Віра в перемогу: у Львові показали рисунки Олекси Новаківського часів Першої світової війни

Журналістка ІА Дивись.info переглянула відкриття виставки відомого митця, який мешкав у Львові, та розповідає про неї детальніше.

Про що виставковий проєкт

У трьох залах Львівського муніципального мистецького простору показали роботи Олекси Новаківського, у яких війна постає не лише як історична подія, а передусім як особисте випробування. Розпочали роботу на цим проєктом ще 20 років тому, коли знайшли перші роботи митця тих часів.

Цикл його робіт, створених у період Першої світової війни, охоплює широкий спектр тем: від тривожних передчуттів катастрофи до моторошних візій ран, тілесних травм, химерних істот і міфологічних символів, що передають відчуття хаосу й страху. Водночас ці рисунки — це простір збереження пам’яті, спроба втримати людяність і мрії про перемогу.

Щодо назви виставки, то, за словами кураторки виставки Ляни Мицько, йдеться не лише про буквальний сейф, у якому зберігалися роботи художника, а й про «скарби пам’яті», які вдалося віднайти завдяки спільній роботі.

«Вперше відкрився сейф, в якому Ганна Новаківська та Ігор Жук знайшли "скарби пам'яті". Це є ті великі живописні полотна Олекса Новаківського, які всі давно знають. Але ми відкриваємо Олекса Новаківського як особу, яка пережила катастрофу, яка пережила Першу світову війну», — наголосила кураторка.

Хоча виставка непроста емоційно, вона має потенціал впливу на глядача, додає Ляна Мицько: «Ця виставка є достатньо складною з одного боку. З іншого боку — вона надихає нас озирнутися на самих себе, побачити нас самих і наблизити цю війну до якогось вміння її прочитати».

Особистий і трагічний вимір роботи над виставкою також відіграє важливу роль. «Під час того, як ми з командою створювали цю виставку, загинула наша близька коліжанка. Її робота зараз є тут. Це Маргарита Половінко — художниця, волонтерка, військовослужбовиця. Вона теж малювала свої реалії з війни».

Віра в перемогу через рисунки

Ганна Новаківська, опікунка колекції Олекси Новаківського, підкреслила важливість побачили і зрозуміли Олексу Новаківського, який пережив також жахи тої війни.

Проте, за її словами, у творчості художника простежується не лише трагізм пережитого, а й сильна внутрішня віра. «Попри те все, мені здається, що він тими рисунками показує ту віру, що ми переможемо, ту віру, що ми є, що ми будемо тримати прапор перемоги», — наголосила вона.

Ганна Новаківська переконана, що ця історична паралель має велике значення й сьогодні: «Я думаю, що це є дуже важливо для нас усіх — що переживали і тоді, але й тоді була віра. І ми зараз переживаємо, і я думаю, що кожен із нас вірить. А якщо не вірить, то ця виставка, може, допоможе — дасть ту віру і надію в те, що ми будемо і ми переможемо».

Ігор Жук, один з ініціаторів виставки, підкреслює: йдеться про надзвичайно важливу частину спадщини Новаківського, яку сам митець зберігав свідомо, як своєрідний творчий резерв. «Це такий банк ідей, який художник зберігав, маючи очевидний намір якось реалізувати, і абсолютно під новим кутом», — зазначив він.

«Оскільки у нас Перша світова війна якось у пам'яті затерта, хоча Україна з Першої світової війни вийшла незалежною державою, то ми всі сподіваємось, що завдяки цьому ми дізнаємось більше», — зауважив Іван Стичинський, історик проєкту.

Мистецтво не має бути спогадом

«Завдяки самій виставці “Сейф Новаківського” ми можемо і повинні зрозуміти, що мистецтво має працювати. Воно не має бути лише згадкою. Воно має працювати так само, як місто, як люди, які в ньому живуть», — підкреслила Наталя Паславська, представниця «Фундації ЗМІН».

Вона також звернула увагу на фрагментованість культурного середовища і потребу в об’єднанні зусиль: «Культурне середовище часто є роз’єднане. Десь ми маємо приватні ініціативи, які в своїх нішах діють. Десь ми маємо муніципальні структури, які інколи інерційно існують. І тут ми можемо показати, як можна інакше. Як можна вести оцей діалог — саме завдяки не почуттю обов’язку, а завдяки якомусь відчуттю сенсу».

Скільки триватиме виставка

Виставку «Сейф Новаківського» у Львівському муніципальному мистецькому просторі (вул. Стефаника, 11) можна переглянути щонайменше до червня. Вхід — вільний.

Про Олексу Новаківського

Олекса Новаківський (1872–1935) народився у селі Слободо-Ободівка (нині Нова Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область). Навчався в Краківській академії мистецтв. У 1913 році переїхав до Львова завдяки старанням митрополита Андрея Шептицького.

У період Першої світової війни його твори фіксували жах і хаос бойових дій, він розробляв графіку, нагороди та елементи меморіалів. Після війни Новаківський залишився у Львові, де у 1923 році заснував Мистецьку школу, що стала центром формування українського художнього середовища. Його вихованці зробили значний внесок у розвиток українського мистецтва.

Помер у 1935 році у Львові, похований на Личаківському кладовищі. Залишив величезну мистецьку спадщину, яку поступово нині відкривають.

Нагадаємо, що у Львові презентували дві виставки польських митців про людську вразливість.