У львівській філармонії відбудеться концерт «Класика для миру»

У четвер, 2 квітня, 2015 о 19:00 год. у Львівській обласній філармонії відбудеться концерт під гаслом «Класика для миру». На концерті прозвучать твори Роберта Шумана, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена.

Творчість віденських класиків Вольфганга Амадея Моцарта й Людвіга ван Бетховена своєрідним чином характеризує поняття зразковості та класичного стилю. Приправлена музикою романтичного митця Роберта Шумана, вона створює образ всеохопності та різносторонності музикантів, які виконують ці твори.

Концерт ля мінор для фортепіано з оркестром, що прозвучить – один із найвідоміших концертів у німецькій музиці дев'ятнадцятого сторіччя, написаний німецьким композитором-романтиком Робертом Шуманом у 1845 році. Сам композитор задумував цей твір «як щось середнє між симфонією, фантазією і концертом» Тричастинна структура концерту вміщує невелику кількість технічних ефектів, розрахованих на те, щоб вразити уяву слухача. Свідомо відмовляючись від віртуозних пасажів, Шуман показує художню задумку, що лягла в основу твору. Осягнення світу композитором – це не послідовне філософське охоплення дійсності, а миттєва і загострено чуттєва фіксація усього, що торкнулося митця. Саме завдяки цьому емоційність, виразність та відкритість із граничними ефектами, драматичний розпал і розчинення в спогляданні, поетичних мріях характерні для цього твору. Образи мальовничої природи, поезія побуту і потаємні зізнання - все, що міг споглядати композитор, втілено Шуманом мовою музики у концерті.

Концерт До мажор для гобою та оркестру був написаний Моцартом у 1777 для гобоїста Джузеппе Ферлендіса з Бергамо. Твір належить до перлин музичного мистецтва і є одним із найбільш віртуозних творів для обох інструментів.

Роботу над Сьомою симфонією німецький композитор Людвіг ван Бетховен розпочав, ймовірно, в 1811 році, а закінчив наступного, 1812 року. Глухота композитора посилилася, він змирився зі своєю жахливою недугою, та не втрачав надії на поліпшення слуху. Композитор почувався дуже самотнім і саме у цей час писав цей грандіозний чотиричастинний твір. Симфонія присвячена графу М. Фрісу, віденському меценату, в будинку якого Бетховен часто виступав як піаніст. Перша частина відкривається величним вступом. А. Сєров, називає цю тему «героїчною ідилією». Особливої яскравості тема досягає, коли звучить вдруге - вже у всього оркестру, за участю труб, валторн і литавр, асоціюючись із грандіозними масовими танцями на вулицях і площах революційних французьких міст. Вся перша частина летить, немов вихор - на одному диханні. Друга частина - аллегретто. Це ритм траурної ходи, сцена грандіозної похоронної процесії. Музика скорботна, проте стримана. Третя частина - скерцо – контрастна до другої: адже вона мчить, наче прагне увись. Потужний музичний потік сповнений бурхливої енергії. Двічі повторене тріо засноване на австрійській пісні, записаної самим композитором в Тепліце й нагадує награвання волинки. Фінал симфонії Ріхард Вагнер назвав «діонісійським святкуванням», «апофеозом танцю». Таким святкуванням всього людства закінчується симфонія.

Ольга Максим’як, відділ реклами та маркетингу Львівської філармонії