Засновник школи українського монументалізму: про художника Михайла Бойчука
Михайло Бойчук – художник «Розстріляного Відродження», який сформував власний художній стиль на основі давніх українських традицій. Він вважається основоположником монументалізму в українському мистецтві ХХ століття.
Сьогодні, 30 жовтня, минає 142 роки від дня народження художника. З цієї нагоди ІА Дивись.info пригадує цікаві факти з біографії Михайла Бойчука.
Його талант помітив сільський вчитель
30 жовтня 1882 року в селищі Романівка, що на Тернопільщині, в сім’ї рільника Лева та Ганни Бойчуків народився Михайло. Загалом у його родині усього було семеро дітей.
Пізніше, коли Михайлу вже виповнилося двадцять шість, у 1907 році, його матір померла. Згодом батько одружився вдруге та мав ще двох дітей від іншого шлюбу.
У дитинстві Михайло любив малювати. Одного разу його сільський вчитель подав оголошення в газету «Діло» про свого талановитого учня. Його побачив український художник Юліан Панькевич, який прийняв хлопця навчатися у своїй студії.
У 1898 році Михайло Бойчук приїхав до Львова, щоб опанувати мистецтво в малярській школі. Тут він зосередився на сакральному мистецтві та писав ікони.
Далі Бойчук продовжив свою освіту у Відні, де навчався в Академії мистецтв. Після цього ще п'ять років провчився в Краківській академії мистецтв, а згодом – в Мюнхенській. Крім того, художник деякий час також навчався в Парижі, де сформував неовізантійську школу.
Відомо, що під час навчання за кордоном його фінансово підтримували Митрополит Андрей Шептицький та Наукове товариство імені Тараса Шевченка.
Париж – неовізантизм – Львів
У 1908 році митець приїздив до Парижа. Тут він навчався у французького художника-символіста Поля Серюзьє. Також Бойчук прагнув сформувати власний стиль у творчості за допомогою вивчення картин відомих світових художників, як-от: Поля Сезанна, П’єра-Огуста Ренуара, Пабло Пікассо.
«Не бійтеся втратити свою індивідуальність. Хто краще працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє…»
– зазначав пізніше Михайло Бойчук своїм учням.
У 1909 році він започаткував неовізантійську школу «Renovation Byzantine» в Парижі. Учасниками школи були різні митці, як-от: Микола Касперович, Антоні Бушек, Софія Бодуен де Куртене, Софія Сегно, Софія Налепінська, Гелена Шрам, Яніна Леваковська тощо. Художники зверталися до традицій Візантійського мистецтва та мистецтва Київської русі. Зокрема відроджували монументалізм. Таким чином свої перші роботи митці показали паризькому салоні у 1910 році під назвою «Відродження візантійського мистецтва».
У цей період свого життя (1910-11-ті рр.) він також відвідав Італію. Під час подорожі його особливо зацікавили твори Раннього Відродження. Художник переосмислив різні напрямки в мистецтві та вирішив, що потрібно орієнтувати на давні зразки та вплітати їх в модерність.
У 1912 році Михайло Бойчук повернувся до Львова. Тут він долучився до реставрації низки храмів. Зокрема, розписував монастир Василіянок у селищі Словіта, що на Львівщині, у місті Ярославі (тепер – Польща), каплицю «Дяківської бурси» у Львові, а також відновлював ікони в Національному музеї імені Андрея Шептицького.
Два шлюби та мобілізація до армії
У Парижі він познайомився, а згодом одружився, зі своєю першою дружиною – Софією Налепинською. Вона також була художницею, яка займалася графікою, а на базі Української академії мистецтв створила власну школу гравюри. У подружжя був син Петро. Однак Софія та Михайло не змогли зберегти шлюб та розлучилися.
З початком Першої світової війни художника разом з братом Тимком мобілізовують до армії. Їх Російська імперія заслала у віддаленні райони – на Уральськ і Арзамас. Там Михайло перебував з 1914 по 1917 рік.
Другою дружиною митця стала Алла Гербурт. Пара познайомилася у Харкові, коли Бойчук там перебував 1934–1935 роках. Однак вони так і не одружилися через арешт митця радянською владою.
Бойчукісти та відродження українського монументалізму
У 1917 році в Києві заснували Українську академію мистецтв. Тоді Михайло Бойчук повернувся на Батьківщину, тому одразу приєднався до її формування. Зокрема його обрали професором академії.
У Києві митець долучився до реставрації Софійського собору. Він запропонував власний метод збереження давніх розписів – закріплення фресок у хрещальній храму. Також відновлював фрескові розписи в Успенському соборі Єлецького монастиря в Чернігові.
Крім того, Михайло Бойчук долучився до розпису таких будівель, як-от: Луцькі казарми та оперний театр в Києві, Харківський оперний театр, санаторій ім. ВУЦВК на Хаджибейському лимані в Одесі тощо.
Також художник працював у напрямку графіки. З цього періоду його творчості відомими творами є: тематичні плакати («Шевченківське свято» та «Несіть подарунки Червоній Армії», 1920 р.); обкладинки для Товариства прихильників українського письменства і науки у Львові (початок ХХ ст.) та для видавництва «Січ» (1918 р.); ескізи до гобелена (стінного килима) «Обжинки» (1935 р.); різноманітні портрети тощо.
Особливим періодом діяльності Михайла Бойчука було заснування у 1925 році Асоціацію революційного мистецтва України. Адже тоді він зміг об’єднати навколо своїх ідей учнів – так званих бойчукістів. Художники цього угрупування не хотіли творити в межах постулатів радянського мистецтва, а бажали орієнтуватися на давні самобутні українські зразки. Серед відомих учнів Бойчука були такі митці як: Іван Падалко, Антоніна Іванова, Микола Базилєв, Володимир Бондаренко, Оксана Павленко, Кирило Гвоздик, Віра Кутинська, Василь Седляр, Микола Рокицький, Григорій Комар, Петро Сабадиш, Лідія Логвинська та інші.
«Ми повинні бути щасливі з того, що переживаємо початок весни мистецтва – нас мало, але ми знаємо, що прийде літо»,
– підкреслював Михайло Бойчук своїм учням.
Розстріл та знищення робіт
Зі створенням Асоціації революційного мистецтва України Бойчук зіштовхується з нерозумінням його ідей в Києві. Оскільки радянська влада пропагувала свої канони в мистецтві, тому перешкоджала втілювати «інші» прояви творчості.
З 1931 році Бойчук викладав у Ленінградській академії мистецтв, а через рік приїхав до Харкова, де деякий час займався творчою діяльністю. Але недовго.
Вже 25 листопада 1936 року НКВС заарештував Михайла Бойчука та звинуватив у злочинних діях проти СРСР.
13 липня 1937 року в Києві радянська влада розстріляла художника. Опісля багато творів митця знищили. Спадщина Бойчука залишалася маловідомою довгий час.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
