«Ріка і люди». У Львові відкрилась виставка робіт Станіслава Бая

«Там, де мапа країни стає дуже вже південною, вигорілою на сонці, потемнілою та спаленою літніми погодами, наче стигла грушка, там і лежить вона, ніби кіт у сонячному кружку, - ота вибрана земля, то особлива провінція, то єдине на світі місто. Дарма говорите про це профанам!» (Бруно Шульц, Республіка мрій, переклад Юрія Андруховича) із епіграфу фестивалю.

На експозиції  представлені  дві умовні тематичні лінії – це пейзажі із зображенням ріки Буг та портрети близьких для художника людей. Саме тому виставка художника називається «Ріка і люди».

Огляд експозиції відкриває цикл робіт із зображенням матері художника у різні роки (1996,2005,2007,2009). Здається, це та сама людина, просто зображена у різні періоди життя, у іншому одязі, проте художник намагається передати кожен раз іншу емоцію, ніби ловить кожну нову зморшку на маминому обличчі, так як і кожну нову історію із її життя.  Цікавим є портрет матері без хустини, виконаний у досить пастозній манері. Голова жінки мов виліплена мазками фарби, а сонце, що падає на сиве волосся створює враження, ніби постать світиться із середини. Є ще два  інші портрети матері (2008,2009 років), серед яких вражає портрет у білосніжній хустці. Жінка що немов прилягла від утоми. Потужний контраст чорного тла та білої хустки, одухотворене обличчя, із акцентами синіх очей, та ледь промальована рука на першому плані  - створює надзвичайний психологізм образу. Художник експериментує із фактурою, освітленням, тлом, одягом (здебільшого кольорами хусток), що підкреслює чи то драматизм, чи то спокій у постаті матері. Проте, погляд – незмінний, надзвичайна блакитна глибина очей.  Художник прагне намалювати обличчя так, щоб воно говорило все про людину, про життя, про Бога, про Космос, але щоб не було одночасно «книжкою», просто «змістом», але було образом.

Для митця всі ці роботи є дуже важливими, адже матері художника вже немає. Тематика материного портрету є настільки потужною для Станіслава Бая, що вона «народжує» абсолютно все у його творчості.

«Вона універсальна. В Її візерунку відображені всі матері світу. ..»

Тут також представлені і інші портрети художника. В основному митець малює старших і старих  юдей із рідних околиць, бо вони несуть у собі якусь таку чудову гідність. У таких творах художник намагається позбутися сентименталізму і показати автентичних людей, із власними недоліками і власною мудрістю.

Пейзажі художника надзвичайно цікаві, хоча і назви робіт однакові, відрізняються тільки дати їх створення (2004 – 2016 рр). Проте, таке багатство Образів Ріки важко собі уявити. Власне, художник створює, не стільки пейзаж, а саме Образ Річки. В назві лише зрідка підкреслює чи то Ріка Буг - Острів, чи Ріка Буг – Ніч, Ріка Буг – Червоний. Роботи виконані пастозно, основний простір картини займає плесо води, що переливається то багрянцем заходу сонця то осяйністю його сходу,  ультрамарином ночі і місячного світла, блакиттю сутінок, сріблястим кольором туману. Лише зрідка промальовується  дерева на протилежному боці, іноді виринає остів, чи відбиваються у воді дощові хмари. Як і в портретах, художник передає з допомогою мазка, фактурно вибудовує  і бурю, і спокій. Іноді вони контрастують  - спокійне пригладжене пензлем плесо із експресивними мазками мальовані дерева. У своїх творах художник завжди робить довгий мазок пензлем – це для нього те місце, де наступає заломлення світла, де світло виграє, де видно що ріка тече.

«Та ріка є символом того, що плинне, змінюється, а на моїх роботах стоїть»

Завершує експозицію робіт триптих «Ріка Буг» (І,ІІ,ІІІ), створений 2016 року. З одного боку – це ніби одна картина, і тільки зблизька зауважуємо, що вона поділена на три частини, які можуть бути цілком самостійними зображеннями. Художник більш умовно передає  пейзаж, композицію будує за допомогою контрасту білого і чорного, це ніби узагальнений мінімізований образ Ріки Буг.

 «Моє село - моє джерело»

Організатори фестивалю Бруно Шульца не випадково запросили професора Станіслава Бая. Епіграфом цієї події стали слова Шульца про «особливу провінцію», власне ці слова співзвучні із творчістю пана Станіслава, натхненням якого є мешканці та пейзажі рідного села Довгоброди. Це та особлива любов митців до родинних місць, яка постійно повертала і повертає їх думками додому і яка є невичерпним джерелом їхнього натхнення і їхньої творчості.

Довідка:

Станіслав Бай народився 2 червня 1953 року в Довгобродах на річці Буг. Сучасний польський художник, професор, викладач Академії Мистецтв у Варшаві та Європейської Академії Мистецтв. У творчості Станіслава Бая (живопис, малюнок, графіка ) основними мотивами є пейзажі Бугу, а також портрети мешканців Довгобродів. Мешкає у Варшаві, але часто приїжджає в рідне село. Автор близько ста персональних виставок як в Польщі, так і за кордоном. Форма і техніка малярства сформувалася під впливом класиків перелому 19-20 ст. Пьотра Міхаловського та Конрада Кжижановського. Займається також проектами епітафії, пам’ятних таблиць та вітражів для костелів.

Цитати із каталогу «Станіслав Бай. Малярство». Музей Південного Піляшшя в Білій Підлясці.

Мар’яна МАКСИМІВ