Добровільність об'єднання громад зіграла з нами злий жарт, — Степан Куйбіда

– Децентралізація на Львівщині на завершальному етапі перетворилася на майже перманентний скандал. Чому попри велику кількість обговорень і консультацій ми бачимо стільки невдоволених результатом?

– Дана реформа, це не просто зміна адміністративно-територіального устрою — це ціла філософія того, як держава буле реалізовувати свої основні повноваження і надавати соціальні адміністративні, інші послуги мешканцям. Це реформа світогляду. Чому вона стала такою широко обговорюваною? На мою думку, вона точно затягнулася. Це дуже відповідальна реформа, непростим було рішення для держави її розпочати, а ще більш складним і відповідальним було рішення її завершити. Разом з тим завершення реформи припало на підготовку до нового політичного циклу і кожен охочий отримати політичні дивіденди намагався заробити собі бали.

Проте перспективний план Львівської області це далеко не випадковий документ і він точно не розроблений одноосібно обласною державною адміністрацією. Це в першу чергу колосальна робота групи експертів, спеціалістів та громадських діячів. І робота над цим документом була розпочата з перших днів реформи. Щодо конфігурації тих 73 ОТГ, які затвердив Кабмін, якщо мене спитати, чи я цим задоволений, то я як і кожна скептично мислездатна щодо себе людина, сказав би що і я цим незадоволений. Можна було робити й краще. Але загалом, думаю, що ми не знайдемо такого рішення, яке б задовольняло всіх учасників процесу. Якщо хтось таке рішення має — нехай поділиться. Я зроблю все можливе щоб його імплементувати.

Тепер детальніше про Перспективний план. Розіб’ємо його на дві складові: базовий рівень — це ОТГ і субрегіональний рівень — райони. Якщо ми говоримо про базовий рівень, то якраз тут є концентрація тих соціальних і адміністративних послуг, які мають надаватися мешканцям. Відповідно, ми маємо змоделювати громади так, щоб вона (вони) була спроможні ці функції виконувати. Але не тільки цим треба керуватися при формуванні громади. Тут має інфраструктурна частина, треба дивитися на логістику, як будуть їздити учні й студенти, як виглядає трудова міграція, міграція за послугами. І в першу чергу ми маємо розуміти економічну спроможність громади. Ми хотіли зробити такі громади, які якомога менше стояли б з протягнутою рукою до держави, а могли себе забезпечити. Ми пропонували їм укрупнення і для мене було подивуванням, що голови ОТГ з нами погоджувалися. Натомість сільські голови які були від цього процесу абстраговані сприймали це неоднозначно. Ця добровільність об єднання зіграла з нами дуже злий жарт. Іноземні партнери застерігали нас від цього. І в результаті ми отримали лише 23% охопленої території об'єднаними громадами на Львівщині. І це за 5 років.

— Хто у цьому винен?

Мене часто питали про це. Спочатку я говорив що всі учасники процесу себе неправильно поставили. Але тепер бачачи всі ці коливання у ЗМІ я розумію, що це скоріш за все органи місцевого самоврядування і більша відповідальність лежить саме на них. Їм дали повноваження і змогу прийняти рішення, домовитися з громадами й вони цього не зробили. Потім, наприкінці 2019 року, почалися різного роду розмови та коливання з доволі неприємним політичним присмаком, до яких ставлюся дуже спокійно, бо розумію їхнє підґрунтя. Тоді уряд вирішив дещо змінити методику формування громад. Змінилися критерії, які на мою думку стали більш спірними та не до кінця об'єктивними. Це стало ще одним приводом до дискусій. 2020 рік розпочався під прапори й барабани Кожна громада трактувала себе як спроможна. Це потягнуло за собою ще низку консультацій. Ми цей процес зробили настільки публічним, що на мою думку проблему уже почали заговорювати. На той момент Кабмін уже квапив нас з поданням перспективного плану. Зрештою ми його подали, а уряд затвердив. І все одно залишається низка запитань. Але здебільшого вони стосуються Львова та прилеглих територій. Львів мав би працювати синергійно з цими територіями враховуючи маятникову міграцію, інфраструктурні та соціально-економічні зв'язки та їхню взаємну залежність.

Мені часто ставлять питання — а як же такі території як Сокільники, Муроване і Зимна Вода. Щодо Сокільників, то я б волів цього не коментувати, бо був одним із тих, хто вважав, що Сокільники мають працювати синергійно зі Львовом. Ініціативна група сокільничан мали ж свою, зовсім протилежну думку й активно її відстоювали. Але мушу віддати належне, що робили це в максимально конструктивному руслі. Однак, в певний період це питання отримало жорстке політичне забарвлення, що мені як державному службовцю не коректно коментувати. Щодо Мурованого, то ця громада демонструє хороші результати роботи. Але в Мурованого є три ключові проблеми, які безпосередньо стосуються Львова. Найперше — це об’їзна дорога, було б логічно в цьому кільці все ж таки замкнути Львів і дати йому можливість для розвитку. Львів повністю відбитий від стратегії промислового виробництва. Ми бачимо, що зараз відбувається з економікою, яка була зав'язана на туризмі. Навколишні території якраз дали б можливість промислового розвитку. Ще однією проблемою є критична інфраструктура ТЕЦ, для мене логічним є те, що такий об’єкт мав би бути в межах великого міста. Мушу також похвалити чинний управлінський апарат Мурованської ОТГ, оскільки за ці роки функціонування ніколи не виникало проблем між ними та Львовом в цьому питання, порозуміння вдавалось віднаходити. А якщо наступні керівники громади не зможуть працювати в такому ж руслі? Час покаже.

Щодо Зимної Води, то назагал можна стверджувати, що це так чи інакше спальна частина Львова і міграція там присутня. Але за ці роки громада себе добре показала, крім цього вони знаходяться по інший бік об'їзної та тяжіють в іншому напрямку. Зараз до них буде доєднано територію Суховоля, що суттєво збільшує їхню площу. Але на мою думку, за років 10, а може і швидше постане питання, що може все ж таки варто рухатися до Львова. Тобто об’єктивно, 20 кілометрова зона навколо Львова, зона цієї "агломерації", якщо ми говоримо про соціально-економічні зв'язки — це Львів, хочемо ми цього чи ні. Недоцільно розводити багато управлінських апаратів, які потенційно можуть мати між собою політичні чи інші конфлікти. Ми ж хочемо щоб Львів робив великі інфраструктурні проєкти, які не робилися протягом останніх років. Треба думати про під'їзні шляхи, просторовий розвиток, зрештою Грибовицьке сміттєзвалище, яке тепер уже в межах Львова і ніхто не скаже, що це не його проблема, каналізування та водовідведення прилеглих територій. Тому думаю, що рішення по Львову не ідеальне, але точно краще ніж обрубати Львів під "нуль".

– Представники Дублян і Винників висловлювали занепокоєння щодо того, як буде забезпечене їхнє представництво в майбутньому органі місцевого самоврядування

– Ми неодноразово це питання підіймали перед профільним комітетом ВР і на розгляді є проєкт який ці речі мав би скоригувати. Питання представництва міст, які не стали центрами громад, у виконавчому комітеті актуальне не лише для Львівської громади в контексті Винник та Дублян. Це також стосується Соснівки, яка стала частиною Червоноградської громади, Стебника, який буле в Дрогобицькій громаді, а також Угнева в Белзькій громаді. По країні це кілька десятків кейсів. Якщо ми подивимося по чинному виборчому кодексу, то зрозуміємо розкладку округів, представництво в раді. Але зараз правила гри хочуть змінити. Якщо запровадять партійну систему, то це буде вже зовсім інша історія. Якщо ж залишать суто мажоритарну систему, то на ЦВК ляже велика відповідальність дуже правильно підійти до районування, щоб було збалансоване представництво у майбутній раді. Все залежить від того, яким буде законодавство. Зараз до закону про вибори 4 тисячі правок. Але влада як ніхто зацікавлена, щоб вибори 25 жовтня відбулися, бо якщо вони не відбудуться, то це суттєво вдарить по іміджу президента і державної влади в цілому.

– Тоді чому все таки окремі прилеглі території опинилися поза межами Львівської ОТГ?

– Тут однозначно був політичний чинник. Також відіграло певну роль перед міністерством що Сокільники, Годовиця, Басівка пройшли отримали висновок про відповідність їхніх рішень про створення ОТГ законодавству. Тут відбулася певна підміна понять. На ОДА був покладений функціонал, оцінити наскільки в правовому полі були всі рішення та процедури щодо підготовки до створення ОТГ. Але сформувався такий міф, що якщо ти отримав висновок від ОДА — то громаді дали право на життя, і цим дуже часто користувалися. Тема Сокільників навіть порушувалася на засіданні уряду, але Кабмін на це уваги не звернув. Якщо Сокільникам вдасться показати успішний менеджмент, то я визнаю свою помилку, але зараз я переконаний що громаді з такою незначною територією буде складно розвиватися, попри наявність великих платників податків. Рано чи пізно виникнуть інфраструктурні проблеми, бо це під'їзд до Львова, питання водопостачання і водовідведення, отримання послуг і я ці ризики озвучував.

– Чи можуть бути внесені зміни до Перспективного плану?

– До оголошення виборів зміни в Перспективний план потенційно можна внести, була б лише воля. Але вочевидь ці всі речі ніхто рухати не буде. Не буде універсального рішення як би ми цього не хотіли.

– Давайте поговоримо про ці 10%. Облрада закликала уряд дозволити внести зміни до Перспективного плану.

– Дискусії були по багатьох населених пунктах: Куровичі, Волиця, Межиріччя, Соснівка, Нові Стрілища, Нижня Яблунька, Стебник та інші. Була непроста дискусія по Бродах, там де є кущ — Заболотці, Ясинів, Підгірці, Тут потрібно розуміти, що не треба позицію будь-якої ініціативної групи сприймати як істину. Я провів невеликий соціальний експеримент і поїхав в одну з громад, де спробував поспілкуватися з людьми — чи поділяють вони позицію свого голови. 80% сказали, що не поділяють. Треба чітко розмежовувати політичні моменти, які є на територіях від прикладних речей, які потрібно зробити. Тому я вважаю, що оправданим рішенням Кабміну було забрати повноваження погодження перспективних планів облрадами. При всій повазі до депутатів, вони орієнтуються на настрої виборців, які їм по різному можуть подати. Але разом з тим треба віддати належне Львівській обласні раді, яка одна з небагатьох облрад знаходила сили та можливість працювати над перспективним планом і одна з небагатьох, хто опрацювала його на 90%. В цьому процесі є один основний акцент на якому треба наголосити — якщо держава реформує метод та спосіб реалізації своїх повноважень то це прерогатива держави та вона визначає метод і спосіб як це буде зроблено і тут немає поля для дискусій. І те що знайшлися невдоволені цим, це якраз було сигналом, що все йде правильно, звичайно якщо це не критична маса людей.

– Але хіба те що відбувалося навколо Львова, перекриття доріг не свідчить про якраз критичну масу незадоволених?

– Якщо ви запитаєте у цих громад, а що ж їм не подобається у Львові, то вони назвуть лише одне прізвище, нам усім відоме. Але керуватися одним прізвищем нераціонально. Ми мали приймати рішення на користь громади та держави зокрема. Крім цього, всі попередні 5 років, поки йшла реформа, всім все підходило. Вони не ініціювали свою конфігурацію в будь-яких виглядах, хоча мали повний карт-бланш, включно з отриманням інфраструктурної субвенції. Але нічого не було зроблено. А зараз коли за них приймають рішення, то природно їм це не подобається і таку поведінку можна зрозуміти. Як би було аж таке масове невдоволення, то і рішення кабміну було б іншим. Тому мені імпонує, що Львів та навколишні громади нарешті почали спілкуватися. В цих населених пунктів такі категорії проблем, що вони будуть вирішувати їх надто довго, а зі Львовом вони це зроблять значно швидше. Для Львова рекультивувати полігон ТПВ — це питання 2-3 років, а для громади це самостійно зробити – десятки. Чи наприклад візьмемо питання води в Дублянах, яке коштує десятки мільйонів гривень. Багато хто каже, що Львів буде використовувати в поганому контексті цього слова ці території. Мені ж здається, що навпаки Львів дуже від них залежний, бо перевантажений. Йому вигідно буде зробити інфраструктуру на місцях, щоб люди не їздили у місто.

– Що Ви змінили б у Перспективному плані, якшо б це залежало лише від Вас?

– Я б точно ще раз зважено підійшов до формування Львівської ОТГ, про що ми вже багато говорили. Також є такі, я б це назвав «косметичні» моменти, які б я змінив по окремих громадах. Моє обґрунтування тут швидше базується на так званій зоні доступності, інфраструктурній складовій. Якби мені дали можливість, я б точно це змінив і був би готовий сказати, що це моя відповідальність.

– На останній сесії обласні депутати також прийняли звернення до уряду щодо формування нових районів.

– На жаль чи на щастя ЛОДА не була розробником районування. Це прерогатива вже профільного міністерства. Найбільша проблема в тому, що досі не відомі до кінця правила гри. Якщо на рівні району є питання формування бюджету, якоїсь самоврядності, то це один підхід. Якщо ж за районами буде залишена лише наглядова функція держави та спілкування буде лише на рівні чиновника, тобто якщо район виконуватиме лише функцію організації державної влади, тоді це ще інший підхід. В такому випадку можна кількість районів на Львівщині зменшити навіть до 5. Якщо це функція держави, то чим менше районів, тим краще.