У Комарно, в костелі Різдва Пресвятої Богородиці, археологи досліджують крипти, останні захоронення в яких датуються другою половиною XVIII століття. Станом на сьогодні науковці знайшли кілька медальйонів, шовкові шкаплерики та хрест.

І дослідники, і греко-католицька громада сподіваються, що наступним етапом стане комплексна реставрація храму.

Зберегти автентичність

Костел Різдва Пресвятої Богородиці – одна з найкрасивіших історико-архітектурних пам’яток Комарна. Його фундатором був польський шляхтич, політичний діяч і воєначальник Миколай Остророг – один з трьох реґіментарів королівських армій у 1648-1649 роках. Під час битви під Пилявцями від Богдана Хмельницького отримав зневажливе прізвисько «Латина».

Костел датується 1656-1658 рр. Автором проєкту був Войцех Капінос (молодший). А освятив храм у жовтні 1658 року архієпископ Ян Тарновський. До речі, звели костел як подяку за порятунок міста від козаків. У першій половині XVIII століття перед фасадом храму було збудовано двоярусну дзвіницю у формі тріумфальної арки.

Сьогодні настоятелем храму є греко-католицький священник отець Іван Кузьмич.

«Громаді УГКЦ храм передали 1992 року. До того часу він використовувався як складське приміщення. Ще у 40-их роках минулого століття його закрили і перетворили на зерносховище, а згодом – на меблевий склад магазину. Завдяки цьому, мабуть, і вдалося врятувати та зберегти храм. Остання реставрація відбулася у 30-их роках минулого століття. Тобто тут з того часу майже нічого не змінилося», – розповідає отець Іван.

Коли храм передали громаді, він був без вікон, а крізь зрешечений дах затікала вода.

«Ми могли багато чого зробити, поміняти, але ціль громади, яка тут зібрана, щоби зберегти автентичність. Для літургійних потреб храм використовується з 1993 року. Сюди приходило багато фахівців, але вони певною мірою наводили на нас страх, що у нас нічого не вийде з реставрацією. Ми справді мали страх починати якісь роботи. І тільки тепер ми проводимо грунтовне дослідження фундаментів, стін, каменю. Нам нарешті вдалося залучити кошти з обласної ради та місцевого бюджету. Ми зможемо побачити, що потрібно храмові, як діяти далі, щоби зберегти і продовжити його життя», – веде далі отець Іван.

І додає, що поштовхом для робіт стала пожежа 2016  року.

«Це сталося на другий день після Зелених свят. Як нам сказали пожежники, один із хлопців запалив свічку. Але ми маємо дуже великий сумнів, бо у вівтарі ми ніколи не запалювали свічок. На щастя, приміщення було закрите: дим заповнив будівлю і згоріли лише залишки вівтаря, а весь храм був закіпчений. У тому злі сталося одне добро. Ми ніяк не могли відважитися розпочати роботи через великі кошти, а пожежа стала поштовхом. Тобто з 2016 року тут були зроблені перший і другий етап зі збереження стінопису. Його відчистили і закріпили штукатурку. На стелі є чорний квадратик, який спеціально залишили, щоби було видно, як храм виглядав після пожежі», – зазначив священник.

Читайте також: Комарно: крізь буремну історію до тихої провінційності

За словами отця Івана Кузьмича, за час, як костел передали греко-католицькій громаді, прихожани вклали у збереження храму близько двох мільйонів гривень.

Пропорція і гармонія

З вересня у костелі Різдва Пресвятої Богородиці тривають розкопки, якими керує молодший науковий співробітник НДІ «Рятівна архуологічна служба» Наталія Войцещук.

«Зараз у костелі проходять археологічні дослідження, які є складовою частиною науково-комплексних досліджень на території костелу та прикостельної території для того, щоби зробити науково-проєктну документацію для комплексної реставрації храму. Не так багато в Україні є добре збережених об’єктів, датованих кінцем XVII століття. Храм називають малою копією Єзуїтського костелу в Львові, та для мене він довершеніший, адже у ньому дуже добре поєднані пропорція і композиція. Також добре збереглися внутрішні інтер’єри», – розповідає Наталія Войцещук.

Археологиня пояснює, що дослідження проводяться у криптах. Крім того, з північної та південної частини храму закладені два розкопи, щоби зрозуміти, у якому стані фундаменти і чи не стоїть костел на давніших культурних шарах.

«Станом на сьогодні, обстеживши південну сторону, ми можемо сказати, що не виявили ні матеріалів, ні людської присутності раніше кінця XVI – початку XVII століття. Хоча є згадки, що костел постав на місці дерев’яного храму, побудованого у XV столітті. Наразі підтверджень ми не маємо. Можливо, щось виявимо з північного боку», – пояснює Наталія Войцещук.

Вона додає, що в Україні мало досліджуються крипти. Зазвичай просто ремонтують підлогу, а під неї ніхто не заглядає.

«А за кордоном з 60-их років дослідження крипт є однією з невід’ємних частин реставраційних робіт. І в Польщі дослідники фунеральної культури дали дуже цікаві матеріали. Наприклад, як виглядав одяг, матеріальна культура XVI чи XVII століття. Дослідження крипт безпосередньо дають уявлення про тканини тощо», – зазначила археологиня.

Долучилися до робіт і архітектори-реставратори. Допомагає організувати процес науково-дослідних робіт доцент кафедри «Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів» НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик.

«Річ у тім, що костел – це дуже цілісна й органічна пам’ятка періоду переходу від пізнього ренесансу до бароко. Тому він є цікавим об’єктом для багатьох дослідників, зокрема для архітекторів-реставраторів. Крім того, при дослідженні пам’яток архітектури ми повинні задіювати цілий комплекс робіт, починаючи від геофізики і закінчуючи реставраторами каменів, які досліджують стан збереженості елементів архітектурного вистрою – фасаду та інтер’єру храму. Так само працюють реставратори живопису, археологи, архітектори-реставратори, які проводять обміри, фіксацію об’єкта, геодезисти», – каже Василь Петрик.

Архітектор зазначив, що храм зберігся досить непогано, але протиаварійних робіт потребують захристія та дах. Так само у доброму стані фундамент костелу.

«Проєктні роботи і наукові дослідження мають бути закінчені до кінця жовтня. Цей документ дасть можливість звернутися до державних органів з планом фінансування цього об’єкта, де будуть визначені додаткові проєктні роботи на рівні робочої документації», – підсумував Василь Петрик.

(Не)відомі крипти

Незважаючи на те, що дослідження крипт триває досить недовго, археологи вже зробили кілька цікавих відкриттів.

«Для кращого розуміння функціонального призначення цих підземних приміщень слід сказати, що кожний храм, побудований для християн латинського обряду, у своїй конструкції мав підземні комори, які слугували для здійснення поховань. Але сама планувальна структура підземелля у кожному окремо взятому храмі була різна і, властиво, вона створювала індивідуальне обличчя того чи іншого храму. Щодо Комарна, то костел підніс нам багато несподіванок, тому що планувальна структура підземелля є інша, ніж ми спостерігали досі. Тобто традиційно крипти будувалися разом з фундаментами костелу, але розрізняють ще впускні, додаткові індивідуальні гробівці, які робилися після того, як храм багато років вже функціонував. У Комарно такого немає. Усі ці підземелля були збудовані разом з фундаментами костелу. Ми маємо підвівтарну частину з п’ятьма камерами», – розповідає доктор історичних наук Віра Гупало.

Археологиня пояснює, що про ці крипти було відомо і їх вже раніше досліджували. А про інші вдалося дізнатися з грабіжницьких лазів.

«Крипти призначалися для поховань. Домовини ставилася одна на другу доти, доки підземелля не заповнювалася аж по саме склепіння. Так тривало певний час. Пізніше, коли труни руйнувалися, кістки трухлявіли, створювали косниці – це струхлявілі кістки, які втратили свою структуру. Їх збирали  і могли поховати в одній домовинці чи скласти у скриню і винести на цвинтар. А в Європі з таких кісток інколи викладати цілі стіни або інтер’єр в костелі. Також для косниці деколи виділяли чисті крипти, закладали їх повністю кістками і замуровували. У Комарно такого немає», – веде далі Віра Гупало.

Але в археологів є припущення, чому вони не виявили подібних захоронень з кісток. Адже після першого поділу Речі Посполитої 1772 році, коли Галичина відійшла до Австрійської монархії, імператор Йосиф ІІ, який був надзвичайним педантом, вирішив боротися із середньовічними звичаями і 1784 року видав розпорядження, щоби всі цвинтарі при храмах, а також поховання у середині крипт були перенесені на заміські кладовища. У Львові такими прикладами є Личаківський та Янівський цвинтарі.

«Отже, виконуючи наказ цісаря, треба було почистити і ці крипти. Останнє поховання у костелі Комарна – це третя чверть XVIII століття. Підтверджує це знайдена монетка у насипі за сходами – пів крейцера 1773 року», – зазначила археологиня.

Як ховали шляхту

Віра Гупало пояснює, що комарницький костел – парафіяльний, тому тут ховали світських осіб та священнослужителів.

«Зі світських осіб насамперед ховали представників шляхти та аристократів. Відповідний був і похований обряд. Мушу розчарувати тих, хто думає, що в криптах є багато дорогоцінного металу. Ми маємо чимало заповітів, які збереглися на сьогоднішній день, де дуже докладно розписано, як людину повинні були поховати. Тоді існувало таке поняття, як добра смерть. Були цілі сценарії доброї смерті. І однією з ознак цього сценарію було те, що людина мала думати про Бога, про поєднання з Богом і ніхто не думав про золото, срібло та інші цінності. Єдине, що мало супроводжувати небіжчика – це особисті предмети християнського культу – девоціоналії, до яких належали медальйони, вервиці, шкаплерики, обручки релігійного характеру. Тобто все те, що люди привозили з різних паломництв до різних католицьких санктуаріїв. Єдине, що було дорогоцінним у небіжчика – одяг, який відповідав його соціальному стану», – зазначила дослідниця.

Читайте також: 10 років досліджень і тисячі артефактів: археолог Віра Гупало розповіла, які таємниці приховують підземелля у Дубні

Так само існувала традиція прикрашання домовин шовком, золотими та срібними стрічками. Натомість у Комарно цієї традиції не було. Труни прості, з голих дошок.

«Це означає, що коли здійснювався похоронний ритуал, то була одна парадна домовина, так званий катафалк, куди вкладали просту труну. Після заупокійного богослужіння домовину витягали, спускали сходами вниз і встановлювали у крипті. Похорони у ті часи були настільки дорогі, що шляхта інколи розорювалася. Тому власники великих маєтків писали циркуляри, якими обмежували видатки на похорони для того, щоби родина могла на цьому зекономити. Водночас вважалося, що це не престижно, якщо шляхтич, який посідає високе становище, економить на власній смерті. Тому похорони часто відбувалися не одразу, а через місяць, два, рік і навіть через 20 років. Небіжчик у цей час знаходився у замковій каплиці. Його бальзамували, а також робили екстирпацію внутрішніх органів і окремо з такою ж величезною помпою ховали серце, язик, мозок», – розповідає про поховальні обряди дослідниця.

Цінні знахідки

У Комарно археологи знайшли рештки шовкового одягу, а також девоціоналії – кілька медальйонів.

«На одному з них на аверсі ми маємо зображення Євхаристії – це келих як жертва Ісуса в оточенні ангелів, які Його прославляють, а на реверсі – образ Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в ореолі з променів – це променистий образ або апокаліптична Діва. На медальйоні є напис «ROMA», тобто привезений з паломництва до Рима. Також ми знайшли дуже цінні шовкові шкаплерики з гаптуванням срібними та шовковими нитками. Вони свідчать про належність до шкаплерного братства, які переважно засновували чернечі ордени. Один з найдавніших – Матері Божої Болісної, яким опікувалися отці-сервіти, а також шкаплер святої Трійці – орден тринітаріїв, Матері Божої з Гори Кармель – орден кармелітський, орден Матері Божої Непорочного Зачаття – це маріани та лазаристи і шкаплер Страстей Господніх.

Ми знайшли шкаплер, який можна пов’язати зі шкаплером Страстей Господніх і Матір’ю Божою з Гори Кармель. Але це тільки початок досліджень. Подібні знахідки привозилися з санктуаріїв із Західної Європи, тому вони мають непересічне значення для усієї західноєвропейської фунеральної культури. Крім того, починаючи розкопки у криптах, я завжди пригадую слова Папи Римського Івана-Павла ІІ, який казав, якщо такі дослідження проводяться з науковою метою, то вони себе виправдовують», – розповідає Віра Гупало.

Наразі науковці не знають, ні скільки людей було поховано у криптах комарницького костелу, ні їхніх імен.

Читайте також: За кожною знайденою у підземеллях кісточкою є ціла історія довжиною у життя, – археолог Віра Гупало

«Можливо, десь збереглися дані про похованих осіб. Але наукових досліджень не проводилося. Треба піднімати метричні книги, книги смертності, заповіти шляхтичів, встановлювати, хто мав тут маєтки. Є шанси, що у майбутньому це буде зроблено. На сьогодні жодні імена невідомі. А також тут були поховані священники, які правили у костелі. Також потрібно встановити їхні імена. Це дуже складна процедура», – резюмувала Віра Гупало.

Нещодавно до групи дослідників приєдналася антропологиня Ольга Мінейко, адже 90% останків – це перевідкладений матеріал, перемішані кістки. Натомість антрополог може визначити стать похованих людей, вік і від чого вони померли.

«Основне наше завдання – встановити, скільки людей було поховано у кожній з крипт. Це можна зробити за ретельного антропологічного аналізу. Також при добрій збереженості кісток ми зможемо встановити, кому саме належали останки, тобто скільки було поховано жінок, чоловіків, дітей, у якому віці вони помирали, а також визначити особливості їхніх фізичних параметрів – зовнішність, зріст, ймовірно, вдасться встановити їхню соціальну приналежність на основі особливостей їхнього харчування. Також ми фіксуємо різноманітні травми, які були завдані як у міжособових, так і у військових конфліктах. Ми фіксуємо велику кількість різноманітних захворювань, які залишали слід на кістках», – розповідає Ольга Мінейко, провідний антрополог меморіально-пошукового центру «Доля».

Дослідниця каже, що, крім кісток, виявили й волосся. Якщо вдасться відібрати проби, то у подальшому можна буде провести не лише антропологічний аналіз, а також аналіз ДНК та ізотопний аналіз, який дасть змогу встановити території походження цих людей.

«Якщо буде проведена відповідна робота з різноманітними писемними джерелами, то вдасться встановити особу когось похованого у криптах. Антропологічний аналіз дозволяє багато дізнатися про саму людину, як вона росла, як жила, чим займалася, які хвороби мала тощо. А при дуже хорошій збереженості черепів можна буде навіть встановити зовнішній вигляд», – резюмувала Ольга Мінейко.

Археологічні роботи мають закінчитися у жовтні. Вони є частиною наукових досліджень, що увійдуть до комплексного проєкту реставрації та пристосування пам’ятки архітектури.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.