«Чоловіки ховаються від ТЦК, бо не мають уявлення про службу», - розмова з військовим на позивний «Цербер»

військовий
ілюстративне фото/Armed Forces

Військовий на позивний «Цербер» займається забезпеченням частини речовим майном, паливом та продовольством. Однак обставини змушують його також працювати з волонтерами, влаштовувати аукціони та збори на потреби бійців. Військового турбує хибне уявлення цивільних про життя на фронті та їхнє ставлення до ТЦК.

ІА Дивись.info поспілкувалася з Назаром про побут на фронті, потреби армії та втрати на полі бою.

Назар воює на Авдіївському напрямку

Батальйон, в якому служить Назар, був сформований в лютому 2023 року. Він складається з мобілізованих військовослужбовців. Через кілька місяців навчання бійців відправили виконувати завдання на околицях Бахмута.

«Сьогодні та територія, де ми тримали оборону, вже зайнята орками», - розповідає старший лейтенант.

Згодом військовослужбовців відправили на Куп'янсько-Лиманський напрямок, де ситуація загострилася наприкінці літа того ж року. І от відносно нещодавно вони опинилися на Авдіївському. Там становище погіршилося через затримку військової допомоги від Заходу та посилення оснащення росіян дронами:

«Ситуація складна, тому що ворог вчиться. Тобто якщо минулого року ми мали дрони, а вороги їх не використовували майже і не знали як, то зараз вони вже попрацювали над помилками. FPV тут літають просто хмарами».

Закрити збір — маленька частина шляху нової техніки на фронт

Перед відкриттям будь-яких зборів, пояснює «Цербер», треба домовитися з виробником про виготовлення необхідної техніки. Після того треба відкрити й, відповідно, закрити збір:

«Тоді виробник отримує гроші і збирає наше замовлення».

Згодом оператор бригади відправляється на навчання з управління цією технікою.

«І тільки тоді оператор може приступити до виконання завдання з допомогою цієї техніки вже на полі бою», - підсумовує військовий.

Потреби в армії є завжди

Війна — це динамічний процес. Хід бойових дій, як і тактика бою, постійно змінюється. Відтак, зауважує «Цербер», потреби в армії мало того, що не є вичерпними, так ще й змінюються постійно:

«Водночас, багато військової техніки є одноразовою. До прикладу, дрони. А якщо говорити про мавіки, то ми їх, буває, втрачаємо по кілька на день. Машини теж, деколи, нищаться моментально».

фото надане ІА Дивись.info Назаром

Саме тому, наголошує Назар, одного лише державного забезпечення армії недостатньо:

«Як закриємо збір на дрон, доведеться відкрити новий. Залежить від того, що на той момент буде для нас пріоритетним. Це постійний процес».

До слова, бригада, у якій воює Назар, збирає на евакуаційний дрон «Рись».

Бійці не воюють 24/7

На думку військового, цивільні чоловіки призовного віку в Україні ховаються від ТЦК, бо не до кінця мають уявлення про службу:

«Вони думають, що військові завжди з автоматом в окопі. Так не є. Місяцями ніхто в окопі не сидить. Ну, звичайно, піхота, яка заходить на нуль, потрапляє в таку реальність. Але це відбувається на певний період. До прикладу, на нулі військові можуть бути три дні. А потім, якщо немає обстрілів і є можливість виходу, вони відпочивають».

фото надане ІА Дивись.info Назаром

Назар додає, що нерідкістю на фронті є випадки, коли чоловіки залишаються на нулі довше, ніж потрібно — вони втягуються. Крім того, в окопах солдати мають змогу облаштувати побут. Хоча про «комфорт, як вдома», ясна річ, не йдеться:

«В окопах ми харчуємося сухпаями або стравами швидкого приготування, на кшталт, мівіни чи консерв. Волонтери також привозять інші страви швидкого приготування».

фото надане ІА Дивись.info Назаром
фото надане ІА Дивись.info Назаром

Коли ж військові не на нулі, каже Назар, вони мають змогу і прийняти душ, і смачно поїсти, і нормально поспати. Військовий тил загалом не живе у підвалах чи погребах: багато хто орендує квартиру або живе у знайомих:

«Я, до прикладу, минулого року купив прицепчик на колесах. Мені його привезли з Європи. Скажемо так, немає такого, що хлопці не їдять, не сплять і не відпочивають. Кожен пристосовується, як може».

До речі, про рекрутингові центри у Львові читайте тут.

Більшість людських втрат — поранені

Про втрати особового складу «Цербер» може говорити тільки в загальному. Він сподівається, що кожна свідома людина розуміє — на війні без втрат не буває.

«Втрата кожного бійця є болючою, але, для розуміння статистики та цифр, втрати, в основоному, це поранення. Тобто левова частина бійців, які вибувають з поля бою, це поранення», - додає Назар.

Якщо порівнювати з ворогом, додає військовий, то втрати українців набагато менші, ніж втрати росіян.

Багато людей з ТЦК — це поранені військовослужбовці

Останнім часом, відчуває Назар, дуже багато людей сприймають ситуацію на фронті після повномасштабного вторгнення, як АТО. Тому вони намагаються абстрагуватися від новин і загалом від контексту війни:

«Звичайно, це стосується не всіх. Особливо я в цьому переконуюся під час спілкування з волонтерами, які привозять допомогу, попри обстріли та втому».

У військових же є розуміння, що перемога можлива тільки за умови єдності українців, яку можна було спостерігати після лютого 2022 року. Тоді майже кожен прагнув допомогти армії: волонтерством, донатами, проходженням військової підготовки.

«Зараз цього немає. Видно, що люди засуджують та бояться ТЦК. Але треба пам'ятати, що багато людей з ТЦК — це поранені військовослужбовці, які не можуть виконувати завдання на полі бою через стан здоров'я», - підсумував воїн.

ілюстративне фото/Генштаб ЗСУ

Раніше ІА Дивись.info спілкувалась з розвідником із позивним «Бойко». Про особливості служіння у розвідці, ставлення до роботи у «тилу», патріотизм та те, чим цивільні можуть допомогти наблизити перемогу — читайте тут.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: