Навіщо Польщі у Європі потрібна Україна

Форум місцевого розвитку, що відбувся у Трускавці наприкінці червня, мав на меті вирішення перших проблем децентралізації у нашій країні, а також поглиблення співпраці прикордонних регіонів Польщі та України. Натомість високий статус запрошених посадовців передбачав і серйозні геополітичні заяви.

Те, що до Трускавця прибули віце-прем'єр-міністр України із питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, спікер Верховної Ради Андрій Парубій, депутат Сейму Республіки Польща Богдан Жоньца та, зрештою, маршалек польського парламенту Марек Кухцінські, свідчило про дещо ширші наміри організаторів Форуму місцевого розвитку, ніж це було декларовано.

Усі очікували на дії та заяви посадовців, з огляду на британський референдум щодо виходу із ЄС, а також нещодавню оцінку історичних відносин Польщі та України, що їх дав польський Сейм напередодні.

Зрештою ці сподівання були виправдані. Головним ньюзмейкером Форуму став Марек Кухцінські, який, можна думати, озвучив офіційну позицію Польщі щодо майбутнього виходу Сполученого Королівства із ЄС. На його думку, навіть незважаючи на втрату одного із членів, Об'єднана Європа не стоїть на межі розпаду. Бо її єдності прагнуть чимало інших народів, зокрема й поляки.

Натомість спікер польського парламенту певен, що Brexit продемонстрував певні проблеми всередині самого ЄС, що їх треба виправити найближчим часом, аби спільнота залишалася ефективною.

Кухцінські пропонує переглянути відносини всередині ЄС. Наприклад, на його думку, парламенти держав мають впливати на рішення Європарламенту, а не навпаки. Спільнота дійсно має стати утворенням рівнозначних держав, а не союзом із слабшими та сильнішими.

Для більш ефективної взаємодії всередині самої Європи, для укріплення її єдності, вважає Кухцінські, необхідне залучення ширшого кола країн до співпраці на континенті. Польський політик анонсував долучення України до роботи Вишеградської четвірки або центральноєвропейського союзу Міжмор'я.

Якими є мотиви офіційної польської влади для цих заяв, а також наскільки така співпраця може бути корисною або небезпечною для України у контексті євроінтеграції і відносин із Варшавою, ІА «Дивись.Info» допомагали розібратися експерти у питаннях політології, міжнародних відносин і євроінтеграції.

Олексій Гарань, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»

Марек Кухцінські належить до правлячої партії Польщі – «Право і Справедливість», яку критикують із Брюсселя (приклад – події, пов'язані із Конституційним Судом). Натомість Качинський і його партія, що нині має ключові посади – Президента і прем'єр-міністра – говорять, що зараз є достатньо великий вплив ЄС на Польщу. А вони акцентують увагу на захисті польських інтересів. Причому, із консервативних, правоцентристських позицій.

Тому я думаю, що маршалек польського Сейму скористався нагодою наголосити, що рішення, які приймаються у Брюсселі, не завжди є правильними. Він таким чином намагається виправдати і позицію польського керівництва стосовно Брюсселя.

Щодо створення міжпарламентської асамблеї, що включала б країни Вишеградської четвірки, а також Румунію та Україну, то я думаю, що це добрий знак. Тобто, Україна прагне співпрацювати та співпрацює із Вишеградською четвіркою. Але ми не повинні це переоцінювати.

Звичайно, Вишеградська четвірка для нас не замінює Європейський союз. Просто ми можемо посилювати співпрацю із цими країнами, використовуючи їх як лобістів для проведення сприятливих для України рішень у самому Європейському союзі. Очевидно, що ніяка асамблея на рівні Вишеградської четвірки не замінить тих принципових рішень, що залежать від усієї спільноти: безвізовий режим, умови дії зони вільної торгівлі, дія Угоди про асоціацію.

Щодо заяви Андрія Парубія, що Польща та Україна співпрацюватимуть у рамках Міжмор'я, то можу сказати, що це не є власне його ідея. Це польська ідея: так званий формат ABC (Адріатичний, Балтійський і Чорноморський басейн). Вони зараз говорять про цю концепцію на доповнення, розширюючи формат Міжмор'я.

Як будь-яка регіональна співпраця, ця ідея є доброю. Тим більше, що йдеться про країни, що є членами ЄС і НАТО, і ми маємо цим користатися. Але ще раз повторюю, що це не може замінити для нас співробітництво з Об'єднаною Європою та Північноатлантичним альянсом у цілому.

До речі, коли Польща не була членом ЄС і НАТО, то тоді набула популярності ідея NATO-bis, тобто військовий альянс, який складається із країн Міжмор'я. Але ця ініціатива недовго була популярною, і центральноєвропейські країни швидко обрали курс на ЄС та НАТО.

Але ми не можемо сказати, що із ЄС у нас є проблеми, тому ми не будемо ними займатися, а надамо перевагу концепції ABC. Все одно, ЄС продовжує існувати, і це краще інтегрована структура.

Професор Ігор Тодоров, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету, заступник голови Координаційної ради Всеукраїнської Ліги «Україна-НАТО»

З одного боку, спікер парламенту (Марек Кухцінські) не така вже важлива постать у порівнянні із прем'єр-міністром або Президентом. Проте він представник саме правлячої партії і, відповідно, має повноваження оголошувати курс, що є зараз. Зокрема, і з огляду на Brexit.

Аналізуючи його заявлену позицію, варто зазначити наступне: саме правляча партія мала певний елемент євроскептицизму. Проте в жодному разі не йшлося про можливість не те, що виходу з ЄС, а навіть позиціонування себе як окремої сили в Об'єднаній Європі. Польща саме за теперішньої влади намагається довести, що вона є потужним гравцем усередині ЄС і від неї теж має щось залежати. Це проявлялося і в позиції щодо долучення до Мінського формату. Звісно, що Росія ніколи на це не піде. У цьому контексті Польща певною мірою має відчувати себе ображеною через вихід Британії, бо значна частина трудової міграції із країн ЄС до Сполученого Королівства відбувалася саме із Польщі. І Британія сама надавала такі пільги та умови, що полякам значно краще було їхати працювати туди, а не, скажімо, до Німеччини. Відомо, що у деяких населених пунктах Британії вже більше половини мешканців поляки.

Якщо дивитися на це питання із геополітичної точки зору, то Польща виступає за те, аби не перетворювати Євросоюз у наддержаву. І тенденція до того, що Європарламент мав такі ж повноваження (а подекуди, й вищі), як і національні парламенти, спостерігалася. Звісно, у теперішній ситуації це нікому не потрібно.

З огляду на те, що складається нова геополітична ситуація, озвучені бачення Польщі цієї ситуації цікаві. І для України. Ще рік тому, коли до влади прийшов Президент Дуда, його перші заяви були спрямовані на відродження геополітичної концепції Міжмор'я та обов'язкове долучення до цього об'єднання Румунії. Це, до речі, дуже цікавий партнер для Польщі. Відповідно, і для України. Тобто, спільне бачення ворога зближує позиції.

Звісно, сподіватися на якісь негайні інституційні рухи не варто. Але важливо, аби Центральна та Східна Європа, при чому, як країни-члени, так і держави, що не є членами ЄС, довели своє бачення у ЄС. Аби Євросоюз не перетворювався лише у консенсус Німеччини та Франції. У контексті Вишеградської четвірки для України важливо доєднати до союзу Чехію, Словаччину та Угорщину. На відміну від Румунії та Польщі, позиція цих країн щодо війни в Україні та Росії не є такою однозначною. Звичайно, там є сили, які повністю підтримують нашу державу, але впливовість проросійських сил доволі велика. І саме у Вишеградській четвірці Польща відчуває себе досить самотньо.

Тому долучення України та Румунії до цієї спільноти із геополітичним баченням ворога, із розумінням того, що ЄС має зберігатися (а точніше, перетворитися у нову якість), для Варшави є важливим.

Вислови Марека Кухцінського дуже симптоматичні. І дай Боже, щоб вони були зреалізовані, щоб вони були почуті у країнах Вишеградської четвірки і Румунії.

Теоретично, цей процес може пришвидшити інтеграцію України до ЄС. Але є багато чинників. Це можливо за умов консолідованої політичної волі усіх країн регіону. На жаль, голосу Польщі чи Румунії недостатньо. Але якщо дивитися у перспективі, то такі маленькі кроки сприяють нашій європейській інтеграції і, сподіваюся, інтеграції до НАТО теж. Скоро буде саміт Альянсу, на який особливих сподівань немає. Але є надія на більше розуміння із боку Заходу необхідності власної консолідації перед російською загрозою.

Михайло ДРАПАК