попередній, помітно, що автор вплітає в текст автобіографічні відомості з власного життя поряд з вигаданими епізодами. До книги увійшли такі тексти: «Геніальна епоха», «Липнева ніч», «Самота» та інші.

Стиль творів Бруно Шульца містить ознаки сюрреалізму, експресіонізму та химерної прози. Тому літературознавці порівнюють його тексти з творами єврейської письменниці Дебори Фоґель, Францом Кафкою, якого Шульц перекладав разом з Юзефіною, а також представниками магічного реалізму.

До сьогодні збереглася тільки невелика частина творів письменника. Оскільки багато було втрачено після Другої світової війни. В українському перекладі також доступні оповідання поза збірками: «Осінь», «Республіка мрій», «Комета» та «Вітчизна».

«Не без причин тепер повертаються ті далекі мрії. Спадає на думку, що жодна мрія, хоч яка абстрактна й недоречна, не марнується у Всесвіті. Кожна мрія містить у собі якесь прагнення дійсності, якусь поставлену перед дійсністю вимогу…»,

– цитата з оповідання «Республіка мрій» Бруно Шульца.

Наречена Бруно Шульца

Митець мав трагічну історію кохання. Відомо, що Юзефіна Шелінська була нареченою Шульца. Коли вони зустрілися, то Юзефіні виповнилося 27 років, а Шульцу – 41. Спочатку між ними виникли взаємні почуття. Художник запрошував жінку позувати для його малюнків. Тоді вони проводили разом час: багато спілкувалися, прогулювалися по місту, Шульц любив читати для коханої поезію.

Потім Юзефіна переїхала до Варшави, а Шульц залишився в Дрогобичі. В цей час вони пересилали одне одному листи. Згодом письменник запропонував їй одружитися. Також про свій намір він повідомив батькам Юзефіни.

Однак вона залишилася лише нареченою, бо одружитися парі так і не вдалося. Закоханим відмовляли офіційно зареєструвати шлюб. Ймовірно, однією з причин було те, що Юзефіна була, хоч і єврейкою, проте католицької віри. Натомість Шульц погодився вийти з єврейської громади, однак не планував охрещуватися. 

Читайте також Львівські «Бітлз»: історія гурту, який один із перших виконував джазові композиції на Галичині

Крім того, ще однією перешкодою на їхньому шляху стало перебування в різних містах. Юзефіна бажала залишитися у Варшаві, натомість Шульц не хотів покидати рідний Дрогобич, з яким пов’язане усе його життя. 

Після декількох невдалих спроб одружитися між ними виникають непорозуміння – стосунки стали напруженими. Через невдачі Юзефіна не витримала: вона напилася снодійного та здійснила спробу самогубства. Тоді жінку врятували. Проте у квітні 1937 році пара вирішила розірвати стосунки.

У 1991 році у 86-річному віці Юзефіна Шелінська зробила другу спробу покінчити життя. Цього разу - вдалу. Хоча тоді її коханого вже як 49 років не було серед живих.

Загинув за крок до втечі 

Останні роки життя Бруно Шульца були трагічними. У 1941 році Дрогобич захопила німецька армія. В цей час розпочалися масові арешти та розстріли євреїв. 

Тоді художник був під наглядом керівника місцевого гестапо Фелікса Ландау. Він дав особливу роботу Шульцу – розмалювати дитячу кімнату в його будинку та казино гестапо. Згодом митець потрапив разом з родиною до місцевого гетто, де він мешкав в одноповерховому бараці на вулиці Столярській, 18.

Під час перебування в гетто Шульц продовжував творити, а деякі свої малюнки та рукописи зміг передати друзям, які намагалися врятувати Шульца. Вони у Варшаві виготовляли підроблені документи для письменника, щоб він виїхав з гетто.

19 листопада 1941 року Бруно Шульц вже був готовий втекти з Дрогобича. Йому передали усі потрібні документи та гроші. Перед самим від’їздом він вирішив лише піти в магазин по хліб. Письменник йшов по вулиці, де раптов відбулися масові погроми євреїв. В нього вистрілив гестапівець Карл Ґюнтер. 

Тепер на тому місці, де загинув Бруно Шульц у Дрогобичі, встановили пам’ятну табличку. Крім того, через кожні два роки в місті відбувається Міжнародний фестиваль присвячений авторові. Також тут є Музей Бруно Шульца.