Яким був зимовий Львів у минулому столітті: добірка світлин
Попри радянську владу, у ХХ столітті у Львові вирувала святкова атмсфера зі снігом та подекуди колядниками.
Про те, яким був Львів взимку у ХХ столітті — далі у підбірці ІА Дивись.info.
1926 р. на схилах Кайзервальда у Львові старанням віце-голови Карпатського Нартярського Товариства капітана Романа Лотечко збудували нартярський трамплін. Висота дерев'яної риштовки складала 8 м, розбіг до стрибка — 76 м, нахил розбігу 30,5°; стрибок — 60 м, на трампліні можна було виконувати стрибки довжиною до 50 м.
Різдво 1972 року у середовищі української інтелігенції відзначили у Львові з грандіозним мальовничим вертепом, у якому брали участь 45 людей. Це було викликом владі, емоційною відповіддю на арешти дисидентів 1965 року та порушення прав людини в Україні в 1965-1970-х роках.
Після Першої світової війни, у 1920-тих роках, на Дорозі Кисельки (тепер вул. Опришківська) за ініціативи видатного польського спортсмена та активного діяча Спортивного клубу «Погонь» Вацлава Кухара було споруджено 900 м траси для того, аби нею користувались спортсмени санної секції клубу. Траса Львівського спортивного клубу «Погонь» починалася на Високому замку та спускалася Дорогою Кисельки до вул. Жовківської (тепер вул. Б. Хмельницького).
Від 1950 р. в центрі міста, там, де з 1898 р. височів на постаменті кінний пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському роботи львівського скульптора Тадеуша Баронча, почали ставити міську ялинку. Незадовго до того пам'ятник демонтували та передали польській владі.
Місце, яке звільнилося в центрі великої круглої клумби, упродовж довгих років використовували для головної міської ялинки. Ялину прикрашали іграшками, навколо неї на круглому подіумі розставлялися фігури казкових героїв-звіряток, виготовлені з пап'є-маше.
Центральною та найбільшою фігурою завжди була фігура Діда Мороза з повним мішком подарунків для дітей. Ялинку електрифікували, до фігури Діда Мороза не припинялася черга охочих сфотографуватися на пам'ять.
До слова, більше про те, чому різдвяна ялинка стала новорічною, ми розповідали у нашому матеріалі.
На проспекті Свободи, де зараз є пам'ятник Шевченку, після війни протягом двадцяти п'яти років встановлювали велику ялинку, під якою артисти у костюмах Діда Мороза й Снігуроньки виступали перед дітьми, а на весь час зимових шкільних канікул встановлювали велику ляльку Діда Мороза, біля якої не бракувало охочих зробити світлину. Від 1970-х років, коли під ялинкою почали збиратися колядники, ідеологи її почали демонтувати перед Різдвом, а потім ялинку з центра перенесли в сквер перед Парком культури при вул. Дзержинського (тепер Вітовського), де поруч було КДБ.
У післявоєнному Львові попит мали мандрівні цирки та атракціони. Збірну конструкцію цирку-шапіто ставили зазвичай під Святоюрською горою, де у 1960-х роках збудували постійну споруду Львівського цирку.
На місці стихійного ринку на вул. Пелтевній (тепер пр. Чорновола) зазвичай відбувалися гонки на мотоциклі по вертикальній стіні — один з найбільш популярних у львівської публіки. На площі, де тепер немає ринку «Добробут», був пересувний звіринець, де львівська малеча мала змогу подивитися на диких звірів, удавів, черепах, крокодила. Згодом цим мандрівним атракціонам надали місце на полі наприкінці Стрийського парку, на вул. Козельницькій, де колись був стадіон українського «Сокола-Батька».
Раніше ми розповідали, як у Львові з'явився та діяв «Сокіл».
Сквер на площі святого Юра заклали ще в ХІХ ст. Після припинення Святоюрських ярмарків у 1860-х роках площа довший час стояла пусткою. 1897 р. головний міський садівник Арнольд Рьорінг розпланував та заклав сквер, який у трохи зміненому вигляді дотривав до нашого часу.
1962 р. навпроти скверу, між вулицями Кірова (тепер вул. Шептицький) та Пирогова (тепер вул. Є. Озаркевича) за проєктом архітекторів Миколи Микули та Валеріана Сагайдаківського збудували корпус хімічного факультету.
Після спорудження корпусу Студентської бібліотеки із західного боку, на розі вул. О. Невського, у 1970-х роках сквер реконструювали та облаштували дитячий майданчик.
Власником фільварку Снопків на початку ХІХ ст. був архітектор П'єр Дені Гібо, звідси назва «Гібувка». Вулиця Ліпова Алєя сформувалася і отримала назву в 1936 році; у 1943 р. — Лінденаллєє; від липня 1944 р. — вул. Липова Алея, вона провадить від вул. Зеленої до Дністровської біля входу на стадіон «Україна». Вулиця Дністровська існувала як алея, від 1957 р. — вулиця, яка провадить від вул. Зеленої до Стуса.
Хокейний майданчик в Центральному парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького влаштовували наприкінці 1950 — на початку 1960-х років щозими.
Стадіону «Юність» ще не існувало, на його місці був котлован, утворений видобутком глини в цегельні, розташованої на цьому місці упродовж багатьох довоєнних років. Стадіон відкрили в середині 1960-х років, тут відбувалися заходи з приводу Фестивалю дружби чехословацько-радянської молоді 1967 року.
Більше про те, як у Львові зароджувався український хокей — дивись тут.
Двоє львів'ян — жінка та чоловік — проходять площею Галицькою, повз сквер, де тепер височить пам'ятник Данилові Галицькому. На фоні — наріжний будинок площ Галицької та Бернардинської. Це типова вулична фотографія 30-х років. В умовах фінансової кризи міська влада регламентувала видачу дозволів на провадження ремесла. Через неможливість отримання дозволу на власне фотоательє, у 1930-х роках розповсюдженим явищем стало фотографування клієнтів на вулицях міста, в русі. Місця, де було дозволено фотографувати, також були призначала міська влада. Що два тижні на кожному з означених місць працював інший фотомайстер, або працівник-помічник фотографа. Так починав професійну кар'єру не один львівський фотограф.
Уся інформація — з Міського медіаархіву.
