Домашнє насильство — це епідемія: чи допоможе її зупинити Стамбульська конвенція

ІА Дивись.info розбиралася, на якому етапі все перебуває зараз.

З 25 листопада по 10 грудня триває Міжнародна кампанія «16 днів протидії гендерному насильству». Сьогодні в Україні щорічно понад мільйон жінок потерпають від домашнього та сексуального насильства, а у самому Львові поліція з початку 2017 року зареєструвала майже 7 тисяч викликів із цього приводу.

Однією з причин такої кількості випадків правоохоронці називають занадто мале покарання для порушників, адже в Україні і досі не криміналізували домашнє насильство. Одним із кроків вирішення цієї проблеми мала стати ратифікація Стамбульської конвенції та прийняття Закону про запобігання та протидію домашньому насильству. Однак з тих чи інших причин цього досі не сталося.

Гендерно обумовлене насильство в Україні і Львівській області у цифрах

1,1 мільйона жінок за рік в Україні зазнають фізичного та сексуального насильства і тільки 16% звертаються за допомогою до правоохоронних органів. Лише 1% — за медичною допомогою. Такі дані наводить сьогодні Любов Максимович, голова ГО «Центр «Жіночі перспективи».

«Згідно з дослідженням, 600 жінок гинуть на рік унаслідок насильства. Для порівняння 174 жінки загинули унаслідок військових дій. При цьому, економіка України внаслідок цих смертей втратила 1,5 мільйона доларів, — каже голова громадської організації. — Україна зазнає понад 2,4 мільйона доларів втрат на рік внаслідок непрацездатності потерпілих. Вартість послуг, пов’язаних з реагуванням на насильство — кошти на правоохоронні органи, систему правосуддя, охорони здоров’я, соціальні послуги, спеціалізовані — 14 млн доларів на рік. Тільки охорона здоров’я — це три мільйони доларів».

Крім того, як каже Любов Максимович, експерти змогли підрахувати і те, скільки платить сама жінка за свої страждання. Це і збитки від втрати майна, і втрата заробітку, оренда житла або переїзд, консультації психолога, медичні послуги, транспорт тощо. Загальна сума тут становить понад 190 мільйонів доларів на рік.

Сукупні ж економічні витрати, які несе українське суспільство через насильство, становлять 208 млн доларів.

Варто зазначити, що за даними ГУ Нацполіції у Львівській області, з початку 2017 року у регіоні зафіксували близько 4 тисяч випадків домашнього насильства.

«З початку 2017 року було зафіксовано 3754 протоколи, які склали працівники управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції у Львівській області за фактом здійснення домашнього насильства. З них — 70 проваджень передали до суду. Це  ті провадження, за які передбачена кримінальна відповідальність», — каже Оксана Санагурська, старша інспекторка з особливих доручень управління забезпечення прав людини Національної поліції України у Львівській області.

При цьому, керівник Патрульної поліції Львова Роман Пилипенко назвав проблему насильства «суттєвою для Львова». За 10 місяців 2017 року патрульні виїжджали майже на 7 тисяч викликів, пов’язаних зі сварками у сім’ях, з насильством.

«Домашнє насильство в Україні — це епідемія, така ж як СНІД і туберкульоз. Нам усім треба працювати над тим, щоби змінити це», — зазначає Любов Максимович.

Що таке Стамбульська конвенція

«За» ратифікацію Стамбульської конвенції виступає низка правозахисників, серед яких і Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні. Експертка каже, що для цього є кілька причин.

По-перше, конвенція зобов’язує уряди країн створити координаційний орган, який має проводити постійний моніторинг випадків всіх форм насильства: фізичного, сексуального, психологічного або економічного, у тому числі погроз таких дій, примусу або свавільного позбавлення волі. Без огляду на те, чи відбувається це в публічному чи приватному житті.

«Так, лише за 2016 рік ми бачимо разючу різницю у статистиці кількості звернень щодо фактів домашнього насильства: до національної поліції надійшло 127 478 звернень, тоді як Міністерство соціальної політики зафіксувало 96 143 звернення. Два державні органи подають різну інформацію, таким чином зменшуючи можливість об`єктивної оцінки масштабу домашнього насильства в Україні. Це також значно сповільнює процес прийняття рішень щодо розв’язання проблеми», — переконана Оксана Покальчук.

По-друге, за словами виконавчої директорки Amnesty International в Україні, конвенція зобов’язує державу займатись не тільки викоріненням, а й недопущенням домашнього насильства. Необхідними є законодавчі рішення, які стимулюватимуть проведення заходів з підвищення обізнаності в питаннях дотримання прав людини та забезпечення гендерної рівності. Наразі в Україні такі заходи втілюються окремими органами влади без взаємної координації, належного висвітлення, а найголовніше – без залучення безпосередньо зацікавлених сторін.

Крім того, у разі ратифікації конвенції, створять національну телефонну лінію довіри, на яку зможуть дзвонити жертви насильства.

«Значна увага у тексті конвенції присвячена питанню притягнення винних у вчиненні насильства до відповідальності. У Кримінальному кодексі України немає окремої статті, яка встановлює відповідальність за насильство в родині. Крім того, конвенція зобов’язує державу гарантувати проведення правоохоронцями належного розслідування на основі свідчень потерпілих та вживати необхідних законодавчих або інших заходів для покарання за вчинення правопорушень», — каже Оксана Покальчук.

Марта Чумало, заступниця голови ГО «Центр «Жіночі перспективи» переконана, що «Стамбульська конвенція не є якоюсь панацеєю» і тим, що «Україна хоче просто так ратифікувати, бо якісь правозахисні організації тиснуть на неї».

«Стамбульську конвенцію вже ратифікували багато країн, серед яких є патріархальні і релігійні: Туреччина, Польща, Італія, Грузія тощо. Вплив церков у цих країнах ніяким чином не вплинув на її ратифікацію. То чому ми і досі пасемо задніх?» — Каже правозахисниця.

За словами Марти Чумало, крім Стамбульської конвенції, є цілий ряд документів, які зобов’язують Україну звертати увагу на права жінок. Це і Резолюція ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», котра звертає увагу на те, що жінки потерпають в результаті тих конфліктних ситуацій, які ми маємо на сході України. Це також загальноукраїнська концепція державної програми з гендерної рівності, яку прийняли ще навесні цього року, але, каже експертка, «серйозного обговорення ще не чути і на рівні концепції, поки що програма не обговорюється».

Правозахисники «за», а депутати і церква «проти»

12 листопада 2016 року президент України Петро Порошенко вніс до парламенту проект закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (Стамбульська конвенція) (№0119), пише УНІАН. 17 листопада ВР відправила цей законопроект на доопрацювання до Комітету у закордонних справах. Це було зроблено через те, що ряд фракцій, зокрема, Радикальної партії та ВО «Батьківщина», заявили, що не голосуватимуть за ратифікацію без застережень. Під час обговорення проекту депутат від БПП Юрій Соловей, зокрема, висловив думку, що передбачені Стамбульською конвенцією норми «абсолютно руйнують українську ідентичність».

Водночас, інший депутат від «БПП», голова української делегації в ПАРЄ Володимир Ар'єв наголосив, що необхідність ратифікації Стамбульської конвенції зумовлена і перспективою набуття Україною повноправного членства у ЄС і, відповідно, наближенням законодавства України до законодавства ЄС, а також пов’язана із зобов’язаннями України перед Радою Європи. Стамбульська конвенція, прийнята 11 травня 2011 року країнами-членами Ради Європи, стала першим юридично зобов’язуючим документом в Європі, яким застосовується комплексний підхід до боротьби з насиллям стосовно жінок. Україна підписала Стамбульську конвенцію ще 7 листопада 2011 року.

«Під тиском політичних сил, релігійних Стамбульська конвенція ратифікована не була, а Закон про запобігання та протидію домашньому насильству був прийнятий у першому читанні за умови, що з нього вилучать слово «гендер» та за умови, що представників Всеукраїнської ради церков включать до робочої групи з підготовки цих законопроектів. Така сама доля спіткала законопроект про внесення змін і доповнень до інших законодавчих актів, — каже Галина Федькович, адвокатка ГО «Центр «Жіночі перспективи», представниця департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації.

Протягом року неодноразово Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій озвучувала своє негативне ставлення до Стамбульської конвенції, кілька разів проводилися круглі столи спільно з парламентською групою і в жовтні цього року вони благословили законопроект про внесення змін і доповнень до законодавчих актів, які стосуються насильства в сім’ї, а також законопроект про запобігання та протидію домашньому насильству».

Утім, за словами експертки, станом на сьогодні до парламенту подано тільки допрацьований законопроект, який стосується внесення змін і доповнень до кримінального й інших кодексів та законів. Закон про домашнє насильство до цього часу в доопрацьованому вигляді до парламенту не потрапив, ратифікація конвенції замовчується і відкладається на невизначений термін.

«Це дуже негативні тенденції, які відображають стан і ставлення наших ключових політичних гравців до проблеми насильства в сім’ї і забезпечення належного захисту потерпілих», — зазначає Галина Федькович.

Адвокатка Центру також зауважила, що цього року Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок розглядав звіт України. Зрештою, експерти надали ряд рекомендацій для роботи у цій сфері, а одними з перших пунктів вказали криміналізацію домашнього насильства і прискорення ратифікації Стамбульської конвенції.

«Також звертається увага держави на те, що необхідно забезпечити належне притягнення винних осіб до відповідальності і належне їх покарання, рекомендовано впровадити програму обов’язкового навчання для суддів, прокурорів, поліції і інших правоохоронних органів, щоби покращити застосування законодавства про криміналізацію насильства щодо жінок, а також щоби забезпечити урахування гендерних особливостей в кримінальному процесі щодо жінок, які є жертвами насильства. Крім того, у Комітеті звертають увагу на необхідність забезпечити адекватне відшкодування збитків, завданих жертвам, доступ жінок, які потерпають від насильства, до допомоги, послуг і захисту, зокрема, шляхом створення притулків», — додає Галина Федькович.

Комітет також звернув увагу України на те, що необхідно привести у відповідність збір статистичних даних стосовно насильства щодо жінок, тому що дані, які має поліція, більш-менш відображають реальну картину по кількості, але вони не завжди відображають гендерні аспекти, стосунок потерпілої з кривдником, як того вимагає міжнародне законодавство. Дані ж, які надають соціальні служби, далекі від реальності.

«Зважаючи на це, у нас є позитивні тенденції у розвитку законодавства, але, на жаль, весь пакет законопроектів, який необхідно прийняти ВРУ, щоби ратифікувати Стамбульську конвенцію і привести наше законодавство у відповідність до її стандартів, невідомо коли проголосують», — підсумувала адвокатка.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО