Доступна бібліотека у Львові: про Сенсотеку
Люди з інвалідністю в Сенсотеці читають, навчаються та спілкуються. Це безбар'єрний простір для пересування на колісному кріслі, на милицях або з тактильною тростиною. Однак сам шлях до бібліотеки ще не є доступним.
Координаторка проєктів із питань інклюзії в Сенсотеці та проєктна менеджерка Львівської муніципальної бібліотеки Катерина Алєксєєнко показала ІА Дивись.info приміщення бібліотеки та розповіла про можливості тут для людей з інвалідністю.
Інклюзивний простір
Сенсотека розташована в Стрийському парку. Це колишній павільйон Крайової виставки, побудований у 1894 році.
«Будівля зберегла свою автентичність. Але раніше тут була арка — надбудова. Колір будівлі реставратори намагалися відтворити оригінальним — рожевим. Проте зараз стіни жовтого відтінку», — розповіла Катерина Алєксєєнко.
У 1952 році тут заснували бібліотеку для дорослих № 18. А вже у 2015 році з'явилася ідея створити інклюзивний простір неформальної освіти.
«Тут неподалік розташована спеціалізована школа-інтернат №100, яка займається дітьми з порушенням зору. Вихованцем цієї спеціалізованої школи був Микола Пех, який є незрячим. Він засновник ІУС ("Інститут Українських студій" — ред). Своєю діяльністю він показав, що, попри втрату зору, людина може розвиватися, досягати цілей. Тому було вирішено, що діти з порушенням зору мають кудись виходити, зустрічатися та комунікувати з іншими. Якраз перші заходи для дітей з порушенням зору відбувалися в Сенсотеці».
З 2016 року в бібліотеці почали створювати безбар’єрний простір. Тоді місто виділило кошти на ремонт.
«Зараз в Сенсотеку може прийти будь-хто, незалежно від віку, статі, походження, з різними культурними та освітніми інтересами. Тут можна прочитати книгу, зустрітися з друзями, провести бізнес-зустріч чи лекцію», — пояснила координаторка проєктів із питань інклюзії.
Неформальна освіта для людей з інвалідністю
Вже у 2020 році Сенсотека стала першим в Україні інклюзивним простором неформальної освіти для громади. Гасло закладу — «Простір спільного зростання». Він входить у мережу публічних бібліотек міста (Львівської муніципальної бібліотеки).
Назва «Сенсотека» містить сполучення двох слів — «sens» та «teka». «Sens» — це дотик, чуття, а «teka» — тому, що це частина зі слова «бібліотека», з латині перекладається як «місце зберігання».
Люди з інвалідністю в Сенсотеці мають різні можливості для саморозвитку. Тут діє інклюзивний театр та курси, де навчають незрячих людей користуватися смартфонами та комп’ютерами. У просторі грають в боча (паралімпійський вид спорту), зокрема тут тренується обласна команда.
«Ми фокусуємося абсолютно на всіх, але нашими найбільшими партнерами є незрячі та люди з порушенням зору. Останній з проєктів, який ми розробили – «Новини доступні кожному та кожній». Він проходив у межах адвокаційного проєкту “Інформаційна доступність для незрячих та слабозорих людей”, в якому ми надали рекомендації, як соціальні мережі можуть бути доступними для людей з порушенням зору», — сказала Катерина Алєксєєнко.
У бібліотеці є книги шрифтом Брайля. Однак їх поки що небагато — друкувати такі книги довго та дорого. До прикладу, книга на 200 сторінок в такому форматі матиме вигляд серії книг із кількох томів. Крім того, зауважує Катерина Алєксєєнко, насправді не всі люди з порушенням зору вміють читати шрифтом Брайля. Тому більш популярний тут скрінрідер. Це програма, яка перетворює контент інтерфейсів на озвучений текст.
У бібліотеці також є можливість надрукувати текст шрифтом Брайля на спеціальному принтері.
До слова, раніше разом зі Сенсотекою у межах спецпроєкту «Що почитати у львівських бібліотеках», ми підготували добірку книжок шрифтом Брайля та для саморозвитку. Детальніше дивись тут.
Фізична безбар'єрність
У приміщенні Сенсотеки можна побачити контрасти в кольорах: є білий, чорний та жовтий. Катерина Алєксєєнко зазначила, що такий задум — так є розмежування стелі, підлоги та стін. А на підлозі — тактильна плитка.
«Коли незряча людина приходить у простір, для неї важливо знати, де розміщені столи, шафи, крісла, куди вона може підійти. Ця тактильна плитка є навігацією для цих людей, щоб вони розуміли, що і де знаходиться», — зауважила Катерина Алєксєєнко.
На стінах закладу є написи шрифтом Брайля. Вони також допомагають незрячим людям зрозуміти напрямок руху.
Доступний вхід
«Під час ремонту та оновлення Сенсотеки ми мали консультації з архітектурами та дизайнерами. Було завдання залишити автентичний вигляд, але при цьому пам’ятку ХІХ століття зробити максимально безбар’єрною», — поділилася Катерина Алєксєєнко
Тут є пандус, ґанок, на якому можна розвернутися на колісному кріслі, є зручні двері, які може відкрити людина на колісному кріслі.
Бар'єри на шляху до бібліотеки
Однак шлях до самої бібліотеки не є безбар'єрним. Редакція ІА Дивись.info підіймалася до закладу дорогою з боку вулиці Шота Руставелі. Це горбиста місцевість із різким підйомом аж до самого Стрийського парку. Ще більше пересування ускладнює бруківка.
«Ця бруківка, по якій ми йшли, красива, але вона не є доступною. Нею досить важко пересуватися на колісному кріслі. Ми обговорювали цю проблему зі Стрийським парком, і тут збоку зробили такі хіднички. Однак вони насправді завузькі. Якщо людина на колісному кріслі тут буде пересуватися, то, ймовірніше, інша людина на колісному кріслі не зможе рухатися їй назустріч».
Біля самої будівлі чутно звук метронома Цей спеціальний пристій видає інтервальні звуки для людей з порушенням зору. Так вони розуміють, як потрапити всередину. Катерина Алексєєнко зазначила, цей звук можна почути ще на деяких світлофорах у Львові.
Дорога у Стрийському парку, що веде до Сенсотеки, 15 вересня 2024 р. Фото/ Бомко Ольга для ІА Дивись.info
Авторки: Валентина КОВТОНЮК та Ольга БОМКО.
