Як українські митці зображували Різдво в умовах утисків і заборон радянської влади (фото)
Різдво — особливе свято, яке об’єднує українців здавна. Водночас радянська влада забороняла відзначати його та намагалася повністю витіснити з нашого світогляду. Навіть попри це, українці чинили спротив та зберігали свої традиції та передавали їх наступним поколінням.
У Mercury Art Center (МАС) триває виставковий проєкт «Дочекатися Різдва: Історії незнищенного Свята». Тут розмістили роботи від понад 30 авторів із 1920-х років та дотепер.
Журналістка ІА Дивись.info обрала добірку мистецький творів про Різдво, які були створені в умовах утисків та заборон тоталітарної радянської влади та представлені на виставці. А детальніше про них розповіла кураторка артпроєкту, керівниця мистецьких програм MАС Анна Хома.
Символіка зірок: заборони, опір та пам’ять
При вході до виставкових залів бачимо зірки. Ними наповнений простір артцентру. Водночас вони мають не тільки естетичне значення. За словами старшої дизайнерки МАС Катерини Слісаренко, їх чотири, а кожна містить свою символіку:
- Синя зірка з 10 гострими кутами — відображає період початку заборон Різдва.
- Оранжева зірка з 21 гострим кутом — агресивні та радикальні дії радянської влади проти Різдва.
- Зелена зірка з 12 кутами — про спротив українців та зміни.
- Блакитка зірка з 10 кутами символізує пам’ять. Вона — незавершена, бо є основою для п’ятої зірки, яку кожен з відвідувачів може намалювати самостійно.
Відповідно експозиція поділена на чотири часові блоки від 1920-х і до сьогодні: заборона Різдва; агресивне витіснення свята; активний супротив; період після Незалежності України.
Анна Хома пояснює, що разом з істориком Ярославом Грицаком поділили виставку таким чином, бо це пов’язано з певними історичними процесами. Зокрема, у 1929 році радянська влада вилучила Різдво з державного календаря, а у 1930-х роках — розпочала переслідувати духовенство. У 1970-80-хх роках активно діяло українське підпілля, де збиралися й митці.
«У мистецьких творах простежуємо: чим ближче ми були до незалежності, тим більше бачимо різдвяних візуальних образів. На виставці хотілося подивитися на Різдво через призму культурної пам’яті та історію. Адже Різдво має не тільки релігійний контекст, але й це — про наше єднання, національну ідею і традиції», — каже кураторка.
Листівки як спосіб збереження традицій
На виставці можна побачити різдвяні вітальні листівки. Зокрема, є збережені з української діаспори, а також — авторські від українських митців, як-от: Богдан Сорока, Опанас Заливаха, Володимир Лобода, Роман Сельський, Олена Кульчицька тощо.
Тут представлена власна збірка листівок від Оксани Бойко. Її колекція сформувалася переважно у другій половині 1980-х років.
«У якийсь момент Різдво збереглося там, куди радянській владі було найважче дотягнутися — в особистий побут. Відповідно, на листівках можемо побачити символи Різдва чи навіть надписи "З Різдвом Христовим". Часто саме такі листівки передавалися з рук в руки. Бо якщо пересилати поштою, то існував ризик, що конверт можуть відкрити», — розповідає Анна Хома.
У межах виставкового проєкту в артцентрі відкрили Різдвяну пошту та створили власну марку. Тому відвідувачі можуть відправити листівки своїм рідним та близьким.
«Зима» Карла Звіринського
Роботу «Зима» Карло Звіринський створив у 1960-тих роках. За словами кураторки, її передали з родинної колекції митця. Вона каже, що за створенням цієї картини ховається історія, яку розповіла Христина Звіринська. Спочатку Карло Звіринський зробив неймовірну шопку у своєму авторському стилі. Однак вони жили в центрі Львова напроти агента КГБ. Згодом йому довелося спалити цю шопку, бо радянська влада почала дуже активно проявляти увагу до них.
«У роботі Карла Звіринського "Зима" відсутня пряма ілюстративність святкової теми — зима тут радше постає як стан зосередження й внутрішнього очікування, тиша замість дзвонів — така фраза виникла у мене в процесі роботи над проєктом, вона перегукується з подіями того часу і даною роботою. З огляду на художню мову Звіринського, яка загалом тяжіє до стриманості, узагальнення і відмови від зовнішньої декоративності, цю роботу можна інтерпретувати як момент зібраності та концентрації внутрішньої, що органічно з даним періодом», — підкреслює Анна Хома.
«Колядки» (1968 р.) Василя Польового
Кураторка ділиться, коли підбирала роботи для виставки, то картина Василя Польового для нею стала візуально знаковою. Адже робота передає своїми образами та кольорами настрій того періоду:
«У "Колядках" Василя Польового увага зосереджена не на конкретному обрядовому моменті, а на самій дії колядування як колективному процесі. Узагальнені але пізнавані образи, фігури й ритміка композиції дозволяють прочитувати цю сцену поза конкретним часом — як образ тяглості традиції, що повторюється з покоління в покоління. Кольорове рішення відсилає мене до того, як Різдво позбавили публічності».
Різдвяна графіка Богдана Сороки
У артцентрі можна побачити 13 робіт Богдана Сороки. Кураторка зазначає, що ці твори є частиною його тривалої роботи з символами української культури
«Сорока — один із ключових українських графіків другої половини ХХ століття, чия творчість формувалася в умовах радянських обмежень і заборон. Саме тому звернення до народної образності, символів і різдвяної тематики для нього було не ілюстрацією фольклору, а способом роботи з пам’яттю, ідентичністю й тяглістю культури. З огляду на біографічний та історичний контекст, у якому формувалася його творчість, ці роботи можна сприймати, як глибоко особистий і водночас універсальний жест збереження культурної тяглості. Також цікавим є те, що більш ранні роботи є чорно-білими, а пізніші — кольорові», — коментує Анна Хома.
«Колядники» (1972 р.) та «Ісус Христос» (1971 р.) Михайла Дзиндри
На виставці розмістили три скульптури Михайла Дзиндри. Анна Хома каже, що роботи цього митця дві серії «Колядники», а також «Ісус Христос» створені у властивій митцеві узагальненій, майже знаковій манері:
«У цих роботах відсутній оповідний сюжет у традиційному сенсі; образи зведені до архетипу й символу. Дзиндра послідовно працював із сакральними темами через модерністську мову, уникаючи буквальної ілюстрації, залишаючи простір для особистого прочитання глядача».
«Місячна різдвяна ніч...» (1979 р.) Володимира Лободи
«Місячна різдвяна ніч. Пара під великою зіркою» робота Володимира Лободи, яка датується 1979 роком.
«Робота Володимира Лободи працює з іншим виміром — Різдво не подається тут як сюжет, а присутнє на рівні настрою та атмосфери, інтимного святкування — не про публічне. Для Лободи характерне поєднання реального пейзажу з метафізичним відчуттям простору. У цій роботі для мене місяць сприймається як символ внутрішнього орієнтиру, і знову ж таки — світла посеред темряви довкола», — підкреслює кураторка.
Крім того, поряд з цією роботою на виставці помістили й картину Володимира Лободи «Благовіщення» (1980 р.). Як зазначає кураторка, вона символізує наблеження благої вісті для українців — проголошення Незалежності України: «Ті люди, які говорять про минуле століття у нашому відеоінтерв'ю, яке є на виставці, підкреслюють, що навіть тоді в повітрі відчувалося оцей спад страху та напруги перед проголошенням незалежності».
Підкреслюємо, що оглянути артпроєкт «Дочекатися Різдва: Історії незнищенного Свята» можна до другого лютого 2026 року.
