Безкінечна епопея. Польський публіцист написав про черги на кордоні

«Призупинення на час проведення саміту НАТО та Світових Днів Молоді малого прикордонного руху на польсько-українському кордоні можна вважати вдалим експериментом. Як за помахом чарівної палички виявилося, що багатогодинні черги зникли, а кордон можна перейти за якісь кільканадцять хвилин. Які належить із цього зробити висновки?» - Риторично питає публіцист Якуб Логінов.

Висока ціна дешевих сигарет.

Головною причиною черг на кордоні є дрібна контрабанда акцизних виробів. Займаються цим «човноки», в основному - з українського боку кордону. І хоча часто вони переносять із собою дозволену кількість сигарет (дві пачки), роблячи це регулярно, порушують польський закон. Закони ясно говорять, що проносити тютюнові вироби можна виключно для власного ужитку, а продаж акцизних виробів - заборонено. Створення із цієї процедури регулярного способу заробітку стає серйозним злочином - щось типу заснування торговельної фірми, яка роками не платитиме податків. Суттєвий також той аспект, що більшість мешканців прикордонної смуги не хоче вчитися, не посилає на навчання дітей, не намагається навіть знайти роботи в недалекому Львові чи тій же Польщі, де легальної праці для українців вистачає.

Вони мають нелегальний, але толерований суспільством спосіб заробітку на дрібній контрабанді та корупції (наприклад, перепродаж своїх місць у чергах), що приносить прибуток близько 2000-3000 злотих щомісяця.

Контрабанді сприяє також ціна українського акцизу на сигарету. Мабуть, ні в кого не виникає сумніві у тому, що він занизький. Дедалі більше українців переконані в тому, що акциз має бути піднятий до рівня ЄС.

Однак мало хто знає, що процес подорожчання українських акцизів на сигарети уже відбувається. Це пов'язано із міжнародними зобов'язаннями перед ЄС (реалізація торгової угоди), Світової Організації Здоров'я та Міжнародного Валютного Фонду (Київ повинен збільшити надходження до бюджету від продажу тютюнових виробів). Наприклад, у 2014 році уряд Яценюка прийняв амбітний графік підвищення акцизу щороку на кількадесят відсотків, аби впродовж 10 років вийти на мінімальний рівень акцизу, який вимагається від країн-членів ЄС.

Якщо так, то в чому проблема? По-перше, великий номінальний (у гривні) ріст цін на сигарети у 2012-2015 був «з'їдений» стрімким падінням української валюти. Номінально сигарети за цей час подорожчали удвічі, але їх ціна у злотих порівняно із часами перед Майданом - впала. Ситуація вирівнялася лише недавно, бо курс гривні та злотого уже рік тримається на стабільному рівні. Але, як легко підрахувати, навіть якщо сигарети щороку дорожчатимуть аж на 40%, ще близько 10 років їх ціна буде до смішного низькою порівняно із польськими відповідниками. Проблема полягає також і в тому, що і Польща поступово підіймає акцизи, аби зрівняти їх із німецькими.

Важко знайти рішення проблеми. Хіба що апелювати до українців, аби ще активніше збільшували ріст акцизу - не на 40%, а на 100% щороку.

Ліквідувати Малий Прикордонний Рух

Наступний постулат, себто ліквідація Малого Прикордонного Руху, також повністю не розв'яже проблеми, хоч значно поліпшить ситуацію. Із розмов, які я роками веду із митниками, видно, що величезна кількість випадків перетину кордону в рамках МПР пов'язана із зловживанням. Варто згадати про петицію, скеровувану до польської влади та Президента України стосовно ліквідації МПР, при чому ініціатива звернень надходила від українців з-поза прикордонної смуги. Неодноразово йшлося про те, що спосіб, у який їх співгромадяни користаються законом про малий прикордонний рух, суперечить європейським стандартам; також ускладнює життя законослухняним громадянам України.

Раніше чи пізніше Україна дочекається безвізового режиму - це станеться, можливо, дуже скоро. Контрабандисти однаково їздитимуть до Польщі, незалежно від того, чи в них є карта МПР чи нема.

Але є один нюанс. Безвізовий режим, як і звичайна довготермінова віза, дозволяють перебувати на терені ЄС 90 днів упродовж кожного 180-денного періоду. При цьому вистачить одного дня перейти польський кордон бодай на хвилину, і це буде зараховане, як цілий день. Натомість, МПР таких обмежень не має: на його підставі можна приїхати до Польщі хоч би на 365 днів у році. На додачу до цього, власникам карт МПР не ставлять печатки до паспорта, а особи, що їздять на загальних засадах, вже по трьох місяцях мають заповнений паспорт і мусять робити новий, що стає суттєвою проблемою для контрабандистів.

Отже, Малий Прикордонний Рух повинен бути ліквідований в день запровадження безвізового режиму.

Великі потреби, маленькі гроші

Багато осіб також переконані, що треба відділити рух власників МПР від інших мандрівників, створивши окремі пункти перетину кордону. У такій ситуації, на думку прихильників такого рішення, особи з картами МПР будуть довго чекати у своїх чергах, а всі інші перетинатимуть кордон набагато швидше. На жаль, такі рішення - це хибний крок.

Перебудова пунктів перетину кордоні із виділенням особливих умов для власників карт МПР вимагає великих грошей, яких у польському бюджеті бракує. А в українському - тим більше.

Радикальні рішення

Є ще один аспект, який впливає на створення корків на кордоні. Україна обклала власників вживаних автівок, імпортованих із країн ЄС, жахливо високим митом та акцизом. Аби його уникнути, мешканці прикордонної смуги реєструють авто у Польщі та їздять ними по Україні. Але кожні п'ять днів повинні перетинати кордон лише для того, аби отримати печатку в паспорті, в іншому випадку платили би високі штрафи за нерозмитнення автомобілю. Ця ситуація створює беззмістовний рух, якого можна би і позбутися.

Отже, варто, аби польська влада розмовляла із українськими колегами не лише про пришвидшення росту акцизів на сигарети, але також про зниження мита і акцизу на імпортні авто. Україна не зобов'язана на це погоджуватися, але польська сторона повинна чітко виартикулювати, що поточна ситуація створює величезні проблеми на кордонах як для поляків, так і для українців.

У питанні кордонів Польща має обмежений простір для маневру. Єдиними можливими рішеннями є радикальне підняття українського акцизу, реальна боротьба із контрабандою та радикальне збільшення пунктів перетину кордону. Реалізація останнього пункту вимагала би збільшення бюджету на модернізацію пунктів перетину кордону у двадцять разів - від 25 млн злотих до 500 млн в рік.

Радикальні рішення можливі. Проблема в тому, що поки медіа про це не пишуть, у суспільстві та поміж політиків існує впевненість, що насправді усе в порядку і ніякі зміни не потрібні.