Світ на порозі нової холодної війни. Політичний огляд тижня

Холодна війна

Після того, як минулого тижня Трамп дав зрозуміти усьому світові, що бавитись і заграватись з Росією та її братами по розуму з Сирії та Ірану не буде, і лупанув Томагавками по одній з авіабаз Башара Асада, нова фаза холодної війни вступила офіційно в дію.

Керівництво Російської Федерації зрозуміло якої фатальної помилки воно допустилось. Нагадаю, що перед тим, як випустити понад 50 Томагавків по сирійській авіабазі, підконтрольній Асаду, Трамп попередив і Путіна, і самого сирійського диктатора, про свої наміри. А ті, недовго думаючи, зібрали звідти все «найдорожче» і просто втекли.

Врятувавши свої п’яті точки, вони забули про свої амбіції і довели всьому світові, що такі, як Путін, чи Асад можуть воювати лише з тими, хто не може їм дати конкретної відповіді. А, якщо проти них виступить хтось такий, як Трамп і його бойова машина, то єдиною відповіддю від цих горе-диктаторів може бути лише паніка і хаотичні заяви в залі Радбезу ООН.

Читайте також: Сирія стала плацдармом для обміну жорсткими ударами між США та РФ, – політолог

Тому не вірте тим, хто каже, що ці всі події можуть призвести до Третьої світової. Просто врешті на світовій арені з’явився той, хто показав усю «міць» російської армії, хоча зовсім не мав собі цього на меті. Така ж ситуація найближчим часом відбудеться і на далекому сході – в районі Корейського півострова, куди Трамп відправив лише невеличку частинку свого флоту.

Зробив він це для того, щоб умиротворити ще одного недоросля – північнокорейського диктатора Кім Чен Ина, який намагається шантажувати півсвіту, маючи кілька боєголовок, які навіть не можуть подолати відстань Японського моря, не говорячи уже про Тихий океан.

Для Трампа ці дві точки стратегічно важливі. В першій він без жертв серед американців, доводить свої першість і вищість над Путіним, а в другій – показує, що і Китаю він зовсім не боїться. Таким чином, заспокоївши ситуацію в цих двох зонах, він зможе спокійно братись за виконання свого передвиборчого лозунгу: «Америка понад усе».

На жаль, Україна поки що в геополітичні ігри Трампа не потрапляє. Максимум, на що ми можемо зараз розраховувати, це збереження економічних санкцій проти Російської Федерації. І це уже підтвердив Держсекретар США Рекс Тіллерсон.

Хоч десь ми перші

За два роки наша країна в рейтингу хабарництва від компанії ЕрнстЕндЯнг (Ernst&Young) в регіоні ЕМЕІА (Європа, Середній Схід, Індія і Африка) подолала шлях з сьомого місця до першого, що означає, що рівень хабарництва та корупції в Україні «залишається на неприйнятно високому рівні».

Читайте також: Відкупились: масштабні махінації на львівській митниці тепер приховує і прокуратура

Наша країна зайняла зовсім почесне перше місце. Про такі невтішні висновки свідчить опитування компанії Ernst&Young, яке вона провела в 41-й країні світу.

Хоча це опитування і не є репрезентативним, але це «якісна» оцінка усім антикорупційним діянням, які відбуваються в Україні. Виглядає так, що наша влада винайшла нову схему отримування відкатів від корупціонерів. Схема дуже проста: заможна людина, яка хоче подвоїти або потроїти за короткий термін свої статки, купляє собі посаду в системі державних органів влади з правом підпису фінансових документів (чим важливіші документи треба підписувати, тим вища ціна посади).

Після цього вона використовує напрацьовані методи збору чорного кешу (напрацьовані вони давно, ніхто їх не ламав і не збирається ламати). Після цього, як план максимум із нарощення власних готівкових статків виконаний, приходять представники НАБУ, СБУ, ГПУ чи НПУ і накопичувача затримують за підозрою в хабарництві.

Тримання під вартою триває недовго. Вноситься застава, яка приблизно дорівнює п’яти-десяти відсоткам награбованого, і затриманий відпускається. Минає місяць-два, поки засоби масової інформації забудуть за цю історію, і з обвинуваченого знімаються всі звинувачення.

Читайте також: «Вийти сухим з води»: топ-хабарник хоче поновитись на посаді через суд

Особливо борзі намагаються знову повернутись на злачні посади, ті, що менш жадні, просто живуть, насолоджуючись тим, що вдалось «нахапати» за свою коротку кар’єру державного мужа. Не впевнений, що такої схеми виграє Україна, але ті, хто її придумав і втілив, мають усвідомлювати, що рано чи пізно від неї доведеться відмовитись.

Нове пришестя Аласанії

Цього тижня завершився конкурс на посаду голови правління Суспільного телебачення і досить несподівано, особливо для деяких львівських монстрів телебачення, таких як Михайло Хвойницький, який ще очолює регіональну філію суспільного мовника на Львівщині, переміг грузинський харків’янин Зураб Аласанія.

І переміг він не кого-небудь, а великого друга згадуваного монстра львівського телебачення Олега Наливайка. Одразу після своєї перемоги, Аласанія заявив, що з першого дня його роботи на посаді голови правління НСТУ розпочнеться оптимізація штату і триватиме 4 роки.

«У квітні 2018 року штатних співробітників в НСТУ має бути 5900-6000, у квітні 2019 року – 4800, у квітні 2019 року – 4100, у квітні 2020-го – 3883 особи», – підрахував Зураб Аласанія.

Точність цифр Аласанії звичайно вражає, але слабо віриться, що навіть після такого скорочення цей телеканал почне хтось дивитись, принаймні не з тими регіональними кадрами. Точно, що під цю оптимізацію попаде уже згадуваний пан Хвойницький, який нині ще рулить на Високому Замку. Він зробив фатальну помилку в своїй багатій та насиченій історії і пішов ва-банк, поставивши все на свого друга Наливайка. Поставив і пролетів. Переконаний, що Аласанія не забув і не простив Хвойницькому його ініціативу зі зверненням до Порошенка, Гройсмана і Парубія.

Забули? То пригадайте собі тут.

Пригадали? Добре, що протокол зборів додавався до цього звернення, тепер і оптимізацію у Львові буде простіше зробити. Та й Львівщина від цього тільки виграє, принаймні така моя суб’єктивна думка.

Перший рік Гройсмана

14 квітня минає перший рік урядування Гройсмана і після цієї дати його Уряд втрачає статус недоторканності, який йому був наданий народними депутатами, коли ті проголосували за програму Кабміну господарників. Аналізувати звіт, який цього тижня представив на наш розгляд сам Гройсман, не бачу сенсу, адже у зв’язку з тим, що крім «3200», йому похвалитися за рік і немає чим, тому звіт був унікально побудований на порівнянні, що б зараз було в Україні, як би ми десять років тому ми «не втратили свій шанс».

Чергова геніальна афера від Гройсмана! З таким же успіхом можна було зробити порівняння з 1991 роком, або взагалі 1917 роком. Це все було зроблено в стилі базарника Гройсмана. Але зараз не про це. А про те, наскільки за цей рік змінився Володимир Гройсман.

Читайте також: Уряд пропонує Раді скасувати дію радянських законів

Якщо рік тому, його всі сприймали, як особисто віддану людину Порошенка, яка дозволить останньому закріпити тотальну владу у своїх руках, то за цей рік Володимир Гройсман довів усім, що він зовсім не є людиною Порошенка.

У нього дуже амбітні цілі, які сягають найвищого посту в Україні. І зараз він для цього собі будує фундамент: налагоджує стосунки із нардепами (віддаючи їм на відкуп частину ДФРР), шукає політичних однодумців (принаймні, зі своїм попередником він уже помирився), намагається створити під себе силову структуру в системі Державної фіскальної служби (замість податкової поліції та на противагу Порошенковим СБУ та ГПУ і Аваковському МВС) та активно займається популізмом (мінімалка – 3200, збільшення пенсій та фото з пенсіонерами у ФБ).

Тому недаремно з’явились чутки, що Порошенко дуже сильно приревнував Гройсмана і шукає йому заміну, бо за ще один рік при владі, він може перетворитись на дуже серйозного опонента на президентських виборах 2019 року. Більш серйозного, аніж Садовий і Тимошенко разом узяті.

Сміттєві наради і поради

Львівщина, як завжди, живе своїми проблемами. Переживши минулотижневий сморід через звільнення Парасковії Дворянин з посади першого заступника голови Львівської облради, весь політикум поринув із головою у проблеми зі смородом справжнім – сміттєвим.

Контейнери у Львові знову переповнені, сміття уже не може вивезти навіть сам Синютка. Добре, що хоч погода тішить і стовпчик термометра не піднімається занадто високо.

Читайте також: Нардепи закликали владу та громадськість відкинути спекуляції та спільно вирішити «сміттєву» проблему

До процесу вивезення сміття зі Львова цього тижня долучились спочатку нардепи, які зачастили на малу Батьківщину, і провели кілька нарад спільно з Синюткою, Ганущиним і Садовим.

Спочатку радились таємно по різних ресторанах, потім почали радитись уже відкрито в кабінетах облдержадміністрації та облради. Ефекту від цих нарад наразі непомітно, бо гори сміття не зникли з-під наших домівок і скоріш за все до Великодня вже і не зникнуть. Після цих всіх нарад і обговорень з нашими недоторканними, Садовий вирішив підключити зброю масового знищення – львівське духовенство.

Дуже дивно, але місцеві патріархи у своєму зверненні до Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій заговорили текстами і фразами Садового про цілеспрямовану блокаду міста вищою державною владою у Києві.

Дуже прикро за наших церковників, які, називаючи нас всіх стадом, самі за принципом стада підписались під документом, створеним в приміщеннях Ратуші. Перед тим, як такі речі вчиняти, вартувало б вивчити всі факти, оцінити всі ризики і як мінімум висловити свою точку зору. Не варто Церкві все-таки лізти у політику, бо у ній дуже легко з Пастиря перетворитись на овець.

Дмитро ПОСИПАНКО

політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут