Сто років від дня народження Володимира Патика: про музей і творчість художника
У 2026 році, дев’ятого жовтня, виповнюється сто років від дня народження Володимира Патика — одного з яскравих представників Львівської школи живопису. Його творчість формувалася на перетині української традиції та європейських мистецьких впливів, а в радянський період стала своєрідною формою «тихого» спротиву тодішній культурній політиці.
Сьогодні ознайомитися з роботами художника можна, зокрема, у Музеї Володимира Патика у Львові. Тут зберігається частина родинної колекції митця, а сама експозиція дозволяє простежити, як Володимир Патик працював із пейзажем, натюрмортом, символами української культури та темами, які не вкладалися в рамки соцреалізму.
Про музей, творчість художника та історії, приховані за окремими його роботами, ІА Дивись.info розповіла завідувачка відділом музею Патика Наталія Філевич.
Музей, який створили з родинної колекції
Музей Володимира Патика є одним із відділів Музею історії Галичини — комунального закладу Львівської обласної ради. Його відкрили 23 серпня 2024 року у старовинній віллі на вулиці Яна Матейка, 4. Основою експозиції стали роботи з родинної колекції художника, яку зберігали його дружина Романа та донька Оксана.
Читайте також: У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відкрили виставку під назвою «Володимир Патик. Живопис як життя»
За словами Наталії Філевич, поява окремого музею стала можливою передусім завдяки великій кількості творів, які залишилися у родини:
«Володимир Патик був надзвичайно плідним художником і багато працював протягом життя. Нині його картини зберігаються в музеях України, Європи, США та Канади, а також у приватних колекціях».
Водночас створення музею було давньою мрією дружини художника. Романа Патик хотіла не лише зберегти родинну спадщину, а й передати її частину місту.
Так, задум вдалося реалізувати — у Львові з'явився простір, присвячений творчості цього художника. Водночас дослідниця підкреслює, що музей не є меморіальним. Приміщення, де розташована експозиція, не пов'язане безпосередньо з життям Патика. Це перший поверх історичної вілли кінця ХІХ століття, яку свого часу викупив польський політик та ректор Львівського університету Леон Пінінський. Він також мріяв створити у Львові музей, де містяни могли б побачити мистецьку колекцію.
Сьогодні в музеї представлена постійна експозиція робіт Патика. Окрім живопису, тут є графіка, а на виставці використовують також мультимедійні елементи: відео, аудіо та анімацію. Для відвідувачів доступна записана аудіоекскурсія, а за потреби музей проводить і звичайні екскурсії.
Окремий зал використовують для тимчасових виставок. Переважно тут показують творчість художників покоління Володимира Патика та представників Львівської мистецької школи.
Львівська школа живопису і європейські впливи
Володимир Патик належав до покоління художників, на яке вплинула Львівська школа живопису. Її формували, зокрема, Роман і Марґіт Сельські, Роман Турин, Карло Звіринський та інші митці, які були знайомі із західноєвропейським мистецтвом.
Як пояснює Наталія Філевич, ця школа не була навчальним закладом у звичному розумінні. Це радше було середовище, у якому художники спілкувалися, обговорювали мистецтво та знайомили молодших колег із європейськими тенденціями.
«Важливу роль у цьому відігравав дім Романа та Марґіт Сельських. Там збиралися художники різних поколінь, говорили про Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Фернана Леже та інших митців. У час, коли вільно подорожувати за кордон було практично неможливо, такі зустрічі ставали одним із небагатьох способів дізнатися про сучасне європейське мистецтво», — каже дослідниця.
Вона додає, що Володимир Патик особливо захоплювався творчістю Вінсента ван Гога. Однак побачити його роботи наживо зміг лише у 70-річному віці, коли отримав можливість поїхати до Франції.
«Тихий спротив»: як Патик працював у радянські часи
У радянський період офіційно в мистецтві панував соцреалізм, а модерністські пошуки могли отримати тавро «формалізму» та «буржуазного мистецтва», як пояснює дослідниця. Водночас, за її словами, Володимир Патик не відмовився від власного художнього бачення навіть у таких умовах. Він продовжував працювати з українськими мотивами, символами та європейською модерністською мовою.
«Володимир Патик не був таким революціонером, можливо, у класичному розумінні. Однак у нього був "тихий" спротив. Цей спротив міг проявлятися в тому, що художник просто продовжував зображати те, що не вписувалося в офіційні вимоги», — пояснює вона.
Наталія Філевич розповідає, що одним із важливих джерел для його творчості була українська культура. Патик багато подорожував Україною, цікавився історією, етнографією, символами та народним мистецтвом. Працював і в етнографічному музеї, вивчав писанки різних регіонів, а характерні орнаменти та символи згодом використовував у своїх композиціях.
«Він вивчав не тільки історію України, а також ті символи, предмети і реліквії, які були з нею пов'язані», — зазначає Наталія Філевич.
За словами дослідниці, Володимир Патик багато подорожував і черпав натхнення й за межами Львова. Особливо його цікавила Черкащина — земля, пов'язана з Тарасом Шевченком. Він малював села, старі хати, пейзажі, церкви, вітряки та інші об'єкти, які поступово зникали.
У цих роботах, за словами Наталії Філевич, можна прочитати не лише красу українського пейзажу, а й стан суспільства того часу:
«Патик був насамперед майстром пейзажу та натюрморту, однак його пейзажі часто містять значно більше, ніж просто зображення природи. Похилені хати та покинуті села ставали своєрідними свідками змін, які відбувалися з українським селом тоді».
Крім того, художник їздив у складі мистецьких бригад, які виконували монументальні роботи — оформлювали будинки, санаторії, зупинки, створювали мозаїки. Такі замовлення були важливим джерелом заробітку для нього. Водночас під час поїздок він також робив багато замальовок, які згодом використовував у власній творчості.
«Україна»: сонях, вітряк і пам'ять
Однією із знакових робіт у музеї є картина «Україна» (1979 року). Наталія Філевич розповідає, що центральним образом на ній став сонях — квітка, яка асоціюється з Україною. На задньому плані художник зобразив вітряк.
«Патик дуже любив вітряки й вони для нього мали символічне значення: могли уособлювати українських воїнів і козаків, які стоять на захисті того, що поступово зникає. На картині «Україна» присутній і образ матері, яка оплакує козака. Тому картина, створена багато років тому, сьогодні знову набуває актуальності», — підкреслює завідувачка музею.
Вона додає, що художник загалом намагався фіксувати те, що могло зникнути: села, церкви, старі споруди, традиційні символи. Тому його мистецтво таким чином ставало не лише способом самовираження, а й візуальною пам'яттю про Україну.
«Птиця із Кам'яної Могили»
Ще одна знакова робота Володимира Патика — «Птиця із Кам'яної Могили» (1967 рік). Дослідниця каже, що її образ пов'язаний із петрогліфами Кам'яної Могили на Запоріжжі — місця, яке Патик відвідав під час своїх мандрів.
«Він був дуже допитливою людиною. Художника цікавили не лише сучасні йому події, а й давня історія України. Він шукав місця, предмети та символи, які могли розповісти про минуле», — зазначає Наталія Філевич.
Вона зазначає, що особливу увагу Патик приділяв писанкам та українській орнаментальній традиції. Частини символів і мотивів із різних регіонів він переносив у власні композиції.
«Ця робота була для Патика особливо близькою: зображення птаха використали навіть на його надгробку», — додає дослідниця.
«Оксана»: образ української жінки
Інша важлива робота в експозиції — «Оксана» (1974 рік). Дослідниця підкреслює, що назва тут має символічне значення: художник створив збірний образ української жінки. Водночас для картини позувала конкретна людина — Ірина Волицька, падчерка В'ячеслава Чорновола.
«До його майстерню дуже часто приходили різні видатні діячі: політики, письменники, поети. У нього також був В'ячеслав Чорновіл. Тому ця дівчина якось теж була в його майстерні. Тоді їй було десь 17 років. На полотні вона зображена у борщівській сорочці та хустці, із серйозним, скорботним виразом обличчя», — розповідає Наталія Філевич.
За її словами, цю картину він створив у період арештів українських дисидентів, і тому її образ прочитати ширше: як образ жінки, яка чекає чоловіка, сина чи коханого з ув'язнення або заслання.
Символи замість прямих заяв
Ще одна особливість творчості Патика, як зазначає дослідниця, — це здатність говорити про складні теми через символи. Наприклад, картина «Натюрморт з підсвічником» (1974 рік) присвячена Великодню, однак тут немає прямого зображення свята. На полотні можна побачити свічник, свічки та елементи, що нагадують писанкові орнаменти.
У радянські часи, коли релігійні традиції обмежувалися, така композиція могла бути значно промовистішою за пряме зображення. Філевич пояснює, що художник часто використовував саме такий принцип: за зовнішнім зображенням приховувався інший сенс.
«Він у своїх роботах вдавався до символізму, щоб люди зрозуміли, про що йдеться. Є один фасад, а за ним — інший смисл», — говорить вона.
До слова, раніше у Львові показали роботи української художниці Соні Делоне.
Фрагменти з біографії Володимира Патика
- Володимир Патик народився 9 жовтня 1926 року в селі Чорний Острів. Виріс у селянській родині: Марії Сковронської та Йосипа Патика. Мав брата Григорія та сестер — Ганну та Софію.
- Він ще з дитинства мрія стати художником. У своїх спогадах Патик згадував: «На подвір’ї росли великі верби, в кутку подвір’я ріс кущ ліщини, який рясно родив горіхи, які я любив малювати».
- У 1941 році він вступив на навчання до Художньо-промислової школи у Львові.
- У 1947 році — навчався в Інституті прикладного та декоративного мистецтва.
- Серед викладачів Патика був Роман Сельський.
- У 1949 році Володимира Патика та Карла Звіринського відрахували з третього курсу через те, що не дотримувався вимог творити у стилі соцреалізму. Згодом його поновили на навчання, але без стипендії та гуртожитку. Цьому посприяла тітка Карла Звіринського, яка тоді була депутаткою Верховної Ради УРСР.
- Після навчання деякий час був на посаді інспектора з образотворчого мистецтва в Обласному управлінні культури.
- Зі своєю дружиною Романою одружився у вересні 1958 року. У подружжя було двоє дітей.
- У 1958 році став членом Спілки художників України.
- За сприянням Ірини Вільде художник мав три майстерні у Льовові.
- Володимир Патик є автором відомої мозаїки «Море і риби» у Львові, яку в 2019 році зруйнували, а згодом відновили.
- У 1996 році він отримав звання Заслуженого художника України.
- Не стало художника 28 серпня 2016 року.
Детальніше про біографію Володимира Патика — також можна прочитати тут у нашому матеріалі.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
