Чіткого бачення вирішення проблеми із сміттям на Львівщині немає, - Шемчук

Голова Львівської ОДА Віктор Шемчук відзначає перший термін перебування на посаді. Сьогодні губернатор Львівщини дасть прес-конференцію, на якій прозвітується про виконану роботу за цей період. Попри політичну складову у роботі очільника області, наш край готується до реалізації великих державних проектів – Євробаскету – 2015 та Олімпійської надії-2022. Про ці та інші економічно-соціальні питання Віктор Вікторович розповів кореспонденту «Дивись.info»

-          Ваш попередник Михайло Костюк заявляв про те, що згідно із домовленостями крайнім терміном для початку будівництва у Львові арени для проведення Євробаскету – 2015 є початок квітня. Який зараз стан справ із реалізацією цього проекту на Львівщині, чому будівництво досі не почалось і чи справді терміни уже горять?    

-          Терміни справді горять, адже для того, щоб не робити усе в авральному порядку є певні умови та вимоги. Тому мова йде про те, що сьогодні остаточно потрібно приймати рішення: буде у Львові Євробаскет-2015 чи не буде? Якщо буде Євробаскет-2015, то буде побудована арена чи не буде? Якщо буде побудована арена, то де вона буде побудована: чи на Ряшівській-проектованій чи в іншому місці?

Терміни Євробаскету горять

Якщо буде прийняте рішення щодо Ряшівської-проектованої, то треба чітко розуміти, що на транспортну розв’язку, дороги та інфраструктуру будуть кошти у державному бюджеті передбачені чи не будуть?

І останнє: якщо усе це справді буде, то нам би сьогодні із державного бюджету потрібно було отримувати не 500 тисяч гривень на передпроектувальні та проектувальні роботи, а потрібно було б отримувати реальні кошти для того, щоб можна було вже щось починати робити.

Тому що ми можемо стикнутись із тими проблемами, які уже сьогодні існують на «Арені-Львів» та у львівському аеропорту, коли у авральні порядку, рятуючи Євро-2012 та участь Львова у цьому європейському проекті, ми дійсно зробили дуже багато, надзвичайно великою ціною зробили це «дуже багато», але ще більше залишились винними.

Станом на сьогоднішній день, на жаль, і аеропорт «Львів», і «Арена-Львів» не завершені і для цього завершення ще треба значну суму коштів. А найгірша ситуація у тому, що приймаючи рішення у аварійному та авральному порядку ми втратили найцінніше – а що далі із цим всім робити.

Тому рішення повинні бути виважені, рішення повинні бути правильні. Я думаю, що для Львова як найбільшого центру Західної України мати таку арену для прийняття різних видів змагань, як пропонується при підготовці до Євробаскету-2015 року, було б дуже хорошим надбанням.

З іншого боку, це повинно бути зроблено таким чином, щоб принаймні нашим нащадкам не довелось пояснювати, а для чого, власне кажучи, ми це все і зробили і чому воно усе не працює.

Нація не може жити без мрії

Тому кажу і думаю, що це повинні бути виважені рішення. Така сама ситуація, до речі, як і з «Олімпійською надією-2022». Ми прекрасно розуміємо, що це амбіція і мрія, а нація жити без мети і мрії не може, тому якщо ця мрія дійсно для нас є і вона амбітна, то ми готові підключатись і працювати у цьому напрямку. Але якщо ми не знаємо, що у подальшому із цим всім зробити, то тоді, можливо, краще і не займатись цим питанням і не доводити його до незрозумілого аврального стану.

Тому, перше: Євробаскет-2015 буде проходити в Україні. У яких містах – ще досі не визначено. Львів є одним із міст, яке до цього долучається. І ті документи, які були необхідні від Львівської міської ради і Львівської обласної державної адміністрації, усі необхідні подані, а яке буде рішення прийнято у кінцевому варіанті – нам сьогодні сказати складно.

По-друге: щодо Олімпійської-надії-2022. Починаючи із жовтня цього року уже йдуть відповідні заявки, які будуть розглядатись і прийматись відповідні рішення. А що краще для України – чи щоб нашу заявку задовільнили, чи щоб не задовільнили – це вже, напевно, поза межами моєї компетенції.

-          А чи відомо, коли держава прийматиме остаточне рішення щодо міст, у яких буде проходити Євробаскет-2015? Тим більше, якщо терміни горять...

-          Дивіться... Справа у тому, що на сьогоднішній день Львів є у переліку міст, де буде проходити Євробаскет-2015.

-          Так…

-          Якщо Львів є тим містом, де буде проходити Євробаскет-2015, то нам би хотілось розуміти, де у програмі державно-приватного партнерства, чи де у державному бюджеті України є закладена стрічка, з якої ми будемо отримувати кошти. Поки що цього НЕМАЄ! Тому ми й говоримо про те, що можливо, ми про це ще не знаємо, а можливо є якісь інші прийняті рішення, про які нас ще не повідомили. Тому, звичайно, ми постійно контролюємо, запитуємо і з’ясовуємо усі ці обставини, але поки що нас усі абсолютно справедливо і виважено повідомляють: у Львові Євробаскет-2015 буде, починаючи вже з перших чисел травня почались проектні роботи, потім буде закладення капсули, після цього буде проведено будівництво, але занепокоєння якраз викликає те, що ми не бачимо у бюджетних документах передбачених коштів для початку цього процесу.

А враховуючи, що любимо усе робити за дві останніх ночі, то хотілось б розуміти чітко, що чим раніше ми почнемо ці процеси, тим більше шансів, що вони будуть незворотними. Якщо буде будівництво спортивного комплексу, то вже тоді питання про те, чи буде у нас Євробаскет, чи не буде – не стоятиме. Він буде точно! А поки не почалось будівництво і усі ці задуми не стали реальністю, то виникає питання – а раптом щось передумають. Це таке наше занепокоєння, але і обласна державна адміністрація, і міська рада переживають, тому це нормально. Нам би хотілось, щоб ці процеси стали незворотними і ми чітко могли сказати громаді – ми усе зробили, тепер чекаємо, коли побудують.

-          Запитання щодо Грибовицького сміттєзвалища. Який там стан справ?

Якщо аналізувати цю ситуацію, то усе дуже цікаво виходить. Історія із Грибовицьким сміттєзвалищем тягнеться, напевне, років десять, якщо не більше. Протягом цих десяти років Грибовицьке сміттєзвалище, відповідно до рішення Львівської міської ради, раз п’ять отримувало гроші на рекультивацію, раз, напевно, сім виділялись кошти на якісь проекти, проводилось відведення землі, відведення газу – цілий комплекс робіт. На усе це міська рада чемно виділяла кошти, а міські організації їх чемно використовували.

Перед кожними виборами мера міста є питання Грибовицького сміттєзвалища і кожен мер обіцяє, що він обов’язково це питання вирішить, тому мені дуже дивно, що міські чиновники кажуть задавати ці питання губернатору. Скоріш за все, думаю, це викликано наступним:

Коли постало питання про ситуацію із підняттям води і паводків, справді на одному із засідань комісії із питань надзвичайних ситуацій я давав команду виїхати на Грибовицьке сміттєзвалище і подивитись, чи там не буде проблем із підтопленням, чи не переллється через дамби вода із інфільтратами і це все попаде у річку. Дійсно, приїхали і сказали, що є така проблема і дійсно, біля 22 тисяч мішків з піском ми туди вклали для того, щоб уникнути техногенної проблеми чи катастрофи.

Але це не значить, що губернатор буде замість міської влади або без міської влади вирішувати питання про те, що робити із Грибовицьким сміттєзвалищем. Це проблема не лише із серії «пороблено і задавнено», а вона не вирішується на рівні звернень до голови адміністрації чи мера міста і щоб завтра усе почало змінюватись і вирішуватись.

Поки що немає розуміння, що комплексно робити із ТПВ

Питання у тому, що нам усім у комплексі потрібно зрозуміти, що із цим усім робити. Поки що такого розуміння нема, напевно, ні у кого. Чому? Бо підходити і концепції у всіх були різними. З тих проектів, які мені доповідали по Грибовицькому сміттєзвалищу, до кінця не реалізований ні один. І сьогоднішнє чергове виділення коштів на створення проекту рекультивації Грибовицького сміттєзвалища – це така сама фікція, як усі ті кошти, які виділялись щорічно.

Станом на сьогодні, із тих документів, які я бачив, на Грибовицькому сміттєзвалищі система дегазація зруйнована, очистки води фактично бездіє і є забруднення навколишнього середовища. І при цьому всього, воно як і раніше і далі працює.

-          Незаконно.

-          Незаконно. Тому будь-яка діяльність із рекультивації Грибовицького сміттєзвалища можлива тільки у тому випадку, коли воно буде ЗАКРИТИМ. Для того, щоб його закрити, потрібно визначитись, де натомість буде знаходитись або сміттєзвалище, або сміттєпереробний завод, або сміттєспалювальний завод. Якщо така концепція є, то якраз не губернатор, а місто Львів повинно її розробити. Їх, напевне, також є уже більше десяти, тому допоки цього не буде зроблено, то усі питання, куди вивозити сміття, яким чином діяти надалі вирішувати абсолютно нереально і неможливо.

Тому людям треба говорити правду: станом на сьогодні немає жодного у кінцевому вигляді готового проекту закриття звалища, його рекультивації і нового звалища.

Мені також демонстрували кластери, хоча це слово я дуже не люблю. У нас будуть сміттєпереробні кластери і з міста у чотирьох напрямках ми будемо вивозити сміття, але при тому, що найгірша ситуація у тому, що ми робимо цих чотири кластери, але у той же час просимо у Києва 20 мільйонів на сміттєзвалище у одному районі, ще 20 мільйонів – у іншому районі, ще по 20 мільйонів – у третьому і четвертому районах. Але, люди добрі, давайте визначимось комплексно: що ми із усім цим маємо робити.

Якщо ми не можемо цього зробити у комплексі, то тоді постає зовсім інше питання. Якщо кажуть, що новий губернатор, то давайте будемо розробляти нову обласну програму, відповідно до якої ми будемо у комплексі вирішувати і проблеми міста, і проблеми області у сфері переробки сміття. Тоді нам треба розуміти, що яке б рішення ми не прийняли, місто цим рішенням буде задоволене і не буде втручатись у цю діяльність. Власне тоді і у голови обласної державної адміністрації можна вимагати – він бере відповідальність на себе і працює у цьому напрямку. Якщо ця воля є, то ми готові до цього долучатись і працювати.

Станом на сьогодні, знову ж таки, треба чітко розподіляти: місто працює і має свій план, у відповідно до якого Грибовицьке сміттєзвалище продовжує функціонувати і туди закачуються певна сума коштів, щоб воно у якийсь момент не «вибухнуло», або ми беремо це питання і вирішуємо у комплексі для усього регіону.

-          Яка перспектива видобутку сланцевого газу?

-          Станом на сьогодні, питання сланцевого газу – це питання енергетичної безпеки держави. Якщо ми хочемо зберігати гіпотетично свою незалежність, то поки що на цей момент альтернативи у цьому немає. З іншого боку, ми за те, щоб питання видобутку сланцевого газу було піддано найбільш широкому обговоренню, тому що ніхто не прагне за будь-якої ціни впроваджувати технологію видобутку сланцевого газу в Україні.

На це повинна бути воля і держави і громад. По-третє, станом на сьогодні немає ще до сих пір, що саме компанією «Шеврон» було підписано якийсь договір із урядом України. Поки що ми цього не бачили і не знаємо.

У мене місяць тому власне одна із перших зустрічей була із компанією «Шеврон», вони чекали до травня місяця і якщо до травня це питання не буде вирішено, то тоді вони переходять з режиму активного очікування просто у банальний режим очікування.

-          Пасують?

-          Так, тобто вони не будуть займатись і хай влада сама приймає ті рішення, які вона хоче. Питання перше – це те, я наприклад  коли був у Польщі, то поляки задавали запитання – а чому у вас такий резонанс щодо сланцевого газу? От ми зробили, вже перший газ пішов. Чому ви політизуєте це питання – от поїдьте до нас і подивіться, це ж у вас за парканом.

Тому я думаю, що у цьому питання все-таки більше є політична і піарна складова, аніж питання здорового глузду. Говорити про те, які будуть результати цих процесів, яке рішення прийме уряд і як ситуація буде розвиватись у подальшому з видобування сланцевого газу і які думки фахівців щодо технологій, то хай власне і фахівці відповідають на ці запитання. Щодо моєї думки, чи вигідно це Львівщині, чи не вигідно, то тут треба дивитись у контексті загальнодержавних інтересів. Якщо ми говоримо про те, що ми прагнемо до диверсифікації шляхів одержання вуглеводнів і про те, що ми готові робити багато чого для того, щоб позбутись залежності від газової голки, на якій сьогодні лежить, сидить чи стоїть уся держава, то думаю, що іншої альтернативи поки що немає.

Хотілося б, щоб це питання було вирішено не тільки у інтересах держави, але й у інтересах усіх громад, хоча відповідно до реальних статистичних даних світових аналітиків, найбільше загроза для навколишнього природного середовища у світі якраз лежить не у видобутку нафти і газу, а у проведенні сільськогосподарських робіт. Тому ми повинні розуміти, що цивілізація за те, що має право користуватись тими чи іншими благами, повинна чимось платити. У даному випадку, йде мова і про те, що це, можливо, буде приносити якусь шкоду довкіллю, але усе пізнається у порівнянні, тому усе потрібно зважувати, що більше переважає.

Поляки вважають, що через 30 років вони будуть експортувати таку ж кількість газу, як Росія. Хочеться вірити

Розмовляв Олег Довганик