«Україна своє осягне»: яким було життя голови УНР Михайла Грушевського
Михайло Грушевський є одним з найвідоміших українських істориків та політиків. Він є автором низки досліджень – «Історії України-Руси», «Ілюстрована історія України», «Історія української літератури», «Всесвітня історія» та інші.
Сьогодні, 24 листопада, минає 90 років від дня смерті Михайла Грушевського. З цієї нагоди ІА Дивись.info пропонує пригадати основні факти з його життя.
Своє перше оповідання надіслав Івану Нечую-Левицькому
29 вересня 1866 року в місті Холм (сьогодні – Польща) в подружжя Сергія та Глафіри Грушевських народився Михайло. Його батько навчав учнів у греко-католицькій гімназії, зокрема написав підручник з викладання церковнослов’янської мови.
Коли Михайлові Грушевському виповнилося три роки, сім’я переїхала на південь Російської імперії. Тут він здобув середню освіту в Тифлійській гімназії. Під час навчання Грушевський написав свої перші прозові твори – оповідання. Саме їх він надіслав Івану Нечую-Левицькому, щоб той переглянув. Письменник позитивно відгукнувся про його тексти та допоміг опублікувати оповідання «Бідна дівчина» та «Бех-аль-Джугур».
Під час навчання познайомився істориком Володимиром Антоновичем
У 1886 році Михайло Грушевський вступив на історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Під час навчання познайомився з істориком Володимиром Антоновичем, який там викладав. Саме під його керівництвом він написав свої перші історичні дослідження. Також Антонович залучив свого студента стати членом Київської громади.
На третьому курсі Грушевський написав наукову роботу «Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінці ХІV століття». Згодом дослідження молодого історика відзначили золотою медаллю. А у 1894 році захистив магістерську роботу.
Під час навчання в університеті Михайло Грушевський почав цікавитися та досліджувати українську історію. У студентські роки він багато працював з архівами не тільки в Київському університеті, але й за кордоном. Грушевський був дуже здібним студентом, тому в 1890 році отримав стипендію на поїздки до Варшави та Москви, де займався науковими дослідженнями.
Працював у Львівському університеті та мешкав поруч Івана Франка
У 1894 році для Грушевського настав новий етап в житті. У цей час він переїхав до Львова. Тут 28-річному науковцю запропонували очолити кафедру «Всесвітньої історії з особливим оглядом на історію Східної Європи». На посаду завідувача кафедри історика рекомендував Володимир Антонович.
Того ж року історик прочитав свою першу лекцію в Львівському університеті. Це сталося 12 жовтня в будівлі на вулиці, яка сьогодні називається його іменем. Темою виступу була давня історія Київської Русі.
У 1897 році вчений став керівником Наукового товариства імені Тараса Шевченка та очолював його до 1913 року. Зокрема Грушевський сприяв створенню статутів товариства, редагував записки НТШ та був членом Археографічної комісії. Він усіляко сприяв розвитку наукової діяльності на Галичині.
У Львові Михайло Грушевський зустрівся зі своєю дружиною Марією Вояківською. У подружжя народилася донька Катерина, яка стала відомою дослідницею фольклору.
Також Михайло Грушевський познайомився з письменником та науковцем Іваном Франком. Обидва вчених разом працювали в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка та багато спілкувалися. Зокрема вони були засновниками та видавцями «Літературно-наукового вістника».
Згодом вони стали сусідами, адже придбали земельні ділянки та побудували будинки неподалік одне від одного на Софіївці (тепер – вулиця Івана Франка).
Детальніше про львівський період у житті Михайла Грушевського – дивись тут.
Сьогодні у віллі, де мешкав історик, розміщений Державний меморіальний музей Михайла Грушевського. Тут у шести експозиційних залах можна дізнатися про всі етапи життя історика, переглянути меблі, документи та фотографії, що пов’язані з ним.
«Стосовно їхнього мешкання поруч, то маємо таку дуже цікаву візитку, де Грушевський пише до Івана Франка: «Просимо уклінно вас з пані Ґандзею до нас на гербатку». Тобто запрошує Франка з донькою сюди на чай. Зрештою Франко тут і сам дуже часто бував. Є фотографія, де сім’я Грушевських з Іваном Франком на садибі під час святкування одноріччя Катрусі Грушевської», – розповіла раніше ІА Дивись.info вчена секретарка Львівського музею Михайла Грушевського Софія Легін.
У Львові науковець розпочинає активно працювати над працею «Історією України-Руси». У 1898 році він опублікував перший том дослідження, який присвятив своїй дружині Марії. Пізніше праця вийшла в 10 томах.
З 1905 року він часто відвідував Київ. Сюди переніс видання «Літературно-наукового вістника» та став одним зі засновників Українського наукового товариства. Так, Грушевський займався науковою діяльністю на два міста. Однак з початком Першої світової війни він разом зі сім’єю виїхав за кордон. Відтоді дослідник вже не повернувся до Львова.
Був головою Центральної ради УНР
У 1914 році Грушевський приїхав до Києва. Тоді його російська влада заарештувала та звинуватила в «австрофільстві, шпигунстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців». Деякий час він перебував у Лук’янівській в’язниці, а згодом його відправили на заслання до Симбірська.
Через два роки йому вдалося переїхати до Москви. Повернутися до України Грушевський зміг лише після подій лютневої революції у 1917 році в Російській імперії.
У цей час 16 березня 1917 року в Києві утворюють Українську Центральну Раду (УЦР). Її головою став саме Михайло Грушевський. Далі він брав участь у проголошенні чотирьох універсалів УЦР. Зокрема, в останньому йшлося про самостійність Української Народної Республіки як окремої держави. Згодом історик працював над Конституцією УНР, формуванням органів судової та виконавчої влади.
Деякий час жив за кордоном
Після захоплення влади у Києві більшовиками Грушевський переїхав спочатку до Кам’янець-Подільського, а згодом – за кордон. Він мешкав у Відні та Праці. Там продовжував свою наукову та громадську діяльність. Заснував Український соціологічний інститут. У 1921 році написав працю «Початки громадянства. Генетична соціологія».
До Києва Михайло Грушевський повернувся у 1924 році. Його призначили членом Всеукраїнської академії наук. Водночас продовжувати нормальне життя та розвивати свої ідеї про самостійність українського народу радянська влада не дозволила йому. А з 1931 року – примусила переїхати до Москви.
Згодом 23 березня його арештували та нав’язали вигадані звинувачення у створенні «Українського націоналістичного центру». Тоді й затримали доньку Катерину.
Справу проти історика закрили тільки після смерті. Помер Михайло Грушевський 24 листопада 1934 року.
«Україна своє осягне»: сім цитат Михайла Грушевського
- «Завдяки історичній пам’яті людина має стати особистістю, народ – нацією. Країна – державою».
- «Струси з себе рабський дух і научися більше шанувати себе, українська суспільносте, коли хочеш жити по-людський і бути по-людськи шанована».
- «…я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми увійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян».
- «Державне життя, розуміється, чинник важний. Але поруч нього існують інші чинники – економічний, культурний, що мають часом менше, часом більше значення від політичного, але в кожному разі не повинні лишатися в тіні поза ним…»
- «Нема ніякого дорожчого, як український нарід. Де-б я не був, я був духом з ним, і волю свого народу, чого б вона не вимагала від мене, сповню».
- «Доки живе народ, живе і його мова».
- «За нами сила вікових традицій, сила інстинкту, національної самоохорони… Ukraina fara da se! Україна своє осягне».
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
