Львів’янка у Нігерії: яскрава африканська мода (фото)
Львів'янка Ірина Пілат уже кілька місяців живе у Нігерії та традиційно ділиться враженнями про власний екзотичний досвід в авторській колонці.
Одна з речей, яка мене дуже тішить в Африці – це те, що шафа з одягом тут не така забита, як була в Україні. Там через сезонність у наших шафах на одній полиці теплі светри на дуже холодну зиму, на другій полиці – легенькі светрики на не дуже холодну зиму, полиця для ранньої весни, полиця для холодного літа, полиця для спекотного літа і так далі й далі.
В результаті шафа тріщить по швах, одягнути, як завжди, нема чого, а куди подіти стоп’ятсот пар взуття для мене завжди було проблемою. Тут з тим простіше. Твій гардероб тільки літній, ти точно знаєш, що оцю футболку ти зможеш одягнути сьогодні, через місяць і через півроку, якщо не зноситься. Тут погода майже не міняється і з одягом явна економія – немає потреби щосезону купувати новий пуховик чи тепле взуття. Носиш все поки не набридне.
Думаю, особливо дівчата зрозуміють, наскільки це зручно. Натомість, тут ти витрачаєшся на сукні чи костюми, які треба шити щоразу нові на різні святкування. Весілля чи похорони вимагають певного дрескоду, тому за декілька років в тебе назбирується серйозний шоурум різнокольорових суконь і костюмів. Думаю це одна з основних причин унікальної моди на вулицях Нігерії.
Не думаю, що є ще десь країна в Європі, Азії чи Америці, де так часто носять національний одяг і де так популярна професія швеї або «дизайнер національного одягу», як тут люблять себе називати. Тут всюди «дизайнер», хоча на мою думку, більшість з них на рівні української швеї з ательє.
На вулицях дуже часто можна зустріти людей в національному одязі, особливо старше покоління. Цей одяг на щодень вдягають на роботу, просто для повсякденних справ, на походи в кіно і т.д. Коли ми тільки приїхали, свекруха вже на другий день відвела мене до нашої сімейної швеї – тьоті Тумі – і змусила мене вибрати декілька речей, щоб мати трохи африканського одягу.
Але це мені трохи чуже, та й фігура в мене не зовсім африканська (попа недотягує), то той одяг вдягаю тільки при необхідності чи вдома ? Але для локальних це звична справа. Мій Фемі на роботу вбираєиься в національні сорочки, чоловіки на вулицях часто ходять при повному параді – верхи, низ і плюс традиційна шапка.
Кольорова гама, звичайно, грає всім кольорами веселки. Це ми, європейці, любимо, щоб одяг був якийсь однотонний в пастельних тонах, якшо акцент, то один. Тут смаки інакші – треба, щоб було покольоровіше, построкатіше, побільше візерунків і всюди. А ще тут дуже люблять стрази і рюшечки. Бррр, мій кошмар. Ну, на кожен смак фломастери різні.
Що мені було цікаво, якщо в тебе є дитина, то в традиційному жіночому костюмі передбачена ще така собі плахта з тої ж тканини, що і костюм. Тою плахтою ти можеш пов’язати дитину на себе, як в слінгу.
Тут ніхто не заморочується, як у нас, тканиною слінгу, діагональним плетінням і т.д (хто в курсі слінгоносіння, розуміє про що я). Слінгом тут слугують звичайні котонові куски тканини чи, упаси боже, байкові теплі хустки чи покривала. Намотують дитинку на спину і йдуть гуляти на весілля – зручно ?
Наша дитина вже трохи переросла, шоб спокійно сидіти в намотці, то гасає поміж столами і цупить в мами безалкогольні коктейлі.
Перед ти як сюди приїхати, мені задавалося, що люди тут вдягаються в коротенькі спіднички/шортики, футболки на бретельках і т.д, бо ж спека. Як виявилось ні. Мода тут дуже пуританська. Напевно тому, що половина країни мусульманська і люди тут досить консервативні.
Тут неймовірно рідко можна зустріти дівчину в міні. Блузи на довгий рукав, довгі спідниці чи штани – ось, що тут вдягають. Порівняно з ними, я у Львові влітку вбиралась ну дуже вже виклично ?
Звичайно, не всі і не постійно носять національний одяг. Багато місцевих вдягаються в звичайний одяг, який тут чомусь називають «англійський», я б сказала десь 50х50. Просто якщо ви думаєте, що якщо на День Незалежності і на Великдень в Україні одягнути вишиванку, то вже можна казати, що у нас часто носять національний одяг, то порівнявши нас з Нігерією виходить не зовсім так.
Трохи строката вийшла розповідь. Вибачайте, важко мені описувати моду. Десь така строката, які і нігерійські тканини. Кому цікаво, замовляйте костюми - привезу ?
Ірина ПІЛАТ
Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса.
Коментарі