В Україні немає Міністерства внутрішніх справ, - Цимбалюк

Як людина, яка віддала службі у правоохоронних органах велику частину життя, не можу не висловитися з приводу реформ, що відбуваються зараз у цій сфері. Про їх необхідність велася мова впродовж усіх років незалежності. Я й сам не раз піднімав дану проблему на різних рівнях і виступав з цього приводу в багатьох ЗМІ. Як один з прикладів – стаття «Яка міліція нам потрібна?» в газеті «Дзеркало тижня» на початку 2010-го, яка дуже не сподобалась тодішньому керівництву. Про це у Фейсбуці пише екс-голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк.

Я давно говорив, що в Україні немає Міністерства внутрішніх справ. Бо якщо говорити, приміром, про його європейську модель, то це повноцінна комплексна структура, що об’єднує і службу надзвичайних ситуацій, і міграційне та низку інших відомств. У нас же воно виконувало суто міліцейські функції, не дуже змінившись з початку минулого століття, коли було створене. Безперечно, що вже в незалежній Україні спроби реформувати МВС робилися.

І чи не найбільше доклався до цього в 2005-2009 роках Юрій Луценко. Однак суттєвого прогресу досягти тоді так і не вдалось. Тому сьогодні можна тільки радіти, що такі потрібні реальні зміни нарешті почалися, з чим і вітаю українське суспільство! Разом з тим всім нам треба усвідомлювати, що будь-які кардинальні реформи не даються легко і не проходять без складнощів та помилок, тому до цього потрібно бути готовими. І ще одне - я категорично не погоджуюся з тим, що ми повинні йти в реформуванні правоохоронних органів тільки європейським, грузинським чи американським шляхом. Звичайно, позитивний досвід інших держав необхідно вивчати і застосовувати, але шлях у нас повинен бути свій, з врахуванням саме українських ментальності та традицій.

Найголовніше ж зараз - не «заговорити» розпочаті реформи. І за яскравими зовнішніми вивісками - як от нова форма, сучасна символіка, гарні юні обличчя «свіжоспечених» поліцейських - не загубити зміст і суть. А вони в тому, що відтепер захист закону має розглядатися передусім через призму захисту людей, кожної конкретної особи в кожній конкретній ситуації. Раніше, на превеликий жаль, це ігнорувалося. Тому треба відсікти весь негатив міліцейського минулого, і разом з тим повністю перенести в нову українську поліцію весь цінний професійний досвід. І тут ключовим постає питання кадрів. Набрати виключно нових людей – це означало б створити на кілька років своєрідний професійний вакуум, тому що для якісного виконання обов”язків їм бракуватиме елементарних практичних навиків. Є також великий ризик потрапляння зовсім випадкових людей. З іншого боку, перехід в поліцію «старих» міліцейських кадрів тягне за собою складні психологічні проблеми. Але все це потрібно вирішувати через розумний і ретельний відбір, бо якихось ідеальних людей з іншої планети ми для особового складу набрати не зможемо.

https://www.facebook.com/myhaylocymbalyk/posts/1523101084682490

Необхідно також, щоб процес цей відбувався публічно – щоб відповідальні за це не боялися визнавати ні можливі помилки щодо новеньких, ні те, що не всі, хто переходить з міліції в поліцію, можуть виявитися найкращими чи достойними.

Серйозно потрібно подумати і над безболісною адаптацією в суспільстві колишніх працівників міліції, які мають по 10-15 років вислуги, але в поліцію з тих чи інших причин не потраплять. Держава повинна подбати про їх зайнятість, про те, щоб вони не відчули себе непотрібними і не озлобились. Інакше є великий ризик, що вони перейдуть «на інший бік» і стануть ворогами цієї держави. Особливо небезпечно це зараз, коли рівень злочинності зростає, на руках «гуляє» внаслідок АТО маса зброї, а світ стоїть перед небувалою терористичною загрозою. Не менш важливо подбати і про соціальну реабілітацію працівників правоохоронних органів, які брали участь в АТО, а це – майже 80 відсотків особового складу.