Ми живемо у світі монологів, де існує дві думки: одна – моя, інша – неправильна, – глава УГКЦ

1
Скрін з відео Еспресо.

Вчора, 19 вересня, у рамках цьогорічного BookForum у Львові глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав Шевчук презентував книгу «Діалог лікує рани». У заході взяв участь президент Петро Порошенко.

Ще задовго до початку презентації книги в актовому залі Франкового університету ніде було яблуку впасти. Якщо у центральній залі ще залишалися вільні місця для запрошених, то балкони нагадували мурашник. Ті, хто думав, що йому пощастило сісти, дуже швидко зрозуміли, що це не так, бо увесь видимий простір їм затуляли щонайменше два-три ряди тих, хто стояв. Студенти, викладачі, священики, ченці та черниці, гості Форуму і львів’яни – від зовсім юних до літніх людей прийшли послухати Блаженнішого Святослава Шевчука. Чимало людей вже тримали у руках щойно придбану книжку, яка ще пахне клеєм і друкарнею.

Зустріч розпочалася майже без запізнення. Модератором зустрічі був народний депутат Микола Княжицький, а також у презентації брав участь польський журналіст Кшиштоф Томасік, який є співавтором книги-інтерв’ю з Блаженнішим Святославом Шевчуком.

Саму ж книга «Діалог лікує рани» присвячено 1030-ій річниці хрещення Київської Русі.

Микола Княжицький зокрема зазначив, що ця презентація цікава і важлива не лише тому, що йдеться про главу УГКЦ, а й тому, що Блаженній Святослав Шевчук – це справжній інтелектуал, сучасний європеєць.

«Я хочу вам розповісти, як народилася ця маленька книжечка. Минулого року ми відзначали 30-ту річницю офіційного руху українсько-польського примирення, який був започаткований з ініціативи святого папи Івана Павла ІІ двома єпископатами Польської римо-католицької церкви та Української греко-католицької церкви. Тих 30 років були дуже різними роками. Дуже багато чого сталося, але сьогодні можемо сказати, що польсько-українські стосунки не є в найкращому історичному моменті», – сказав Святослав Шевчук.

Блаженнійший зауважив, що коли до 70-их роковин Волинської трагедії був написаний документ примирення, він до сьогоднішнього дня не знайшов свого читача. І стало зрозуміло, що треба діяти по-іншому.

«П’ять років тому, у процесі підготовки цього документа примирення, я познайомився з дуже цікавими партнерами з польського боку, зокрема з журналістами з великої інформаційної агенції КАІ (Католицька агенція інформаційна). Протягом усіх цих років я дав десятки інтерв’ю цій агенції, автором яких був Кшиштоф Томасік… І власне з часом ми спостерегли, що під час інтерв’ю ставляться одні і ті ж питання. І зрештою пан Кшиштоф прийшов з ідеєю написання обширного інтерв’ю, щоб відповісти на питання пересічного польського читача. Можна сказати, що адресатом цієї книжки не є ви, не є навіть українське середовище. Я переконаний, що половину з того, що написано у цій книжці, ви знаєте. Ми мали на увазі пересічного поляка студентського віку, який про Україну, історію і нашу церкву нічого не знає. Це на жаль, ще один ефект так званого медійного середовища, того нового світу культур, у якому ми живемо. Поляки часто кажуть, що самі нічого не знають про власне коріння. І ми теж дуже мало знаємо про свого польського співрозмовника, про його історію, навіть про його болі по відношенню до нас. Ми не знаємо, що робиться у серці того співрозмовника, до якого Господь нас кличе звертати своє слово. Тому пан Кшиштоф виступав таким собі «адвокатом диявола». Він ставив питання, повірте мені, часом дуже гострі і незручні. Я намагався чесно на них відповідати. Якщо я не мав відповіді, то казав: «Я перепрошую, але не знаю. Я мушу десь поцікавитися, почитати більше або когось запитати. Але те, що я вважав правильним, справедливим, я намагався на це дати відповідь. Ми кілька днів разом проговорили. Потім пан Кшиштоф усі ці години запису перетворив на цікавий, такий, що легко читається, текст. І ця книга вийшла у березні нинішнього року польською мовою. Передмову до неї написав архієпископ і кардинал Станіслав Дзівіш, архієпископ-емерит Кракова, довголітній секретар папи Івана Павла ІІ. Для мене ця передмова є чудовим заохоченням йти далі», – сказав Блаженніший Святослав Шевчук.

Він зазначив, що відбулося три презентації польською мовою – у Варшаві, Кракові та Любліні. Блаженній зауважив, що у Польщі не всі сприйняли книжку з оплесками, оскільки у ній представлена українська сторона діалогу.

«Я намагався спокійно і щиро говорити правду. Так, як ми її переживаємо і розуміємо. Я не можу висловлені думки вважати якоюсь авторською  думкою чи позицією. Я тут радше виступаю як свідок своєї Церкви. У тих відповідях ви можете почерпнути те, що ми не раз говорили і на Синодах, і в різних посланнях. Є дуже багато думок, які колись висловлював патріарх Любомир Гузар. Те все, що переповняє серце віруючого, греко-католика, який хоче бути люблячим співбратом для наших польських братів. Це більш-менш дух цієї книжки, точка зору на ті, можливо, непрості і складні запитання. У мене був сумнів чи вартує ту книжку друкувати українською мовою, бо був інший адресат, для якого її готували. Ми намагалися відповідати на запитання цікаві саме для польського читача. Але з огляду на різні обставини, зокрема відповідаючи на заклик української громади у Польщі, ініціатива перекладу таки прийшла», – наголосив глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав Шевчук додав, що назву книжці «Діалог лікує рани» дав Кшиштоф Томасік.

«Годі в одній фразі, у трьох словах передати справжній зміст того усього, що я хотів сказати. На жаль, ми сьогодні не вміємо діалогувати. Ми живемо у світі монологів. Ми не вміємо чути іншу людину навіть коли вона думає по-іншому, можливо, має трохи інший світогляд. Але я переконаний, що діалог є дуже важливим елементом звичайної загальнолюдської культури, який ми повинні віднайти», – наголосив Святослав Шевчук.

[dyvys_blockqoute text="Я переконаний, що діалог є дуже важливим елементом звичайної загальнолюдської культури, який ми повинні віднайти" author=""]

Саме у цей момент увесь зал встав – у мікрофон оголосили про прихід президента. Більшість присутніх потяглися за телефонами, щоб бодай здалеку сфотографувати Петра Порошенко. Хто не фотографував, вставав на пальці і тягнув шию, аби якнайкраще розгледіти президента, з яким зайшли до зали міністр культури Нищук і голова ОДА Синютка. Але вже за мить все вляглося і презентація продовжилася.

«Ми живемо у світі монологів, де існує дві думки: одна – моя, інша – неправильна. Дуже часто так видається, що коли я вхожу в діалог з кимось, то я, обов’язково, повинен погоджуватися з тим, з ким діалогую або, входячи у діалог – здаю свої позиції. Це цілком неправда. Ми знаємо, що людина була створена у контексті діалогу. Так нас навчає святий Григорій з Назіанзу, бо Бог промовив до людини, а людина Йому відповіла. І коли вона діалогує, то стає людиною, тому нам не потрібно боятися діалогів, зокрема не потрібно боятися діалогу з Богом і з ближнім, навіть якщо він іншим від мене та думає по-іншому чи, можливо, дивиться на ті ж питання з цілком іншого боку. Діалог лікує. Думаю, це можуть підтвердити і сучасні психологи. Потрібно часом висловити свій біль, свої сумніви, але так часто нам бракує когось, хто б нас вислухав. Тому ми  живемо не тільки у культурі, яка не вміє діалогувати, а й у культурі, яка не вміє слухати. Тому звук суспільних дискусій є часом такий високий. Уявіть, як важко почути, коли йдеться про інший народ, коли йдеться про діалог між сусідами. Це запроваджує нас у цілком інший вимір, спосіб ведення діалогу. Тому я переконаний, що діалог є потрібний як інструмент терапії ран», – наголосив Блаженніший.

[dyvys_blockqoute text="Діалог лікує. Думаю, це можуть підтвердити і сучасні психологи. Потрібно часом висловити свій біль, свої сумніви, але так часто нам бракує когось, хто б нас вислухав" author=""]

Глава УГКЦ згадав папу Івана Павла ІІ як апостола діалогу в Європі.

«Вертаючись до святого папи Івана Павла ІІ, він був переконаний, що він успадкував як пастир Вселенської церкви дуже зранену і поділену Європу. Ті народи, які вийшли з Другої світової війни , носили у своїй пам’яті, серці і свідомості, навіть у своєму тілі дуже болючі рани. Але він, маючи у пам’яті той діалог, який нав’язали польські єпископи з німецькими у своєму прапам’ятному листі, не боялися розпочати діалог. Діалог лікує рани і немає іншого способу вилікувати рани Європи і дати їй можливість бути єдиним об’єднаним континентом як тільки бути апостолом діалогу. Ця книжка не просто говорить про діалог, не просто закликає до нього, вона має форму діалогу», – підкреслив Святослав Шевчук.

Блаженніший зауважив, що для галичан тема діалогу значно ближче, бо пройшла через родини і серця. Але чим далі на схід українське суспільство дедалі менше розуміє, чому такий важливий для України і Європи саме діалог українсько-польський.

Глава УГКЦ додав, що вже є ідея написання другого тому книги, оскільки у першому ще не вдалося відповісти на усі запитання.

«Ця книга написана не тільки у формі діалогу, вона є закликом до діалогу. Нехай, можливо, це наше зусилля для лікування ран і України, і Європи буде благословенне нашим Господом, бо він є Той, що лікує, а ми хочемо бути добрим Його інструментом», – сказав Святослав Шевчук.

Натомість автор книги Кшиштоф Томасік наголосив, що для нього величезна честь брати участь у презентації книги у стінах львівського університету.

Кшиштоф Томасік. Скрін з відео Еспресо.

«Я дуже тішуся, що наш діалог продовжується українською мовою. Наш діалог – діалог друзів . Я хотів би поділитися кількома думками щодо поняття діалог, який є досконалим ліком від багатьох проявів фанатизму», – сказав Кшиштоф Томасік.

Журналіст зауважив, що говорячи сьогодні про фанатизм, найчастіше мається на увазі ісламський фундаменталізм. Однак він не має монополії на фанатичне насильство. На жаль, фанатизм є сталим елементом людської натури, її злим его.

Скрін з відео Еспресо.

Натомість Петро Порошенко, якого модератор Микола Княжицький попросив сказати декілька слів про книгу, віджартувався: «Я нічогісінько не можу сказати про цю книжку, бо я її не читав. Але ж приїхав я сюди, щоб її отримати. Та я хочу сказати, що ми всі дуже щасливі люди, у тому числі я, бо я маю велику розкіш, велику насолоду мати дуже змістовний і гарний діалог з Блаженнішим Святославом. Ці діалоги частенько заходять далеко за опівніч і ми обговорюємо питання державотворення. Створення української помісної церкви – це державотворче питання. Ця справа стосується не тільки вірян. Ця справа стосується існування нашої з вами держави. Львівський книжковий форму – це теж державотворення, бо захищає українську думку, мову», – сказав Петро Порошенко.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: