Михайло Дзиндра: пів століття, проведених в еміграції, та 800 скульптур у Брюховичах

У Брюховичах, що за десять кілометрів від Львова, діє музей сучасного мистецтва. Унікальним це місце є тому що він — єдиний в Україні та носить ім'я видатного Михайла Дзиндри — графіка, скульптора та архітектора, який попри еміграцію за океан, не забув про Батьківщину та на схилі літ повернувся на Львівщину.

Про митця, який з колиски почав займатись скульптурним ремеслом, розповідає ІА Дивись.info.

Уродженець села, де похований граф 

Михайло Дзиндра народився на Стрийщині, у селі Демня. Саме тут є каплиця, у якій спочиває граф Станіслав Скарбек.

Нинішнього року мине 102 роки з дня його народження. Майбутній митець є молодшим братом українських скульпторів Степана та Євгена Дзиндрів. Їз у сім'ї було четверо дітей: у братів була ще сестра. Перший є автором пам'ятника Тарасові Шевченкові у рідному селі, а з-під пера найстаршого Євгена з'явилося безліч надгробків видатних людей на Личаківському цвинтарі, а також він створив пам'ятник Іванові Франкові у його рідному селі Нагуєвичі.

Степан і Євген вирізьбили також славнозвісних левів навпроти львівської Ратуші.

Зрештою, заняття братів не можна вважати випадковим: Демня спрадавна славилось виробництвом. У селі існувала «Димарка», де виплавлялось залізо, виготовлялись штаби для дальшої обробки, обручі для бочок, лемеші для плугів, серпи та коси, цвяхи та чавунні пічки. Сировиною служила болотяна руда.

Обробка каменю також з давніх-давен була в традиціях місцевих. 1912 року на майже дві тисячі жителів припадало близько ста майстрів обробки каменю.

Найвідомішими майстрами, зокрема, був Захар Дзиндра — прадід митців, котрого вважають засновником каменярської справи у Демні.

Підлітком Михайло переїздить до Львова. Батьки хлопців померли 1935 року. Тут 15-річний хлопець стає учнем у майстерні скульптора Андрія Коверка — відомого скульптора та різьбяра, автора портретних погрудь, фігурних груп, рельєфів у  дереві, камені, мармурі, гіпсі, бронзі.

У 21 рік юнак вступив до львівської «Мистецько-промислової школи» (нині — Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша на вулиціі Снопківській). Тут Михайло навчався у період німецької окупації. 

Там його викладачами були скульптори Богдан Мухін та Іван Севера.

На початку своєї творчості Михайло разом з братом Євгеном різьбив іконостаси на замовлення місцевих церков.

Українець за океаном

Після навчання та закінчення Другої світової війни Михайло емігрує. Спершу — до Братіслави, де викладав у студії декоративної різьби для діток із порушенням слуху. Згодом, через рік, митець виїхав до Німеччини, де за 7 років створив близько 70 скульптур, веде виставкову діяльність, стає членом Професійної спілки художників Німеччини.

Тут він потрапив в американський табір для біженців під Мюнхеном (9 травня 1945 року), де зустрічається зі своїми колегами та майбутніми друзями Юрієм Соловієм — українським малярем та письменником зі Старого Самбора та Григором Круком — скульптором та графіком із Прикарпаття.

Тут Михайло знаходить своє кохання — Ольгу, а 1947 року у нього із дружиною народжується первісток — донька Глорія (Ярослава). Однак сім'ю спіткало горе: після пологів дружину паралізує: доводиться шукати більш сприятливі умови існування. Виникає можливість переїхати до США, пише мистецьке видання YourArt.

31-річний митець зі сім'єю переїздить до США та оселяється в передмісті Нью-Йорку — Патнам Веллі. Ще через 12 років Михайло Дзиндра виставляє свої твори в Українському народному домі, на цей час він мав уже 70 тематичних робіт.

Водночас чоловік знайомиться з Олександром Архипенком — скульптором та художником родом з Києва, відвідує сучасні американські музеї та повністю переосмислює свою творчу практику, що призводить до імпульсивного рішення — нищити все створене за попередні роки, майже всі скульптури.

Загалом, 1963—1968 роки, вважають дослідники, були нелегкимиу його творчості: вони характеризуються великим застоєм, нереалізованістю.

І лише у 48 років стається творче відродження Михайла Дзиндри. Він створює «Печерну людину» — одну із перших робіт в модерністській манері та новому для автора матеріалі — бетонна суміш, будівельна сітка та фасадна фарба.

Псля проголошення в Україні незалежності, 71-річний митець повертається на Батьківщину.

Саме тут виникає ідея створити музей сучасного мистецтва. Хоч вже у Флориді його донька придбала земельну ділянку для будівництва музею, Дзиндра вирішує перевезти майже всі свої 800 скульптур до України та побудувати музей саме тут.

«Художник вирішив перевезти свої роботи, щоб вони були на його Батьківщині. Спочатку його музей мав бути у Флориді, для цього виділили місце, землю, американська влада давала 10 тисяч доларів на рік утримання для цього музею, плюс вхідні квитки. Там немає ні холоду, ні морозів, відповідно музей не потребує опалення. Але в нього було дуже важке життя, його жінка була паралізована майже десять років, він був зв’язаний руками і ногами із сім’єю. Вони прожили разом 45 років, він її доглядав до останнього, не покинув, не зрадив, коли вона померла, а Україна отримала Незалежність, то він захотів перевезти свої роботи сюди», - розповідала 2017 року ІА Дивись.info вдова майстра, заввідділом Музею модерної скульптури Михайла Дзиндри у Брюховичах п. Софія Дзиндра.

Михайло Дзиндра сам його проєктує, заповідаючи його українському народові в особі Львівської національної галереї мистецтв.

Рівно через місяць після відкриття музею митця не стає. Скульпторові минало 86. Його поховали на Личаківському цвинтарі.

Вісімсот скульптур майстра

У єдиному в Україні музеї сучасної скульптури налічується близько вісьмиста творів Михайла Дзиндри.

До слова, коли з-за океану перевозили усі роботи, для цього знадобилося чотири чотирнадцятитонних контейнери.

Пані Софія розповідала, що Михайло вважав, що завинив своєю відсутністю перед Україною. В Америці на кожному кроці музеї, галереї, там дбають про культуру, якщо не буде культури – не буде Держави. Хочеться, щоб так було і в Україні.

Він був великим патріотом. Звичайно, можливо було б краще в Америці, і держава його підтримувала, а тут все відбувається потихенько, але нічого, даємо якось собі раду. З часом мусить щось змінитися. Музей має приблизно 1500 м2, зимою він не опалюється, його  просто не можливо опалити, бо на це потрібно багато грошей. Можливо, як варіант, закривати музей на три місяці взимку, бо не кожен захоче мерзнути», - говорила жінка.

Михайло Дзиндра ділив свої роботи умовно на асоціативну, абстрактну, архітектурну пластику та умовно contemporary art (сучасне, останнього часу мистецтво).

Українські митці-емігранти

Раніше ІА Дивись.info розповідала про:

• Івана Керницького — емігранта з Львівщини, що став найпопулярнішим письменником за океаном.
• Михайла Мороза – художник, добре відомого за межами України. Його твори прикрашають кабінети президента США, прем’єр-міністрів Канади й Баварії, Кардинальську палату патріарха Йосипа Сліпого. Він народився у Пліхові на Львівщині
• Батька української еміграції до Канади Йосипа Олеськіва.
• вісімнадцять найвідоміших емігрантів з України — від прем'єр-міністра до моделі.