Чому Кошулинський буде кращим мером, аніж Садовий

15 листопада сотні тисяч львів’ян знову підуть до виборчих урн, щоб обрати собі нового міського голову. До  львівських виборів прикута увага  усієї держави. Бо саме тут, у столиці Західної України, проходить жорстоке змагання між здоровим глуздом та силою піару. Львів’яни обиратимуть між поганою стабільністю та перспективами на зміни.

Цифри не плачуть. Плачуть штаби

25 жовтня ц.р. на вибори прийшло менше половини мешканців Львова. Із 580 тисяч виборців міста за Садового проголосувало лише 24 %. Але якщо враховувати тих, що прийшли до урн, то у першому турі Андрій Садовий отримав звичайно аж 49,2% (141 255 голосів), а його головний конкурент Руслан Кошулинський ‒ 12,3% (35 200 голосів).  На перший погляд різниця суттєва. Однак за Садового проголосували ті, які стовідсотково перейнялись геніальною господарністю міського голови. А також ті виборці, які не повірили, що хтось може скласти діючому мерові достойну альтернативу й вирішили обрати менше зло. Тому електоральний потенціал підтримки Садового вичерпаний. Рости далі йому нікуди. А от зменшитись він може. І це усвідомлюють усі.

Зараз штаб лідера «Самопомочі» перебуває у легкому шоці. Гарантій перемоги їх шефа нині ніхто дати не може. На закритій нараді з новообраними депутатами від «Самопомочі», що проходила 29 жовтня у готелі «Дністер», сам міський голова, керівник виборчої кампанії, народний депутат Олег Лаврик та інші виступаючі закликали усіх максимально мобілізуватись та зцементувати електорат Андрія Івановича на участь у другому турі. В іншому випадку «піраміда» т. зв. політичного об’єднання «Самопоміч» просто завалиться. І тоді цифри радості з першого туру можуть за допомогою правоохоронних органів перетворитись для декого у роки роздумування у місцях утримання під вартою над ефектами десятирічного урядування генія піару, як називають теперішнього керманича Львова.

Садовий – власник Львова?!

Про витоки зростання особистого добробуту Андрія Садового написано немало. Кожен охочий може знайти в Інтернеті безліч статей про махінації з ваучерами в «Галицьких інвестиціях», приватизацію близькими до мера особами ласих об’єктів міської комунальної власності, роздачу квартир прокурорам та суддям, загравання з режимом Януковича, інші скандальні історії. Але не річ не в тім: тут поле діяльності для правоохоронних органів.

Суть справи у тому, що Садовий управляє владними процесами у Львові вже багато років. Прийшовши на місцевих виборах 1998 року до Львівської міської ради, він очолює фракцію партії «Реформи та порядок» та стає головою комісії з економічної політики. У 2002 році вперше пробує свої сили на виборах міського голови, але з тріском програє їх, зайнявши лише третє місце. Однак у 2006 році, коли було змінено законодавство і вибори проходили лише в один тур, Садовий вперше стає міським головою, перемігши Василя Куйбіду. У 2010 році основним конкурентом Андрія Івановича став Петро Писарчук. Але мер-нашоукраїнець виграє у представника регіоналів. Тоді на вибори йшов аж 21 претендент і вони просто розтягнули голоси: але усі конкуренти Садового набрали разом майже удвічі голосів більше, а ніж діючий міський голова.

Отож Садовий перебуває на владних орбітах Львова вже 13 років! І ніщо у цьому місті не може відбуватись без його участі та благословення. У найменшому проекті він хоче мати свою частку або принаймні пропіаритись на цьому. У середовищі львівських  бізнесменів Садового називають: «Андрійко-доля».

Суть проблеми полягає в тому, що Садовий вважає це місто своїм власним, таким своєрідним приватним бізнес-проектом. Де усі мають прямо чи опосередковано приносити прибуток наближеним до нього підприємствам. І Боже упаси говорити про якесь хабарництво! Можна просто розмістити рекламу на підконтрольних міському голові медіа-ресурсах чи оплатити готівкою чеки з багатьма нулями за дружній обід з мером у тих же підконтрольних йому закладах громадського харчування. До речі, скільки ці бари, кафе та ресторани приносять до міської скарбниці податків – це окрема тема для дослідження фіскальних органів. Більшість їх працівників оформлена приватними підприємцями, а директори добре засвоїли методи мінімізації податкового тиску. Не дарма ж однокласник Андрія Івановича довгий час очолював міську податкову.

Втома від Садового

За роки правління у Ратуші місто та львів’яни просто втомились від Садового. Туристи, що приїжджають до Львова на кілька днів, дійсно захоплені від смажених ковбасок і вареників та різноманітних атракцій в центрі міста, який перетворився на суцільний ярмарок та свято пива, сиру та вина. Неукраїномовні прибульці зробили з львів’ян обслуговуючий персонал своїх захцянок. Кожен клаптик вільної землі має бути забудованим новим дешевим житлом, кафешкою чи торговим центром. І іншої стратегії розвитку міста так і немає.

Хтось чув, щоб у місті за кошти міського бюджету відкрили останнім часом новий музей, виставкову залу, нову школу, дитячий садочок, басейн? Спромоглись лише на реконструкцію площі під пам’ятник Андрею Шептицькому і то, добряче посварившись, з Церквою.

До речі, не звернули уваги, що жодна із відомих світових мереж так і не відкрила у Львові свого готелю? Жодна велика міжнародна машинобудівна корпорація не прийшла до Львова і не розпочала серйозного проекту.

Львів поволі перетворюється на великий базар, затканий суцільним автомобільним корком та оповитий смердючим запахом. По суті нічого у місті глобально не міняється. Хтось скаже, ну ж і так добре, от дороги поробили, доріжки для велосипедів. Гаразд. А що ще львів’янам запам’яталось? А більш нічого! Львів’яни втомились від солоденького Андрія Івановича, якому й діла нема до львів’ян. Мешканцям нав’язується думка, що Садовому немає альтернативи. Але при такому безальтернативному розвитку подій логічною є стагнація чи смерть.

Тому змін львів’яни прагнуть, немов води.

Кошулинський, як альтернатива стагнації

Звичайно ніхто не применшує певних зовнішніх позитивних змін, що відбуваються у місті. Але що добре для приватного бізнесу, то смертельне для управління містом. Хтось замислювався звідки ж у міста кошти для таких перетворень? А все просто: Львів бере зовнішні запозичення. Борг міста становив 784 мільйони гривень! Практично всі ці гроші пішли чотирьом ЛКП: «Львівводоканал», «Львівавтодор», «Львівелектротранс» та «Львівтеплоенерго», на чолі яких стоять підконтрольні Андрію Івановичу люди. А хтось проводив серйозний аудит використання цих грошей? Скільки місто втрачає на сплаті відсотків? Що зроблено? Яка вартість цих робіт?

Розвиток міської господарки Львова супроводжують суцільні скандали. На етапі проектування стадіону «Арена-Львів» місто втратило десятки мільйонів. За безцінь, без відкритих аукціонів розпродано десятки комунальних об’єктів. Сотні квартир роздано не черговикам, а наближеним до владних та правоохоронних структур чиновникам. Десятки міських чиновників попались на отриманні хабарів. Спрут кругової поруки охопив усю управлінську вертикаль Львова. Звичайні львів’яни нарікають на шалену побутову корупцію, що охопила комунальні установи міста. Тому сьогодні рятівною для Львова буде будь-яка альтернатива Садовому.

І цією цікавою та достойною альтернативою львів’яни у першому турі обрали екс-віце-спікера Верховної Ради України Руслана Кошулинського. Відсутність у нього приватного бізнесу є великим плюсом у теперішній час. Жадоба наживи будь-якою ціною на прикладі рошенівської імперії Петра Порошенка показала згубність керування країною олігархом-мільйонером. Не може в українських реаліях керувати бізнесмен і містом, особливо таким шляхетним, як Львів. Бо вся логіка дій такого підприємця спрямована лише на одне: на отримання прибутку. Він розглядає місто, як приватне підприємство.

Займаючи посаду віце-спікера Кошулинський продемонстрував здатність управляти складними процесами в парламенті, під час Революції Гідності. Він професійний політик, не пов'язаний з місцевими кланами. Все своє свідоме життя віддав служінню людям. Простий і доступний чоловік, якому не відомі пиха та гординя. Для нього поняття совість і честь мають неабияке значення. І найважливіше те, що Руслан Кошулинський просто не скурився.

Звичайно, що прихід до львівської Ратуші політика всеукраїнського рівня, колишнього нардепа та віце-спікера парламенту багатьом не до вподоби. Він гарантовано не допустись дерибану кількамільярдного бюджету Львова та розірве кругову поруку корупції, що існує у місті. І за великим рахунком справа тут не в прізвищі конкурента Садового. Просто хто-небудь хто б не вийшов з ним у другий тур, у разі своєї перемоги, привніс би в управління містом нове дихання. А Кошулинський є чудовою альтернативою подальшій стагнації Львова та скочування нашого рідного міста до п’яної нічліжки ображених туристів зі сходу. Тому він гарантовано буде кращим мером, аніж Андрійко-доля.

Маркіян Войтович