Реальний діалог чи формальність. Як працюють електронні петиції до ЛМР

Електронний діалог

Перші електронні петиції до влади в Україні стали доступними 2015 року. Українці мають можливість через електронні петиції звертатися до усіх органів влади: президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради та власних місцевих рад. При цьому поріг необхідних підписів для різних установ дуже різний. Так, аби петиція потрапила на розгляд президента, необхідно зібрати 25 тисяч підписів, а от міські ради розглядають питання, що набрали лише, наприклад, 500 чи 300 підписів. Тут кількість необхідних підписів варіюється залежно від кількості населення. Найменший поріг по Україні – 60 підписів у Радивилові на Рівненщині.

Львів’яни сервісом електронних петицій користуються охоче. 2018 року Львів разом із Вінницею лідирував за кількістю ініційованих петицій, цьогоріч, за даними сайту Єдиної системи місцевих петицій, Львів також випереджає інші міста.

«Найкраще про те, чи ефективним інструментом є петиції, говорить те, що порівняно з минулим роком у нас є суттєвий ріст петицій, які набирають голоси й тих, що розглядаються на пленарному засіданні, тобто є довіра людей до цього інструменту», - вважає начальник управління «Секретаріат ради» ЛМР Юрій Лукашевський.

За цей рік у Львові вже запропоновано 105 петицій. Станом на 1 липня 43 з них перебувають на етапі збору підписів (на кожну дається понад 60 днів), 9 – на розгляді в ЛМР і 17 петицій вже мають відповіді від місцевої влади. Решта не отримали потрібних п’яти сотень підписів. Динаміка дійсно говорить про збільшення не лише кількості самих петицій, але й таких, що потрапили на розгляд депутатів та отримали відповіді. За перші 6 місяців 2019 року, як говорилося вище, їх уже 17. За весь 2018 рік таких петицій було 10, за 2017 – 1, за 2016 – 2. Таким чином видно, що сервіс стрімко набирає популярності не лише серед тих городян, які їх створюють, але й серед тих, хто готовий підписатися під певними зверненнями. Та чи зростає якість діалогу разом із кількістю?

Чого хочуть львів’яни

Як і в інших містах, мешканців переважно турбують питання транспорту й інфраструктури та благоустрою. Найбільша кількість петицій стосується ремонту доріг та громадського транспорту (тут і про нові автобуси та маршрути, продовження маршруту сихівського трамваю та навіть про метро), облаштування громадських просторів й парків та інше. За 2019 рік саме інфраструктура та благоустрій в рази переважають над іншими. Найменше електронних петицій до ЛМР стосуються охорони здоров’я, освіти, екології. Але й непопулярні теми не варто недооцінювати. Наприклад, одна з петицій розділу «інше», що зараз перебуває на розгляді в ради, може поставити депутатів у незручне становище. Йдеться про вимогу заборонити проведення молитовних ходів, що потребують перекриття вулиць. З одного боку, вона у рекордні дві доби набрала необхідну кількість голосів, тож проігнорувати такої активності депутати не зможуть. З іншого ж боку, загальноміська хресна хода, наприклад, збирає тисячі городян, тож і їхню думку треба буде врахувати, реагуючи так чи інакше на електронне звернення. Зрештою, така петиція може принаймні започаткувати суспільний діалог на цю тему, яке б рішення не прийняли депутати.

А от є на сайті Єдиної системи місцевих петицій і такі, що навряд можна реалізувати. Наприклад, про розмороження проекту львівського метрополітену, «негайного впровадження е-квитка», у найкоротші терміни побудувати сміттєпереробний завод чи відмовитися від маршруток. Цікаво, що всі ці петиції набрали необхідну кількість підписів попри очевидність того, що виконати ці прохання «негайно» чи «в найкоротші терміни» неможливо.

Святослав Товстига, ексголова Громадської ради при управлінні транспорту ЛМР говорить, що часто петиції «проходять» не через ґрунтовність ідей, а через привабливі назви: «Наприклад, петиція з гаслом «Львів без маршруток» набрала голоси, але наповнення її було ніяке, бо люди хотіли замінити прості жовті автобуси на великі. На виході ми не отримали жодного покращення, бо не було чіткого наповнення петиції».

Чи реагує влада

Тенденційно депутати ЛМР в рази частіше підтримують запропоновані мешканцями петиції, аніж відхиляють пропозиції жителів. Так, на кожні 10 підтриманих міською радою петицій припадає лише дві відхилені. Тож, з формальної точки зору, електронні петиції до ЛМР – дієвий інструмент взаємодії, адже практично кожна, підтримана підписами петиція, отримує схвальне рішення депутатів. Але що відбувається із петиціями далі?

Кожна погоджена депутатами петиція підкріплюється відповідною ухвалою. В кінці усіх стандартно йдеться про те, що директор відповідного до тематики петиції департаменту має «підготувати до наступного пленарного засідання ЛМР дорожню карту з вирішення питання, порушеного в петиції».

«Розробляється дорожня карта вирішення питання й автор петиції точно знає, яким чином міська влада збирається вирішити проблему, яку він підняв», - говорить начальник управління «Секретаріат ради» Юрій Лукашевський.

Водночас він  визнає, що міська рада не публікує на своїх ресурсах цих дорожніх карт.

«Ця інформація виноситься на пленарне засідання, керівник відповідного органу, зазвичай, це департамент, доповідає про те, як буде втілена петиція, тобто це є публічна інформація, – додає Лукашевський. І переконує, що в ЛМР вже працюють над вдосконаленням схеми. – Ми, до речі, працюємо над тим, щоб вдосконалити систему цих петицій і зокрема, роздумуємо над тим, аби прописати, що ця інформація має бути більш систематизована. Попри те, що не завжди така інформація публікується, вона точно є в роботі».

Через відсутність таких систематизованих даних городянам важче слідкувати за долею петицій на моменті їх реалізації. Для того, аби зрозуміти чи була представлена дорожня карта щодо, наприклад, петиції про продовження лінії сихівського трамваю (як це закріплено ухвалою від 24 січня), треба передивитися відео чи перечитати стенограму наступного після прийняття ухвали пленарного засідання. Лише так можна буде зрозуміти чи представлена вчасно дорожня карта. А якщо вона не була представлена депутатам на цьому засіданні, доведеться так само шукати в архіві стенограму наступного пленарного засідання, а потім ще одного і, можливо, ще. Справа в тому, що наступний етап, на якому ЛМР комплексно звітує про вирішення питання – вже реалізовані проекти.

Реальне і умовне

Частина петицій за останні місяці дійсно втілилася в реальні кроки. Наприклад, минулої осені завдяки електронній петиції в міських закладах охорони здоров’я з’явилися кімнати матері та дитини. Про це прозвітували на пленарному засіданні міської ради. Так, у 22 львівських комунальних медзакладах облаштували кімнати, де батьки можуть годувати та перевдягати немовлят. Ще у 15 медзакладах для таких потреб за планами мали пристосувати кабінети сімейних лікарів та інші спеціально облаштовані приміщення, вільні від прийому пацієнтів.

Цього року львів’яни підписали петицію про запуск великогабаритного громадського транспорту до Брюхович, депутати своєю ухвалою №4266 також цю ідею підтримали. Громадські активісти говорять, що ситуація дійсно змінилася.

«Якщо говорити про Брюховичі, то там є реальне покращення. Є питання до законності цього рішення, але якщо говорити про покращення умов, то туди пустили новий маршрут 8а, на якому їздять два автобуси великої вмістимості, й там є перспектива збільшення до трьох автобусів, бо люди цього вимагають», – коментує Святослав Товстига.

Але є й такі петиції, де вирішення проблеми відбулося суто формально. Наприклад, ухвалою №4411 підтримано петицію львів’ян про вирішення транспортних проблем в Рясне, але покращення тривало недовго.

«Там ситуація налагодилась саме після скандалів. Але якщо спочатку було 10 автобусів, то настало літо і стало їздити по факту 6-8, - говорить екс-голова Громадської ради при управлінні транспорту ЛМР. - Тобто люди мали би в цей час їздити у кращих умовах, але кількість транспорту скоротили, і тому все лишилося, як було».

Більше того, часто петиції не ставлять владі часових рамок, а формулювання «вирішити негайно» та «терміново полагодити» навряд можна такими вважати. Відтак, якщо лінію сихівського трамваю продовжать, приміром, за 10 років, формально це теж буде позитивною реакцією влади на петицію мешканців.

Загалом, за словами начальника управління «Секретаріат ради», механізм петицій корисний тим, що дає депутатам бачення свіжих ідей та напрямків від громади.

«Петиції – це певний термометр тих питань, які є цікаві чи болючі для наших мешканців», - говорить Юрій Лукашевський.

А от активісти вважають, що цим механізмом іноді користуються не дуже прозоро.

«Петиції, загалом, чудовий механізм, але за останній період його багато хто використовує в політичній площині, аби якісь теми лобіювати, - коментує Святослав Товстига, екс-голова Громадської ради при управлінні транспорту ЛМР. - Люди мають низький рівень розуміння проблеми і чиновники на цьому заграють з жителями, бо коли бачать, що там немає чітких критеріїв, викручують з петиції те, що їм самим треба, а не те, що люди хотіли».