У Львові ровесник Революції Гідності підняв прапор вбитого на Майдані протестувальника

Про це повідомили у військовій адміністрації регіону у вівторок, 20 лютого.

Прапор належав львів’янину Андрію Дигдаловичу, якого вбили 20 лютого 2014 року на Майдані в Києві. Зранку його життя забрала куля снайпера на вулиці Інститутській. В цей момент у внутрішній кишені куртки з ним був прапор України, який і підіймали сьогодні на львівському меморіалі.

Військові капелани провели поминальну молитву, а львівські школярі розвішали власноруч зроблених паперових янголів на стенді з фотографіями Героїв.

Андрій Дигдалович

Народився 3 червня 1973 року. Андрій Дигдалович мешкав у Сокільниках біля Львова.

Коли Андрію виповнилося два роки, не стало батька, тож змушений був рано стати дорослим. Мама Лідія Яримович походить з родини священиків – дід і батько були священиками УГКЦ, батько правив підпільно. Бабин брат Іван Бутковський був полковником УПА (псевдо «Гуцул»), Лицарем Золотого Хреста Бойової Заслуги, помер у Мюнхені 1967 року.

Сам Андрій теж мав бунтівний характер. Ще в школі ставив вчителям на уроках історії незручні запитання про УПА. Наприкінці 1980-их років із місцевих державних будівель знімав радянські прапори. Мати вночі на його одязі шукала червоні нитки, аби сина не покарали.

У 18 років організував в Сокільниках Товариство української мови ім. Т.Шевченка. 2004 з першого і до останнього дня був на Майдані під час Помаранчевої революції. Працював будівельником.

Виховував двох доньок — Андріану та Анастасію. Любив футбол, грав за сільську команду «Кар'єр».

Перебував на Майдані упродовж трьох місяців, належав до 8-ої Афганській сотні. 11 грудня беркутів ці схопили Андрія і хотіли змусити його стати перед ними на коліна, але не вдалося попри те, що били. Йому врятувала життя накидка з написом: «Афганці-ветерани з народом». Якийсь офіцер підійшов і сказав: «Афганці не вбивати». Йому вдалося втекти, коли беркутівці відволіклися на деякий час.

Був травмований в око, з лікарні знову повернувся на Майдан. Зранку сів під штабний намет, закурив, зробив собі кави. Йому сказали: аби ти не пропадав, тебе нагороджувати будуть. Він видав: «Який із мене герой? Я ще не заслужив. Але зараз заслужу». Встав і пішов. Через 20 хвилин Андрія не стало. Його життя обірвалось від кулі снайпера на вулиці Інститутській, коли Андрій відтягував пораненого хлопця до медиків. На ньому був саморобний бронежилет. Куля пробила його та пройшла навиліт.

Залишив дружину та двох доньок. Андрію Дигдаловичу було 40 років.

Революція Гідності

Нині в Україні вшановують пам'ять Героїв Небесної сотні. Упродовж 18 по 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності загинули 78 учасників протестів проти тодішнього режиму Януковича. А в наступні дні від поранень померли ще 20 людей.

Наймолодший революціонер був ще дитиною. Це 17-річний Назарій Войтович з Тернопільщини, а найстарший —82-річний киянин Іван Наконечний.

ІА Дивись.info розповідає про те, що потрібно знати кожному українцеві.