Декомунізація Львова: художник, заслужений діяч мистецтв України, на честь якого назвали вулицю

ІА Дивись.info започаткувала проєкт «Декомунізація Львова», аби розповідати містянам про видатних українців, у чию честь перейменували вулиці, що колись носили радянські назви.

Вулиця, про яку ми розповідаємо цього разу, забрукована, має форму літери «Г». Початок непарної її сторони забудований триповерховими чиншовими кам'яницями у стилі класицизм, зведеними у 1890-х роках на місці колишнього маєтку київських воєвод Потоцьких. Наприкінці ж непарної сторони стоїть житловий дев'ятиповерховий будинок (№ 15), зведений у 1968 році за проектом архітектора Олега Радомського і розрахований на 54 квартири. На парній стороні вулиці розташована ще одна класицистична чиншова кам'яниця і більш сучасний будинок у стилі польського конструктивізму.

Вулиця розташована у Галицькому районі міста, в місцевості Цитадель. Сполучає вулиці Грабовського та Колесси. До речі, на карті вона досі позначена як вулиця Венеціанова.

Отож, хто такий Карло Звіринський. Це художник, педагог, філософ, теолог, іконописець, людина колосальної ерудиції. Він мав великий вплив не на одне покоління творчих людей Львова з середини п'ятдесятих і до кінця дев'яностих років ХХ століття.

Його діяльність вплинула на рівень малярської культури Львова

У 1923 році народився у селі Лаврів. Тоді ця територія належала Польщі, але сьогодні це — Львівська область. Навчався Карло у Львівській мистецько-промисловій школі та закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва у 1953 році. Що цікаво, його викладачем був Роман Сельський — відомий український художник-імпресіоніст. Минулого року у Національному музеї імені Шептицького у Львові представили виставку картин «Роман Сельський: приборкання кольору».

Звіринський і сам викладав у Львові: у тому ж училищі прикладного і декоративного мистецтва, в інституті прикладного та декоративного мистецтва та в Академії Мистецтв. Спочатку він був професором кафедри монументального живопису, згодом став професором кафедри сакрального мистецтва і водночас — керівником школи іконопису імені святого Луки при монастирі отців cтудитів.

Слід зазначити, що його діяльність – педагогічна й творча – істотно вплинула на загальний високий рівень тодішньої малярської культури Львова, проте він довго не мав належного визнання та оцінки в Україні.

У картинах порушував загальну людську проблематику й був новатором

З 1953 року став учасником міських, всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних художніх виставок. Відбувались вони Львові, Хмельницькому та Києві, в тому числі й посмертно.

Карло Звіринський передусім – талановитий мистець, що створив у своєму малярстві власний, неповторний світ образів, поважних за думкою. Це світ, в якому малярство стверджується, як вражаючий речник містичної істоти світу та свідоцтво ірраціональних глибин людського пізнання. Краса малярської форми стає тут джерелом вишуканої естетичної насолоди і водночас – таємничим містичним знаком буття.

За протистояння тоталітарного режиму в Україні був переслідуваний.

Творчість Карла Звіринського органічно входить до загального процесу розвитку образотворчого мистецтва, але до 1992 офіційно була невизнаною.

У 1950-х роках він звернувся до концептуального мистецтва. Порушував загально-людську проблематику — життя й смерть, земне і потойбічне.

Творчість Звіринського має виразну національну специфіку. Спираючись на об’єктивну реальність, був схильним до абстрактно-асоціативного мислення. Він був новатором у галузі форми — пластична ідея, ритмічність, контрастність, а також майcтом колористичного письма — зіставлення, фактурність, пульсація світлотіні. У творах переважає образне бачення світу ідей, зіставлення художніх засобів, використання фактури і власної техніки.

Створював пейзажі, аплікації, натюрморти, абстрактні композиції й малював різними техніками: темпера, олія, рельєф, аплікація. Робив ілюстрації до книг, екслібриси, монотипії, лінорити.

Загалом у творчому доробку Карла Звіринського приблизно 75 % припадає на сакральне малярство. 

• Назва: Натюрморт
• Дата: 1960-70-ті
• Техніка: олія
• Основа: картон

• Назва: Натюрморт
• Дата: 1970
• Техніка: олія
• Основа: полотно

• Назва: Вориння (Огорожа)
• Дата: 1953
• Регіон: Львів
• Основа: картон

• Назва: Композиція №1
• Регіон: Львів
• Основа: картон

Створив підпільну мистецьку школу

У 1960 створив мистецьку школу, яка отримала назву «підпільна школа Звіринського». Вона існувала для творчої молоді з метою формування нового покоління художників, здатного забезпечити безперервність процесу повноцінного розвитку національної культури.

Особливу увагу приділяв вивченню досягнень світової культури та розвитку національної свідомості. Він є автором наукових праць з методики викладання живопису, церковного малярства, мистецької освіти, естетичного виховання.

Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Національному музеї у Львові, Львівській галереї мистецтв, музеях Нью-Йорка, Торонто. Серед його учнів — В. Бажай, А. Бокотей, П. Маркович, І. Марчук, О. Мінько, Р. Петрук, Б. Сойка, Б. Сорока, З. Флінта.