Розлади харчової поведінки: як розпізнати

Підлітковий період вважається найскладнішою віковою кризою в нашому житті. Кожна дитина змушена пройти крізь випробовування фізичною та психологічною трансформацією: гормональну перебудову організму, зміни у фігурі, переосмислення світосприйняття та усвідомлення себе дорослим, опанування нових соціальних ролей та пізнання своєї сексуальності. Цей розлад стосується і дорослих людей.

Це дуже тривожний та виснажливий процес, в процесі якого молода людина зазвичай вимагає від себе термінової відповідності екранним еталонам краси, а власну природність часто сприймає, як ганебне свідчення своєї недосконалості й навіть нікчемності.

Щоб якось виправдатися перед собою та суспільством за цю «неідеальність» і дати собі шанс на успішність та привабливість для протилежної статі, багато підлітків починають експериментувати з харчуванням: то штучно обмежують себе в їжі, то переїдають настільки, щоб компенсувати собі нестачу всіх інших вікових задоволень. 

Так молоді люди поступово доводять себе до РХП, розладів харчової поведінки, які стають хворобливою залежністю.

Психологиня Леся Захарчук, кандидатка у психотерапевти за напрямком гештальт, розповіла про це більше.

Що таке РХП

Розлади харчової поведінки – це низка психічних розладів, які пов’язані з деструктивними установками й аномальною поведінкою людини у виборі їжі: кількістю та частотою її прийому, а також зацикленістю на вазі та формах власного тіла.

«Оскільки виникненню захворювання сприяють відповідні генетичні схильності й висока емоційна чутливість, саме підліткова психіка, що перебуває у процесі розвитку, є особливо вразливою до виникнення РХП», - пояснює терапевтка.

Більшість своїх вікових проблем (відсутність популярності серед однолітків, булінг, невзаємне кохання тощо) підлітки пов’язують із власною зовнішністю. А занижена самооцінка, брак підтримки з боку батьків і надмірна популяризація індустрії схуднення лише підштовхують їх до нездорових стосунків із їжею, що часто за кілька років перетворюються на РХП.

РХП – це захворювання не про їжу і не про вагу, а про життя, про прагнення проживати свої почуття та реалізовувати потреби, які за різних обставин не можуть задовольнятись, розповідає Ольга Волинець, практичний психолог проєкту SupportME: 

«Це про ті почуття, які через зовнішні обставини неможливо вербалізувати, наприклад, через суворі правила поведінки в сім’ї. І в такому випадку вдається виразити їх за допомогою відносин із їжею, корегування продуктів харчування, розмірковування про час прийому їжі, обмеження в їжі чи навпаки – корегування власного тіла».

Насамперед РХП – це про власну ідентичність, зазначає психологиня. Людина, котра страждає на РХП, за допомогою цього недугу заповнює своє життя, стає для себе більш вагомою й значущою. Адже тільки через обмеження в їжі вона доводить собі, що чогось варта в цьому житті.

Види РХП

1. Нервова булімія – людина спершу споживає величезну кількість їжі, а потім, відчуваючи страшний сором та провину за з’їдене, насильно очищає організм через штучне викликання блювоти чи за допомогою проносних та сечогінних препаратів.
2. Нервова анорексія – людина просто одержима бажанням схуднути. Вона майже нічого не їсть, але намагається якомога більше тренуватися, щоб позбутися і без того вже відсутньої зайвої ваги.
3. Компульсивне переїдання – людина узагалі не контролює себе під час прийому їжі, не відчуває ситості й об’їдається аж до появи дискомфорту в животі. Через це вона також відчуває значне незадоволення собою, але штучно «повернути» чи негайно зігнати зайві калорії не прагне.

Також відомі ще й інші, менш поширені, види РХП:

1. Розлад румінації – відригування їжі з повторним ковтанням.
2. Пікацизм – поїдання неїстівних предметів (паперу, глини, кавової гущі тощо).
3. Розлад вибіркового харчування – категорична свідома відмова від якоїсь групи продуктів з метою схуднення (від хліба, м’яса, молока тощо) в наслідок якої організм поступово відчуває дефіцит потрібних мікроелементів.
4. Орторексія – зацикленість на правильному харчуванні та нав’язливе прагнення дотримуватися його принципів за будь-яких умов. Концентрація виключно на корисності продукту попри його смакові якості.

Читайте також: Панічна атака: що це таке та як допомогти.

Як розпізнати розлади харчової поведінки

Про наявність розладів свідчать:

• різкі зміни ваги;
• вживання великої кількості води й раптове збільшення фізичної активності;
• надмірна уважність до складу їжі, постійний підрахунок калорій;
• замкнутість у собі і значно перебільшений сором свого тіла;
• характерні подряпини на пальцях та почервоніння навколо рота, хрипота й поява/збільшення карієсу на зубах;
• пригнічений настрій чи надмірна дратівливість, брак бажання та енергії для виконання раніше важливих та цікавих справ;
• часті прояви нудоти та проблеми з травленням.

Але пам’ятайте, зауважує Леся, точно діагностувати РХП та призначити належне лікування може тільки психіатр.

«РХП займають лідируючі позиції серед психічних розладів за показником смертності саме через те, що велика кількість людей різного віку ігнорують, соромляться чи бояться їх вчасно визнати в себе», - додає вона.

РХП – це серйозна, проте виліковна проблема, що потребує вчасного звернення по спеціалізовану допомогу.

Що робити батькам підлітка з РХП

1. Помітивши відповідні ознаки, делікатно запропонуйте свою допомогу, спробуйте стати для нього психологічною опорою.

«Намагайтеся більше говорити з дитиною про її емоції, сприяйте їх вираженню та вивільненню, адже корінь утворення РХП переважно полягає саме у невиражених емоціях, їх недопроживанні».

1. В жодному разі не звинувачуйте дитину в такому поводженні з їжею і не закликайте «вольовим рішенням» змінити його (адже на етапі розладу це вже неможливо без допомоги спеціаліста).
2. Якомога швидше зверніться до психіатра чи психотерапевта.

В основі більшості РХП можуть бути депресивний чи тривожний розлади: через їжу дитина може намагатися впоратися з психологічним дискомфортом, щоб через контроль над тілом відчути контроль над своїм життям.

Тому враховуйте, що її поводження з їжею може виявитися лише верхівкою її суттєвих психологічних проблем.

«Пам’ятайте, що без вчасної необхідної терапії та грамотної медикаментозної підтримки ці розлади харчування можуть завершитися для вашої дитини інвалідизацією чи навіть смертю», - застерігає експертка.

Чим допоможе терапевт

Якщо після терапії у психіатра чи психотерапевта є потреба у подальшому кваліфікованому супроводі щодо відновлення здоров’я та психоемоційного стану, підліток може попрацювати з психологом над:

• зниженням тривожності;
• формуванням адекватної оцінки власної зовнішності та покращенням загальної самооцінки;
• закріпленням нових здорових харчових звичок;
• покращенням старих соціальних контактів та побудовою нових тощо.

Профілактика РХП

1. З дитинства намагатися формувати здорові харчові звички: не сприймати їжу, як заохочення чи покарання, уникати переїдання та «доїдання» через силу.
2. Якщо у вашому дитинстві були закладені нездорові основи поводження з їжею, ніколи не пізно переглянути їх разом із дієтологом та психологом і покращити якість вашого життя, не доводячи себе до РХП.
3. Не впроваджувати собі жорстких заборон на ту чи іншу їжу й займатися спортом у задоволення, а не з власного примусу.
4. Тверезо оцінювати особливості власної фізіології, мати реалістичні очікування від себе й не намагатися наслідувати «ідеальні» фігури знаменитостей. Хоча б тому, що ніхто не розкриє вам чесної інформації, якими методами вони їх насправді досягають та підтримують.
5. Розвиватися інтелектуально й дізнаватися більше, наприклад, про оптимальну вагу людини та інтуїтивне харчування.
6. Вчитися приймати та любити себе безумовно, адже від цього залежить якість вашої взаємодії з іншими людьми та щастя в особистому житті.
7. Намагатися жити активним соціальним життям і не концентруватися виключно на їжі.

«Існує думка, що люди, котрі страждають на розлади харчової поведінки, просто не мають, чим зайняти свій вільний час. Насправді люди з РХП вже перебувають у полоні певної поведінкової залежності, вийти з якої може допомогти тривала робота з фахівцем та щира підтримка близьких людей», - додає фахівчиня.

Читайте також: Біполярний розлад: що це за недуга та як її розпізнати.