дивись.info

Криза – не вирок: як жити Львову в епоху великих змін

Криза – не вирок: як жити Львову в епоху великих змін

У час пандемії та світової економічної кризи вся країна та Львів, зокрема, опинилися перед величезним викликом.

Що потрібно зробити, щоби місто подолало цей виклик і вийшло з випробувань ще сильнішим, ми говоримо з лідером громадського об’єднання «Форум Львів і майбутнє», архітектором і інженером Ігорем Кузьмаком.     

Карантин дуже сильно вдарив по бізнесу. Як можна його захистити, щоб зберегти робочі місця?

– Одразу ж поясню послідовність дій. Коли ви купуєте чашку каву в кафе, то інвестуєте свої кошти не лише в конкретний заклад, на зарплату його працівникам чи розвиток бізнесу. Постачальники, орендодавець приміщення, логістичні та транспортні компанії – це далеко не повний перелік тих економічних суб’єктів, які отримують вигоду з придбаної вами чашки кави.

В умовах кризи відбувається наступне – менш ефективний бізнес поступається тому, який краще оптимізовує діяльність. Саме так економіка сама себе і регулює, і в підсумку працівники умовної кав’ярні завжди знайдуть роботу в новому закладі, який прийшов на місце старого.

Така логіка актуальна для будь-якої сфери економіки. Виробництво, консалтинг, логістика, сфера послуг, будівництво. Безпрецедентність теперішньої кризи полягає в тому, що через позаекономічні причини цілі сфери економіки зупинились. Грошам немає звідки потрапляти в економіку. Наслідком може бути ланцюжок, на прикладі тої ж таки кав’ярні. Власник не замовляє продукти, постачальник не має чим платити за оренду складу. Орендодавець не має чим покрити кредит в банку. Банк не має чим видати вклади. Це так звана спіраль неплатежів, яка в перспективі може призвести до дефолту. Що роблять розвинуті країни?

У них держава говорить, що точкою входу грошей стане саме вона. І запускаються безпрецедентні державні програми підтримки купівельної спроможності населення. Підтримка бізнесу, виплата зарплат працівникам, які сидять на карантині. До прикладу, німецький уряд заявив, що сума, яку вони витрачають на такі заходи, є еквівалентною 37% ВВП цієї країни, які входить у десятку найбільших економік світу. Ми самі, як місто та громада, не можемо це подолати. Отже, що ми можемо?

По-перше, переглянути видаткові частини міського бюджету. Та перерозподілити їх таким чином, аби задіяти до протидії пандемії львівський бізнес, оплачуючи його товари та послуги. Це те, що дасть можливість вижити багатьом підприємцям різних сфер. З такою пропозицією ми вже звертались до міської ради, і виглядає так, що нас почули.

По-друге, сам бізнес повинен переформатовуватись. Слід усвідомити, що світ ще довго не буде таким, як раніше. На жаль, у пострадянський період і у всі інші  ми завжди були залежними від нових викликів конкуренції серед добре розвинутих міст, хоча б тої таки Східної Європи. З кожним роком рівень конкуренції зростатиме. Особливо, це стосується трудових ресурсів.

Отже, далі за нами вибір: продовжувати акцентуватися насамперед на туризмі чи таки забезпечити місто стрімким зростанням робочих місць у високоефективному виробництві, підприємствах високоточних технологій, зорієнтованих на технологічні прориви, ІТ-технології, легку промисловість, науковий потенціал тощо. Туристична галузь особлива, але ніколи не зможе бути в умовах Львова фундаментальною. Як показало перше ж короновірусне випробування: економічна стійкість Львова м’яко кажучи не стабільна та хитка.

Як, на вашу думку, ефективно організувати комунікацію влади та бізнесу для протидії кризі?

– Добра воля всіх сторін – запорука ефективної комунікації та ефективної роботи. Ми бачимо, що львівський бізнес демонструє високий рівень соціальної відповідальності. Як великі компанії, так і окремі підприємці, згуртувалися заради протидії пандемії та надають допомогу місту і фінансовими ресурсами, і безкоштовним наданням власних послуг, і своїми виробничими потужностями.

Зі свого боку міська влада прийняла деякі необхідні та правильні рішення, як наприклад, додаткове фінансування нашої медицини. Сподіваюсь, що воно буде здійснене у запланованому обсязі. Ми маємо низку пропозицій для ефективного реагування на поточну кризу, які зокрема надсилали міській раді і готові долучитися до їхньої реалізації.

Пане Ігоре, розкажіть, будь ласка, з якою метою створювалася громадська платформа «Львів і майбутнє»?

– ГО «Форум Львів і майбутнє» створена 2018 року. І об’єднала профільних фахівців, які працюють над проєктами з розвитку міста, кожен у своїй сфері. Це архітектори, інженери, митці, діячі культури, фахівці з логістики та транспорту, водопостачання та енергетичної сфери тощо.

Мета дуже проста – насамперед зробити кращим простір навколо себе самих. Ми всі – львів’яни. Ми всі мешкаємо у Львові і хочемо лише кращого для рідного міста. 15 лютого цього року виникла спільна громадська платформа «Львів і майбутнє», яка об’єднала 20 громадських організацій, культурних товариств, фахових об’єднань, як наприклад, Львівський осередок Національної спілки архітекторів України. Маю честь бути обраним лідером цієї платформи, за спільним рішенням всіх її учасників.

Ми об’єднались задля спільної роботи над розвитком міста у конкретних сферах. І як наслідок – задля спільних дій у процесі виборів до органів місцевого самоврядування. Адже ми усвідомлюємо, що для реальних якісних змін у Львові, необхідні реальні повноваження.

Пане Ігоре, 15 лютого, під час утворення платформи «Львів і майбутнє», ви фактично оголосили про намір кандидувати на посаду мера Львова. Чому досі ми не бачимо вашої активної промоційної кампанії?

– Тут постає запитання, що ми маємо на увазі під підготовкою до виборів міського голови? Я переконаний, що львів’янам не цікаві патетичні гасла чи моє обличчя на всіх рекламних площинах міста. Зате куди більш цікавими є конкретні пропозиції з розвитку міста та вирішення проблем Львова у різних сферах. Які разом творять комплексну програму. Власне над цим ми насамперед працюємо і в це інвестуємо свої ресурси, аби представити таку програму на огляд громади.

Я вважаю, що мені пощастило народитися і жити у місті, мешканці якого є людьми розсудливими, патріотичними та дієвими. Львів’яни неодноразово демонстрували це за свою історію, згадайте хоча б Революцію Гідності. Тож я абсолютно спокійний за той вектор розвитку, який обрав. Адже переконаний, що саме фаховість та професіоналізм львів’яни і будуть оцінювати. Виборча кампанія на голому піарі, без фундаментальних напрацювань для Львова – це мертвонароджена дитина. Львів’яни занадто себе поважають, аби сприймати подібні речі.

Зокрема через загрозу пандемії коронавірусу, ми розробили концепцію тимчасових медичних центрів та запропонували це міській владі 21 березня офіційним зверненням.

Небезпека пандемії полягає передусім у навантаженні та перевантаженні системи охорони здоров’я. Критичне завдання в даній ситуації – зіграти на випередження. Наша пропозиція грунтується на досвіді інших країн, де подібний метод є апробованим, зокрема США. Отже, тимчасовий медичний центр – це медичний об’єкт, який у короткі терміни розгортається зі швидкозбірних конструкцій. Якими можуть бути навіть якісні намети, які використовують для такої мети в США. Подібний центр функціонує як режимний об’єкт, абсолютно сепарований від навколишнього середовища, з дотриманням усіх норм гігієни та безпеки.

Що потрібно зробити в місті, щоб неготовність до пандемії не повторилося знову?

Щоб не повторилась ситуація розгубленості, наша організація виступила з ініціативою створення сучасного вірусологічного центру. Вивчаючи мапу нашого міста, можна зауважити, що кількість різноманітних лікарняних закладів досить не маленька. Виникає питання – навіщо тоді місту ще один медичний центр?

В умовах боротьби з вірусом, лікарня – це ще і режимна територія, максимально відділена від будь-яких житлових зон або ж місць скупчення чи циркуляції людей. Я намагаюсь все життя бути реалістом. А відтак звертаю увагу на те, що говорять вчені і представники ВООЗ. Пандемія коронавірусу вже змінила наш світ і буде змінювати його далі. Вакцина від нього у кращому випадку з’явиться через рік, а то і пізніше. І вчені вже попереджають, що це не останній вірус подібного масштабу, з яким зіштовхнеться людство.

Тому Львову потрібен новий, добре оснащений вірусологічний лікувально-дослідницький центр. У поєднанні з високим інтелектуальним потенціалом наших медиків, фахівців IT-сфери, залученням місцевих наукоємких виробництв це буде той об’єкт, який посилить здатність Львова опиратись епідеміям і заявить голосно про нас світові.

Другий важливий момент – економічний. Ще за часів Великої депресії і «Нового курсу» американського президента Франкліна Рузвельта будівництво визначили як пріоритетну антикризову сферу економіки. Адже будівельна галузь створює колосальну кількість робочих місць, передусім у галузях суміжних. Тоді, 90 років тому, у США масово будували дороги та житло, для залучення бізнесу та створення робочих місць. Зараз у Львові доцільно повторити цей досвід з об’єктом, якого місто конче потребує. І це новий надсучасний медичний центр.

Чи має міська казна кошти для фінансування такого об’єкта?

– Відповідаю – так, має. Та з точки зору архітектурної для мене показово, що це є вартість сучасного, комфортного та досить масштабного медичного об’єкта. І це та вартість, яку місто може собі дозволити і за допомогою цієї інвестиції місто може навіть заробити.

По-перше, за рахунок податків, сплачених львівським бізнесом, який буде залучений до реалізації проєкту. А по друге, якщо нова та комфортна лікарня запрацює, це дозволить звільнити старі та безнадійно занедбані приміщення деяких медичних закладів, які у свій час пережили часи пристосування під не характерні для цих будівель функції. Згодом, після завершення будівництва нового центру, можна буде виставити старі на продаж. І кошти з продажу яких повернуться у міську скарбницю на інші потреби міста.

Спілка архітекторів, фахівці нашої організації – архітектори, інженери, зрештою і медики також, готові долучитися до такої роботи. Спільні дії – задля спільних інтересів. Адже побороти кризу – інтерес кожного. Інтерес всіх нас.

Рано чи пізно карантин закінчиться, але економічна криза може тривати і далі. Що можна зробити у Львові, щоби вона була якнайменш відчутною для людей?

Економічна криза не просто може, а буде тривати далі, ще довгий період часу. Я не роздмухую паніку цими словами, а лише закликаю дивитися тверезо на речі та усвідомлювати те, що нас всіх очікує.

Спільні дії – задля спільних інтересів. Звучить, можливо, узагальнено, але насправді, це єдиний вихід з ситуації. Успіх подолання кризи через узгоджені дії влади, бізнесу і всього суспільства – це досвід багатьох країн. Зрештою, у нас на Галичині ми маємо в історії приклад кооперативного руху, який створив митрополит Андрей Шептицький і який на основі взаємодопомоги дозволив українцям вижити в період кризи в умовах бездержавності – свій до свого по своє. Зараз маємо дещо інші умови, але спільні дії та взаємодопомога, як основа успіху, залишаються актуальними.

Бізнес мусить переформатовуватися. Відкривати для себе нові сфери діяльності, актуальні в нових умовах. Переформатовувати для віддаленої роботи. Пропонувати нові товари і послуги, які відповідають умовам часу. Я не є великим економістом, але бачу великий експортний потенціал нашого виробництва, коли в умовах кризи питання ціни стає першочерговим для споживачів навіть у заможних європейських країнах.

Аби досягти успіху у боротьбі з кризою, безумовно, необхідні рішучі дії влади як центральної, так і місцевої. Це і фінансові інтервенції для підтримки купівельної спроможності, і залучення українських підприємців до інфраструктурних та інших проєктів, аби запустити економічні процеси. Для цього потрібна політична воля та управлінська ефективність.

Це те, чого ми неминуче мусимо досягнути вже восени цього року, адже в інакшому випадку місто просто втоне в тій кількості господарських, технологічних та екологічних проблем, масштаб яких для мене як архітектора та інженера є очевидним, і відверто кажучи – вражаючим. Нова якість управління – це те, чого потребуватиме наше місто.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.