«Його місія — зігрівати», або Як створюється яворівський розпис
Яворівський розпис є однією з унікальних мистецьких традицій Львівщини, яка бере початок понад 450 років тому й активно розвивається сьогодні.
Історія яворівського розпису та де він найчастіше трапляється
Яворівський розпис має дві основні гілки: розпис дерев’яних забавок та скринь. Історія яворівської забавки налічує приблизно 450 років. Таке датування пов’язане з дописами письменниці й художниці Софії Шептицької та громадського діяча Юрія Липи. Про це розповіла майстриня яворівського розпису Наталія Дюг для ІА Дивись.info.
Особливість традиції — використання дерева як основного матеріалу для виготовлення та оздоблення забавок.
«Забавка створюється для дітей, її призначення — забавляти. А розпис має такі яскраві кольори, що чи це буде дитина, чи доросла людина — відразу усмішка з’являється», — каже Наталія Дюг.
Які кольори використовуються та як раніше створювали фарбу на Яворівщині
Раніше майстри самостійно виготовляли фарби з природних матеріалів. Зелену отримували з лободи та листя конвалії, жовту — з кульбабок, мати-й-мачухи й кори дерев, а червону — з буряка та вишні.
Особливу цінність на Яворівщині мала червона фарба з комахи червець. Вона була стійкою до води та сонячного світла, тому її цінували далеко за межами регіону.
Наталія Дюг говорить, що кольори в яворівському розписі мають символічні значення: жовтий асоціюється з теплом, світлом і життям, зелений — із молодістю та зростанням, червоний — із силою та енергією. Для дітей ці значення пояснюють через знайомі образи — сонце, пшеницю, траву, листя, ягоди та квіти.
«Для мене яворівський розпис має одну місію — гріти душу. Теплом дерева і яскравими кольорами. У такий час технологій це щось дуже просте, але дуже потрібне. Його місія — зігрівати», — додає майстриня.
Читайте також: «Найлюдяніша справа — займатись творчістю», — ветеран Андрій Тирса про шлях у кераміці, війну і свободу творити.
Основні елементи яворівського розпису
Основою яворівського розпису є вербівка. Серед інших елементів — колка, зірочка та квіточка. Також майстри використовують пасочки, кривульки й цяточки. У розписі скринь додаються віконечка, розетки, качечки та сіточки. Скрині могли мати одне або два віконечка, а всередині їх прикрашали розетками чи качечками. Композицію обрамлювали вербівками.
Водночас єдиної техніки виконання мазків немає: одні майстри ведуть їх від тонкого до широкого, інші — навпаки. Манера залежить від індивідуального навчання та навичок художника.
«Елементи ті самі, але рука в кожного своя», — пояснює Наталія Дюг.
Яворівські забавки мають різні форми та призначення. Серед них є музичні інструменти — скрипки, диркачі й калатала. Найвідоміші іграшки — коник і пташка. Коники бувають у вигляді гойдалок або іграшок на коліщатках із візочком, який дитина тягне за мотузку. Пташки також рухаються на коліщатках, а під час руху махають крильцями.
Інші види забавок — акробати, лапавки, у яких потрібно зловити кульку, та гультяї з рухомими фігурками. Окрему групу становлять іграшки, які дитина може рухати та використовувати в інтерактивній грі.
Окрім дитячих розваг, забавки мали й обрядове призначення. На Великдень диркачі брали під час обходу навколо церкви. За народними віруваннями, їхній звук мав відганяти злих духів. До таких обходів долучалися і діти, і дорослі.
Де використовується розпис у наш час
Сьогодні яворівський розпис використовують не лише для оздоблення традиційних забавок і скринь, а й у сучасних інтер’єрах. Наталія Дюг працює в художньому закладі, де розписом прикрашені хол, стеля та приміщення музею. Також його використовували для декорування столів, стільців і кухонної стінки.
Уже другий рік майстриня працює над оформленням каплички в селі Лісок на Гаврівщині. Там вона розписує стіни та створює сюжетні композиції, які виходять за межі традиційного орнаменту.
Серед масштабних проєктів, до яких долучилася Наталія Дюг: створення найдовшої огорожі з яворівським розписом. Ідея належала іншим організаторам, а майстриня дозволила використати свої сюжети. Основним завданням було зберегти впізнаваність традиційного стилю навіть на великій площі.
Ще одним проєктом стала найдовша стрічка з яворівським розписом. До її створення долучалися люди без професійного досвіду, тому малюнки довелося спростити. Спочатку майстриня сумнівалася в такому підході, однак згодом змінила ставлення до результату.
«Коли прийшли люди: другий день, третій день — і я побачила, що їм це справді потрібно. Не було де стати. І тоді я зрозуміла, що головне — це не складність, а бажання людей долучитися», — згадує Наталія Дюг.
Створення першої в Україні заповідної території та 3D-оцифрування яворівської забавки
В Івано-Франковому на Львівщині розпочали процес надання статусу заповідної території осередку яворівської забавки. Підставою для цього є постанова Кабінету Міністрів України №283 від 13 березня 2002 року «Про народні художні промисли». Про це повідомили представники громадської організації «Яворівська іграшка» під час пресконференції 27 жовтня 2026 року.
Базою заповідної території має стати Музей традиційної яворівської іграшки «Осередок». Його створює громадська організація «Яворівська іграшка» за підтримки Українського культурного фонду та співфінансування Львівської ОВА. Для музею також оцифрували у 3D 104 унікальні експонати, які планують оприлюднити на його сайті.
Майстер яворівської забавки Остап Сойка під час пресконференції додав, що ремесло перебуває у критичному стані: майстрів, які систематично виготовляють іграшки, можна порахувати на пальцях однієї руки. Надання спеціального статусу має допомогти створити умови для навчання молоді, відкриття майстерень і збуту виробів.
Читайте також: «Традиційна вишивка дуже тактильна»: які вишиванки створювали на Львівщині.
