Поет, співзасновник «ЛуГоСаду» та перформер: ким був Назар Гончар

Сьогодні, 20 квітня, Назару Гончару могло б виповнитися 60 років. Водночас він загинув раптово, коли йому 45. З цієї нагоди у Львові відбудеться цикл подій на згадку про Назара Гончара. Водночас ІА Дивись.іnfo пропонує пригадати біографію та творчість цього виняткового поета.

Деякі факти з життя Назара Гончара

• Народився Назар Гончар 20 квітня 1964 року у Львові.
• У 1981 році закінчив Львівську середню школу №63. Після цього навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка на українській філології. Закінчив його у 1986 році.
• Коли завершив університет, працював методистом літературного краєзнавства на Львівській станції юних туристів. Також деякий час працював у Львівському театрі імені Леся Курбаса.
• Був членом літературного угруповання «ГЕРАКЛІТ» (Голінні ентузіасти рака літерального), та ПУП (Планетарна Управа Паліндромії).
• У 1991 році Назар Гончар Заснував «Театр ледачої істоти», а у 2004 році студію перформансу «Perhaps» (PerformenceHappeningStudio).
• Протягом 2003-2005 рр. організовував міжнародний літературний фестиваль «Inscriptis» у Львові.
• Поет був одружений з перекладачко Христиною Назаркевич. У подружжя в 1996 році народився син – Юліан.

«Ну, пора! Цілунок жінці, па!.. «Вважайте на мого чоловіка» — це вона до моїх супутників. Я стараюся переконати себе, ніби не переймаюся тим, що би цей світ втратив, якби той… той-во… Рівно в одинадцятій виїжджаємо з мого проспекту Свободи. Вручаю Росеві звуковидобувач – забавкову «пр-др-кр»-сигналізацію, у відповідь отримую дзвіночок. Тут же прилаштовую його собі на політичку-повитичку-гарасівку-поворозку-стяжку-зав’язку… – я, агнець доволі рахманний, не пропаду на жоднім світі», – уривок з тексту «Агорафобія або де Я є» Назара Гончара.

Раптова смерть поета

Назар Гончар загинув 21 травня 2009 року під час купання в озері біля Ужгорода. Згодом медики визначили, що основною причиною смерті стала ішемічна кардіоміопатія. Український письменник Андрій Любка був одним зі свідків трагедії, так згодом написав про цю подію:

«Назар сказав, що хотів би скупатися. На кар’єр ми поїхали утрьох — я, він і письменник Сергій Федака. Він увесь час був біля берега: сидів у воді й трохи плавав. За кілька хвилин ми з Сергієм помітили, що товариш зник. Почали гукати, а через п’ять хвилин побачили його тіло за 30 метрів від берега».

«ЛуГоСад» і Назар Гончар

В університетський період Назар Гончар потоваришував з Іваном Лучуком та Романом Садловським, які також навчалися на філологічному факультеті, але на різних спеціальностях. Якось 19 січня 1984 року у Львові вони заснували літературне угрупування «ЛуГоСад».

Назва угрупування «ЛуГоСад» містить у собі перші склади прізвищ його учасників: Івана Лучука, Назара Гончара, Романа Садловського. Сьогодні можна зустріти різні варіанти написання цієї назви: ЛУГОСАД, Лугосад, ЛуГоСад.

У 1986 році лугосадівці написали «Маніфест універсалізму», зокрема ідея універсалізму для них полягала в тому, що усі явища, які відбувалися в світовій літературі, мали певне відображення і в українській. Згодом перекладач, літературознавець Тарас Лучук у своїй статті «Літературний ар’єргард: Поет. концепція ЛуГоСаду» визначив, що первісно поетичною концепцією угрупування був саме літературний ар’єрґард. Власне, тоді і самі учасники почали трактували так свою основу творчості, адже були позаду всіх попередніх літературних поколінь. Так, їхня література стала альтернативною в 70-80-ті роки ХХ ст. до соціального реалізму, який пропагувала радянська влада в цей час, та містила власні художні способи вираження.

Учасники групи експериментували над поетичними формами. Іван Лучук і Назар Гончар практикували паліндромію (тексти, в яких рядок однаково читається в обох напрямках: зліва направо та справа наліво — приміт. ред.), а Роман Садловський — поезомалярство (коли тексти поєднують з графікою — приміт. ред.).

Лугосадівці одні із перших у Львові вдавалися до перформансів (форма мистецтва, де дії автора вважаються твором та споглядаються глядачами тут і тепер; близьке до театральної вистави — приміт. ред.). Так, молоді поети коїли чимало мистецьких витівок та провокацій. Одного разу вони постриглися налисо та прибігли до бібліотеки з криками. Після цього працівники установи подумали, що це бандити, та викликали правоохоронців, які затримали поетів. Ще одним відомим перформансом був, як лугосадівці імітували церковну службу, коли читали свою поезію в артцентрі «Дзиґа».

Серед учасників групи чи не головним перформером був Назар Гончар, який влаштовував їх час від часу у Львові. Відомим прикладом є те, як у 1990-му році у Львівській філармонії він вийшов на сцену та замість того, щоб читати поезію, протягом декілька хвилин мовчав. Після такого виступу він мовчки вклонився публіці та пішов зі сцени. Тоді таку мистецьку акцію доповнював й зовнішній вигляд Гончаря: він був пострижений налисо та мав на голові козацький оселедець.

У 2007 році у видавництві «Піраміда» вийшла антологія «Лугосад. Об’єктивність канону» з добіркою Назара Гончара «Закон всесвітнього мерехтіння», Івана Лучука «Ритм полюсів» та Романа Садловського «Зимівля».

Після смерті Назара Гончара «ЛуГоСад» як група перейшла в історію літератури. Сьогодні її розглядають як цілісне явище в літературному процесі. Зокрема, твори її учасників входять до шкільної програми.

Поезія Назара Гончара

Свою першу поетичну добірку Назар Гончар видав у 1986 році під назвою «Усміхнений Елегіон», а в 1986 році він став лауреатом премії БУ-БА-БУ за найкращий вірш.

Загалом у творчому доробку поета є такі збірки, як-от:

• «Закон всесвітнього мерехтіння» (1996 р.),
• «Книжечка Назара Гончара Михайловича» (2000 р.),
• «граНЬ заонач» (2001 р.),
• «ПРОменеВІСТЬ» (2004 р.),
•  «Не здуру ґуру дзен» (2008р.).

Крім того, Гончар написав книжки для дітей, зокрема вийшли: «Казка-показка про Байду-Немову» (1993 р.), «Суперравлик» (2008 р.), «Рубанепиляне знов розквітле» (2009 р.).

У 2013 році вибрані вірші Назара Гончара видали у серії «Українська поетична антологія» у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Добірка поезій Назара Гончара:

чи ти бавиш мене чи нудиш
залежить від мене

чи ти любиш мене чи не любиш
залежить від тебе

чи мені на тому залежить
голосую за незалежність

***

люблю sinead o’connor
моєї мови по-моєму не чути нікому
поцілуйся пане-боже
в душу
влізь-но в мою
шкуру — пій:
горе-горе безсилим

***

Автопортрет у трамваї

їду трамваєм:
очі — в вікно:
там трамваєм їду я
і дивлюсь на себе:
там я прозорий
видно крізь мене
вулицю
видно світ
я усміхнувся собі
і світові —
і усміхнувся двічі

***

не  спиться  
зате  віршується  
і  поки  пишеться  
здається  ого-го  
а  зранку  
глянеш
охо-хо

***

Автопортрет у маршрутці

ще
у собі
збираюся
і шукаю
останніх дорогих
вказів
на львів

***

Візуальна поезія Назара Гончара:

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.