Як музей Крушельницької у Львові оцифровує свої фонди (фото)
Музей Соломії Крушельницької у Львові запустив цифрову платформу, яка дозволяє оцифрувати та презентувати частину його фондової колекції. Наразі на сайті доступні понад пів тисячі об’єктів, серед яких фото, документи, аудіо, відео та навіть 3D-моделі.
Про те, як музей Соломії Крушельницької оцифрував свої культурні фонди, у межах презентації платформи розповіли Данута Білавич — керівниця наукового відділу, Ірина Криворучка — головна збурігачка фондів, Євген Червоний — відповідальний за логістику та інноваційні процеси та Тарас Демко — керівник музею.
Журналістка ІА Дивись.info відвідала подію та розповідає більше про роль оцифрування музею та особливості нової платформи.
Новий етап в житті музею
Тарас Демко нагадує, що музей за десятиліття зібрав понад 25 тисяч експонатів — одиниць збереження, які входять до музейного фонду України: «Фондова колекція музею складається з дев’яти фондів, кожен із яких налічує кілька тисяч одиниць. Не всі вони присвячені Соломії Крушельницькій, але основний — саме їй. Ми також маємо фонд Модеста Менцинського, фонд Станіслава Людкевича і цілий музей Людкевича у структурі нашої установи».
«Цифровізація сьогодні — один із найважливіших напрямів у сфері збереження культурної спадщини, і це зумовлено багатьма факторами», — зазначає Данкута Білавич.
За її словами, по-перше, це світова тенденція, адже цифровізація європейських та американських музеїв розпочалася значно раніше, тоді як Україна в цій сфері тривалий час відставала. «Сучасна ситуація, пов’язана з агресією Росії та воєнними діями, створює особливо складні умови для музеїв, адже культурна й історична спадщина опинилася під прямою загрозою. Ми всі є свідками руйнувань музеїв, вивезення колекцій, знищення надбань нашої історії та культури», — каже науковиця.
Вона додає, що ще один важливий аспект — це вдосконалення системи управління колекціями, фондової роботи та менеджменту музейних предметів.
«У нашій колекції зберігаються особисті архіви видатних музичних діячів: рукописи, нотографії, оригінальні фотографії, платівки першої половини ХХ століття. Це надзвичайно крихкі матеріали, які реагують на перепади температури, світло та фізичні дотики. Навіть використання їх у музейних експозиціях несе ризик для збереження», — пояснює Данута Білавич.
Фахівчиня також підкреслює, що цифровізація допоможе зробити колекції доступнішими: «Багато музеїв нині працюють у напрямку відкритості, щоб матеріали були доступні не лише науковцям — у нашому випадку музикознавцям чи виконавцям, — але й широкому колу шанувальників музичного та оперного мистецтва».
«Ми маємо багато друзів і партнерів як в Україні, так і за кордоном. Багато хто хоче працювати з нашим архівом, але зараз це не завжди можливо через воєнні обставини або віддаленість. Тому наша мета — зробити колекцію доступною для широкої громадськості, щоб досліджували не лише творчість Соломії Крушельницької, а й інших видатних діячів української музики, архіви яких зберігаються у нашому музеї», — розповідає Данута Білавич.
Зі слів Тараса Демка, у процесі цифровізації потрібно враховувати кілька аспектів. «Ми стикаємося зі швидкими змінами й мусимо працювати в абсолютно новому форматі, якого раніше не було. Це складно, адже потрібно вирішити багато командних і логістичних питань», — пояснив він.
Керівник музею зазначає, що робота над проєктом дала змогу команді музею переосмислити власну діяльність. За результатами проєкту музей вже відкрив у публічному доступі 500 одиниць збереження. «Це найцікавіші матеріали з наших фондів. І на цьому ми не зупиняємося — маємо багато планів і вже зараз формуємо подальшу стратегію розвитку», — розповідає Тарас Демко.
В чому особливості цифрової платформи
Ірина Криворучка розповідає, що під час створення цифрової платформи вирішили включити найцінніші предмети з усіх дев’яти основних фондових груп, аби показати широку характеристику музейної збірки.
«Цифровий двійник музейного предмета — це дуже важливо», — зазначає вона. За словами Ірини Криворучко, процес оцифрування став початком повторного опрацювання та переопису фондів, перші записи яких датуються 1977 роком, коли музей Івана Франка почав роботу з матеріалами з приватного архіву Соломії Крушельницької.
Цифровізація дозволила не лише відтворити історичні документи, а й додати нову інформацію. Наприклад, при оцифруванні фотографії Соломії Крушельницької 1904 року, зробленої під час повторної прем’єри опери «Мадам Батерфляй», вдалося з’ясувати деталі про фотографічний салон та історичний контекст самої події.
Як підкреслює головна зберігачка фондів, хоча такі відомості не можна вносити до інвентарних книг, їх тепер можна представити на цифровій платформі.
Вона також наголошує, що платформа не лише знайомить публіку з музейними матеріалами, а й значно полегшує роботу співробітників.
Тарас Демко пояснює, що нова система фактично стала великою базою даних, яка через онлайн-конструктор дозволяє швидко опрацьовувати і систематизувати інформацію. «У багатьох музеях досі ведуть записи від руки, і це забирає багато часу. Наша платформа дає можливість за секунди зробити вибірку за колекціями, темами чи техніками виконання. Це відкриває багато можливостей», — каже він.
Відтепер усі нові експонати музею будуть реєструвати безпосередньо через цифрову систему. При цьому, за законом, паперові копії документів зберігатимуть, адже це матеріали тривалого зберігання.
«Але основна робота вже переходить у цифровий формат. Це значно ефективніше, адже рука не встигає за думкою. А комп’ютер дозволяє працювати у сучасний спосіб, який дає музею великий поштовх у розвитку», — наголошує керівник музею.
Більше про можливості роботи з платформою
Євген Червоний розповідає, що користувачі платформи можуть не лише переглядати експонати, а й створювати власні добірки. Для цього потрібно зареєструватися на сайті — тоді можна сформувати власний набір предметів, наприклад, для написання статті чи книги. Фахівець каже, що варіантів використання дуже багато.
Як вже згадували спікери, наразі на платформі представлено близько 500 пілотних об’єктів, однак у планах — повне оцифрування всієї колекції музею. Базу даних поступово наповнюють та розвивають.
Оцифрування допоможе систематизувати всі музейні експонати та розширити доступ до них. Платформа підтримує різні типи медіа — фото, відео, аудіо, документи, ноти у форматі PDF, а також 3D-об’єкти, які можна за потреби роздукувати на відповідному принтері.
Окрім цього, користувачі можуть взаємодіяти з контентом: залишати коментарі, додавати теги, переглядати оригінальні рукописи Соломії Крушельницької.
За словами Євгена Червоного, на сьогодні в систему внесено понад 3,7 тисячі об’єктів, з яких 507 уже доступні публічно. Він пояснює, що процес оцифрування складається з двох основних етапів — внесення інформації та завантаження медіафайлів. Велику частину даних уже ввели, решта проходитиме додаткову перевірку перед публікацією.
«Перевага цієї системи в тому, що для роботи не потрібно залучати окремого спеціаліста. Кожен музейний працівник має власний акаунт, самостійно вносить інформацію, перевіряє її і надає публічний доступ. Це відкритий сайт, який працює прозоро та зручно», — розповідає Євген Червоний.
«На сайті є статті нашого блогу — науковий відділ активно працює над промоцією фондів. Ми раді, що тепер про нас знатимуть більше відвідувачів. Вони зможуть дізнаватися про події музею, купувати квитки. Це дуже важливо, бо кожна інституція повинна мати свій сайт», — каже Тарас Демко. Також там можна ознайомитися із працівниками музею.
Окрім цього, платформа дозволяє музею створювати інноваційні віртуальні виставки — зокрема інтерактивні «віртуальні зали» або тематичні публічні дослідження. «Це дає змогу розширити межі традиційної музейної діяльності та реалізовувати ті формати, які раніше були недоступні», — зазначає Данута Білевич.
Більше про оцифрування архіву львівського музею «Територія Терору» — дивись тут.
