Історія «Щедрика», або Як українська пісня стала різдвяною мелодією, відомою на увесь світ
Мелодія «Щедрика», яку створив Микола Леонтович, стала особливим символом на Різдво у багатьох країнах світу. Водночас більшість людей за кордоном знає її текст у англійському варіанті як «Carol of the Bells». Хоча, іноземна публіка вперше почула саме її український текст ще у першій половині ХІХ століття.
Журналістка ІА Дивись.іnfo зібрала основні факти про історію відомої на увесь світ української пісні, обробку якої створив Микола Леонтович, від дня народження якого сьогодні, 13 грудня, минає 147 років.
«Щедрик» як давня народна українська пісня
Історія пісні «Щедрик» варто починати з її народного погодження. Адже вона є прикладом оригінального жанру величальний обрядових пісень, який називають «щедрівка».
Такими піснями здавна українці-хлібороби зустрічали початок нового господарського року. Саме тому в тексті легендарного «Щедрика» співається про ластівку, яка сповіщає господарю про прихід весни та бажає плідного року для його господарства.
Раніше ІА Дивись.іnfo дослідниця фольклору Лілія Яремко розповіла, що щедрівки відрізняються від колядок своєю метричною будовою. Вони мають розмір 4+4: «Щед/рик, щед/рик ще/дрі/воч/ка / при/ле/ті/ла ла/сті/воч/ка» (рядок поділено на склади — приміт. ред.). Крім того, за словами дослідниці, одним з найвиразніших елементів щедрівок є обов’язковий рефрен (повторення групи слів чи рядка — приміт. ред.).
Науковиця Валентини Кузик припускає, що Микола Леонтович обрав той фольклорний зразок «Щедрика», який був йому знайомий з дитинства та побутував на Поділлі. Можливо, він й час виконував його під час щедрування.
Коли Микола Леонтович написав музику до «Щедрика»
У 1905 році Микола Леонтович переїздив до Тульчину, що на Вінниччині. У цей період він створив чимало обробок народних пісень, зокрема й «Щедрика». Водночас мелодію до цієї пісні композитор неодноразово змінював.
«Перша редакція написана 1901 – 1902 роках, друга — в 1906 – 1908 роках, третя — 1914 рік, четверта — 1916 та п'ята — 1919 рік. Але лише четверта редакція влаштувала Леонтовича до тієї міри, що він дозволив її виконати. І вперше 25 грудня в Київському університеті під керівництвом Олександра Кошиця було виконано наш всесвітньовідомий твір», — зазначила «Суспільному» директорка музею Леонтовича у селі Марківка Ольга Прокопенко.
У 1916 році студентський хор Київського університету вперше виконав «Щедрик». Вже відтоді пісня полюбилася публіці.
Культурна дипломатія Петлюри та як «Щедрик» потрапив за кордон
Дослідниця Тіна Пересунько у своїй книзі «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”» встановила, що у січні 1919 року голова Директорії та Головний Отаман військ і флоту Симон Петлюра доручив зібрати Українську республіканську капелу для гастролей по Європі, щоб презентувати іншим країнам самобутність української культури. Це мало вплинути на європейських лідерів визнати право українського народу на самостійну державу та допомогти у боротьбі проти білогвардійців та більшовиків. Коли хор виїхав на гастролі до Києва вже наближалися російські військові.
«Музична місія УНР мала прорвати російську інформаційну блокаду й заявити на весь голос: Україна – не Росія, а український народ з його прадавньою національною культурою має право на окремішнє культурне й політичне існування. В авангарді української культурної дипломатії – «Щедрик» Миколи Леонтовича. Закодована у його чотирьох нотах душа України, як ластівка, сповіщатиме світ про прихід «української весни», — зазначила дослідниця Тіна Пересунько.
Протягом 1919-1924 рр. хор під керівництвом диригента Олександра Кошиця відвідав 17 країн Західної Європи, а також — Північної та Південної Америки. Як писали іноземні ЗМІ, виступ українських співаків вразив закордонних слухачів. У пресі було низка схвальних відгуків від критиків. Публіка була вражена українською музикою та культурою нашого народу.
«Український Національний Хор після багатьох складнощів та пригод нарешті приїхав до Парижа. Створений па підставі закону від 25 січня цього року хор змушений був евакуюватися до Кам’янця-Подільського у зв’язку із нападом більшовиків. Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової Республіки, вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу у великій сім’ї слов’ян... Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра!», — писав 8 листопада 1919 року диригент, редактор мистецького часопису «Comoedia» Раймон Шарпантьє.
Деякі фрагменти з іноземних видань під час гастролів українських співаків (з книжки «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”» ):
- «Щедрик в аранжуванні Леонтовича — це шедевр народного мистецтва. Глядачі його вітали оваціями, стоячи і викликаючи на біс», — «Le XX Sciècle», 10 січня 1920 року, Брюссель.
- «Багато пісень були виконані на біс — майже всі. Серед найбільш оригінальних і красивих можна назвати „Щедрик“ і „Ой там за горою“ — обидві створені Леонтовичем!», — «The Daily News and Leader», 4 лютого 1920 року, Лондон.
- «Публіка зазначила, що найбільше їй сподобались аранжування Леонтовича, що часто викликали на біс», — «Das Noticias», 2 лютого 1921 року, Барселона.
Гастролі українського хору у США та як з’явилася «Carol of the Bells»
У вересні 1922 року українська капела Олександра Кошиця приїхала на гастролі до США. Цього ж року 5 жовтня у залі Carnegie Hall в Нью-Йорку хор виступив з концертом.
«Минулого вечора в Carnegie Hall пройшло палке прийняття Українського Національного Хору. Це був час гарячої сердечності й ентузіазму, що нагріває термометр до кипіння й вибуху. У таких веселих колядках, як „Щедрик“, жіночі голоси лунали високо, вишукано і природно… Квіти сипались на сцену… Публіка підтримала прийом великими оваціями. Щедрик викликали на біс»,
— писало видання «The Sun», 6 жовтня 1922 року.
«Український Національний Хор — новина в музичному досвіді нашого міста. Він є інструментом пропаганди мистецтва, що сформувалось з сильного, оригінального національного життя», — «New York Herald», 6 жовтня 1922 року.
«Цей спів не може бути результатом одного покоління, але багатьох генерацій і дійшов до свого найвищого розвитку тільки тепер під проводом такого генія, як Олександр Кошиць. Почути його – це значить усвідомити, що Америка, при всій своїй прославленій механічній цивілізації, все ще має багато чому повчитися в мистецтві від старших країн з-за океану», — «Arkansas Democrat», листопад 1922 року.
Англомовна версія українського «Щедрика» з’явилася у 1936 році. Йдеться про композицію «Carol of the Bells». Її написав американський диригент українського походження Пітер Вільговський. Він переписав текст української щедрівки: замість ластівки та Щедрого вечора, у англомовній версії згадуються дзвіночки, які віщують про прихід Різдва. Відтоді пісню в Америці виконують як коляду напередодні різдвяних свят.
Так, мелодія Миколи Леонтовича стала популярною на американському континенті та у Європі. У другій половині ХХ століття пісню активно використовували в культурі та рекламі, після чого вона стала справжнім символом Різдва у цілому світі.
Трагічна смерть Миколи Леонтовича
В той час як «Щедрик» слухали та захоплювалися люди по всьому світі Микола Леонтович проживав свої останні роки у скрутному матеріальному становищі. Тоді про незалежну України вже не йшлося. Після Першої світової війни більша частина української території увійшла до складу Польщі та СРСР.
У січні 1921 році Микола Леонтович поїхав до свого батька в селище Марківка, що у Вінницькій області. Одного вечора до будинку прийшов невідомий чоловік, який нібито боровся з бандитизмом. Він попросив у господарів залишитися переночувати. На наступний день, 23 січня 1921 року, в будинку Леонтовичів пролунав постріл. Батько композитора прибіг та побачив свого сина, який помирав.
Як з’ясувалося, невідомим чоловіком був радянський агент Афанасій Грищенко. Він вистрілив у Миколу Леонтовича та ще пограбував будинок.
Слухати та дивитися різні версії виконання «Щедрика» Леонтовича
Тепер композицію можна почути в таких фільмах, як-от: «Сам удома» та «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку»; «Різдвяна пісня»; «Маппети»; «Санта Клаус»; «Міцний горішок 2»; «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану», «Шепіт»; «Битва на гірляндах»; «Французький зв'язковий»; «У дзеркала два обличчя». Крім того, існують різноманітні варіанти виконання «Щедрика».
Перший запис «Щедрика», 1922 рік:
Англомовна версія «Щедрика» у виконанні гурту Pentatonix, 2012 рік:
Вашингтонський хор виконує англомовну версію «Щедрика», 2017 рік:
Дослівний переклад «Щедрика» англійською мовою у виконанні співачки Олени Андросової, 2020 рік:
«Щедрик» у виконанні українського професійного Хору імені Григорія Верьовки, 2021 рік:
«Щедрик» у виконанні Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України, 2021 рік:
«Щедрик» М. Леонтовича у виконання хору Львівської національної опери, 2022 рік:
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
