Не «інваліди» та не «колісні візки»: як коректно говорити про людей з інвалідністю

ІА Дивись.іnfo зібрала основні терміни, які варто вживати для іменування людей з інвалідністю та розповідає, чому варто вживати саме їх.

Як правильно називати людей з інвалідністю

Громадська організація «Доступно.UA» створила спеціальний словник коректної термінології, в якому містяться правильні слова. Розгляньмо його.

Неправильний варіант – Правильний варіант

• Інвалід – людина з інвалідністю.
• Людина з особливими потребами; людина з обмеженими можливостями; неповносправна людина – людина з інвалідністю.
• Людина з вадами; каліка – людина з інвалідністю.
• Інвалідний візок, колісний візок – крісло колісне.
• Колясочник; прикутий до візка – людина, яка користується/пересувається кріслом колісним.
• Ампутант; безрукий; безногий – людина з ампутованою верхньою чи нижньою кінцівкою; людина, яка користується протезом верхньої чи нижньої кінцівки.
• Людина, яка страждає на…  – людина з порушеннями…
• Людина з проблемами здоров’я – людина з порушеннями здоров’я.
• Сидяча людина; лежача людина – людина з порушеннями опорно-рухового апарату.
• Сліпий – незряча людина.
• Людина з вадами зору – людина з порушеннями зору; людина з частковою втратою зору.
• Глухоніма людина – людина з повною втратою слуху.
• Людина з проблемами слуху – людина з порушеннями слуху; слабочуюча людина.
• Мова жестів, мова глухих – жестова мова.
• Перекладач/-ка мови жестів, сурдоперекладачі – перекладач/-ка жестової мови.
• Даун, «сонячна людина» – людина з синдромом Дауна.
• Аутист, «людина дощу» – людина з аутизмом, людина з порушеннями аутистичного спектра.
• Розумово відсталий, психічно нерівноважений, божевільний – людина з розумовими/ інтелектуальними/ психічними порушеннями.
• Онкохвора людина – людина з онкологічним захворюванням, онкопацієнт.

Крім того, за освітніми рекомендаціями НУШ, не варто вживати словосполуки зі словом «особливий» на зразок – «особлива дитина» чи «особливі потреби». Адже винятковою для своїх батьків може бути кожна дитина. Також потреби, які створюють для людей з інвалідністю не є особливими, адже вони можуть стати в пригоді іншим людям. Наприклад, пандусом може скористатися не тільки людина на кріслі колісному, але й людина, яка травмувала ногу та перебуває в гіпсі чи просто котить валізу.

Термін «особливі потреби» використовують як для дітей з інвалідністю, так і дітей, які опинилися у винятковій ситуації. Для прикладу, це можуть бути іммігранти чи внутрішньо переміщенні особи (ВПО), котрим потрібна підтримка під час навчання.

Також не потрібно використовувати сполуку «людина, яка страждає на…», оскільки таким чином ми підкреслюємо особистий її біль, що викликає певна недуга. Краще вживати – людина з порушеннями. Водночас вдалим варіантом під час спілкування з людиною, яка користується кріслом колісним, буде запросити разом «прогулятися». Адже в такому разі можна не акцентувати на способі її пересування.

«Інвалід» є застарілим радянським терміном

Як пояснюють в «Доступно.UA», слово «інвалід» є застарілим радянським терміном, який сьогодні вживати не правильно, оскільки воно має некоректне семантичне забарвлення. Водночас існує альтернативний термін – «людина з інвалідністю». Така словосполука вказує на те, що суспільство має спочатку говорити про людину, насамперед, а тоді вказувати на її певну ознаку. У такому разі інвалідність повинна слугувати другорядним фактором.

Крім того, термін «особа з інвалідністю» офіційно затверджено на офіційному рівні. Зокрема, у 2017 році Верховна Рада прийняла законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування  терміну «особа з інвалідністю» та похідних від нього». Таким чином, в тих законах, де були такі терміни, як-от: «інвалід», «інвалід війни», «дитина-інвалід», «інвалід з дитинства» замінили на – «особа з інвалідністю», «особа з інвалідністю внаслідок війни», «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства».

У 2018 рік термін «інвалід» повністю виключили з українського законодавства. Відповідний закон підписав тодішній президент України Петро Порошенко.

Конвенція про права людей з інвалідністю

У грудні 2006 році Генеральна асамблея ООН прийняла «Конвенцію про права людей з інвалідністю». А у 2009 році її ратифікувала. Основними принципами угоди стали:

• повага до гідності людини, її особистої самостійності, зокрема свободи робити власний вибір, і незалежності;
• недискримінація;
• повне й ефективне залучення та включення до суспільства;
• повага до особливостей осіб з інвалідністю і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства;
• рівність можливостей;
• доступність;
• рівність чоловіків і жінок;
• повага до здібностей дітей з інвалідністю, що розвиваються, і повага до права дітей з інвалідністю зберігати свою індивідуальність.

До того ж, в преамбулі до конвенції зазначено: «інвалідність – це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров’я, і відносницькими та середовищними бар’єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими».

Таким чином, оновлені терміни відображають принципи міжнародної конвенції, дотримуючись лінгвістичних рекомендацій «person first language» («спочатку людина», а тоді її характеристика).

Доступність Львова

Нагадуємо, що загалом у Львові – понад 40 тисяч людей з інвалідністю. Так, ІА Дивись.іnfo започаткували проєкт «Тест на (НЕ)доступність», в межах якого перевіряли, наскільки деякі території міста є пристосованими для людей маломобільних груп населення. Про те, чи інклюзивний простір біля Залізничного вокзалу у Львові – читайте та дивіться тут.

Інші випуски «Тест на (НЕ)доступність»:

• Тест на (НЕ) доступність: день із життя Наталії, яка пересувається на кріслі колісному
• Тест на (НЕ) доступність: чи легко знайти укриття у Львові людині на кріслі колісному
• Тест на (НЕ)доступність: які проблеми є на Сихові

Крім того, ми підсумували, чи стали львівські вулиці доступнішими у 2023 році.