Це вже не війна — це терор проти нації
Минула чергова страшна ніч. Київ, Одеса, Запоріжжя та інші українські міста опинилися під російськими ракетами і дронами. Росія вкотре підтвердила, що є країною-терористкою. Співчуття сімʼям загиблих. Вдячність — Силам оборони і рятувальникам.
Удари Росії по житлових будинках у мирних містах мають лише одну мету — залякати українців у тилу та змусити їх тиснути на владу з вимогами про капітуляцію.
Масовані обстріли київських, одеських, запорізьких багатоповерхівок відбуваються абсолютно буденно. Кремль навіть не намагається виправдовуватися, що це відповідь на якісь удари України по ядерних літаках або по порохових заводах. Українців вбивають без особливого приводу — просто за те, що вони українці й вони не хочуть здаватись.
Фактично, це класична тактика терористів: «Погоджуйтесь на мої умови, або я вб’ю ще кількох заручників». Ми звикли бачити такі сюжети у фільмах, де трагедією вважається вбивство одного, двох чи п’ятьох людей. Але щоб у заручники взяли всю країну — і щодня вбивали десятками чи сотнями — такого не уявляли навіть сценаристи.
Україна веде війну, яку не має права програти. Путін розуміє, що не здатен перемогти наших військових, тому намагається зламати цивільних — використовуючи типові методи терору.
Питань до наших партнерів сьогодні чимало. Але перше, яке спадає на думку: які відчуття виникають, коли тебе з днем народження вітають терористи з ядерною бомбою?
Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут, та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.