«Будемо друзями», або Коли українських школярів навчатимуть роботи

Українка Ольга Бальмен зараз опікується соціально-психологічним проєктом, якого ще не було в Україні. Йдеться про створення родини трансформерів, які спрямовані допомогати людям, зокрема і діткам у навчанні.

Brain Transformer Family складається із сімейки роботів – шести членів, де кожен із них може стати людині другом, партнером по роботі, працювати у великих компаніях чи корпораціях як співробітник.

ІА Дивись.info поспілкувалась із розробницею про успіхи в проєкті та навіщо він Україні.

Пані Ольга каже, що ідеєю надихнулась в Японії, яка є однією із найтехнологічніших країн світу. Під час пандемії там серйозно замислились щодо самотності та обрали міністра, який ці питання вирішує.

«Це викликано тим, що переважно діти та жінки почали вкорочували собі віку через ізоляцію. І завдяки програмам у роботехніці почуття самотності дещо применшується. Так і є – роботи розраджують людину, стаючи для неї добрим товаришем. Ось і український проєкт буде таким: родина трансформерів може бути  другом, якщо людина почувається самотньою, партнером по бізнесу чи помічником у навчанні. При чому як дитині, так і дорослій людині», – пояснює авторка Brain Transformer Family.

«З тобою цікаво»

Наприклад, робот зможе допомогти школяру у вивченні англійської чи будь-якого іншого предмету і стати персональним репетитором. Його просто запрограмують і він зможе в реальному часі спілкуватись з дитиною, виправляти помилки та пояснювати.

«Сьогодні в Україні не кожен може дозволити собі репетитора. Цей трансформер в освіті може програмуватися під певну потребу. Ми через смартфон програмуємо трансформера на те, щоб він нам відповідав англійською. Він може нас виправляти: якщо, наприклад, вжили слово неправильно чи порушили правило. Трансформер також матиме функцію нагадати дитинці: «Ні. Будь уважною, тут правильно застосувати таке чи інше слово» тощо.

Далі йдеться про інтерактив. Не новина, що екран з’їдає частину ефективності будь-якої роботи. Особливо, коли це дитина: її уважність, емоція дуже залежить від того, в якому процесі вона задіяна. І якщо викладач чи репетитор перебуває по той бік екрану, часто навіть йому бракує ресурсу, аби втримати увагу гіперактивної дитини. У такому разі трансформер приходить на допомогу: така собі інтерактивна іграшка, тим не менш, у межах освітнього процесу покликана переймати цю увагу на себе і правильно задіювати школяра в процес навчання», – пояснює пані Ольга.

Вона дуже вірить у свій проєкт і ділиться, що люди готові просто зараз придбати трасформерів для діток. Тому ймовірність доступності такої розробки для великої кількості школярів дуже висока. І хоч карантин досі змушує відтерміновувати випуск, жінка разом із командою почали збір електронних скелетів, вже друкуються 3D-корпуси.

«Відправлення з Китаю дещо затримуються з відомих причин, але ми працюємо, не покладаючи рук, щоби найближчим часом Україна побачила першу родину трансформерів», - каже Ольга.

Українські трасформери будуть схожі за стилістикою та матимуть індивідуальне направлення – різноманіття програм залежатиме від замовника. Крім цього, школи матимуть змогу їх орендувати.

І, додає засновниця, форматів співпраці точно буде безліч: трасформери зможуть взаємодіяти зі школярами також дистанційно.

«Я бачу цю цікавість і ажіотаж, бачу, що в людей горять очі щодо використання трасформерів, і у цьому ключовий момент проєкту – неймовірний масштаб користування. Наприклад, сьогодні ви хочете вивчати англійську, а завтра робот вже представляє бізнес і є в компанії ще одним фахівцем», – говорить жінка.

Вартість першої родини трансформерів буде найвищою, адже це унікальний зразок, та після запуску масштабного виробництва, іграшки будуть доступні ледь не кожній людині за помірною ціною, запевняє розробниця.

«Я тебе розумію»

Окрім цього, транформери можуть бути або чоловічого або жіночого роду чи навіть домашнім улюбленцем. Пані Ольга як психоаналітикиня зважала і на ці аспекти.

«Що це дає людині? Під час спілкування із кимось ми психологічно хочемо довіряти співрозмовнику, хочемо запевнитись у тому, що він нас зрозуміє, підтримає та не зрадить. Але підсвідомо сумніви все одно є. Робот, навпаки, зніматиме цю напругу – спрацьовуватиме на довіру та може стати психологічною підтримкою», – розповідає пані Ольга.

З її слів, ці кейси можуть бути як індивідуальними для конкретної родини, так і масштабними у розрізі виробництв і компаній — реабілітація в медицині чи освіті: коли потрібен унікальний підхід до людини.

«Ця технологічна складова лише більше зацікавлює, привертає увагу, зосереджує, і це відбувається назвичайно цікаво не тільки для дитини, а й для дорослого. І викладачі, і діти всі згуртовуються довкола проєкту», – зазначає співрозмовниця.

Слова, що мають значення

А ще Brain Transformer Family створена для того, щоби популяризувати в Україні та за кордоном саме сімейні цінності, попри прогресивність чи супертехнологічність.

Саме слово «сім’я» пояснює базові цінності, які завжди залишаються і ще довго будуть існувати.

«Слова і справі мають значення,  – каже нам пані Ольга. – Закордонні колеги закцентували нашу увагу на тому, що трасформер — це ніби відоме слово, і ми уявляємо собі суперкар, який за мить перетворюється. Але в нашому розумінні трасформер — не той, хто себе перетворює з суперкару і навпаки, а передовсім той, хто трасформує особистість чи багато людей з певною метою – цілі компанії. Він зміцнює, психологічно підтримує, дає нові підходи інтерактивного навчання – все, чого потребують у світі і Україна нарешті до цього підходить.

Головна і глибинна ідея у тому, щоби трансформувати мислення і підхід до буденних і звичних нам процесів та явищ, до яких ми звикли, але світ нам підказує, особливо під час пандемії, що потрібно все-таки бути гнучким і готовим до будь-яких викликів, адаптовуватись, а головне – бути озброєним як фізично, так і психологічно».

До чого ж тут освіта

Але перед тим трохи контексту.

В Україні діти змалечку мають змогу займатись роботехнікою, однак це стосується формату STEM-освіти, яка щойно адаптується. Мова про поєднання креативності та технічних знань у п’ятьох сферах — природничих науках, технологіях, інженерії (технічній творчості), мистецтві та математиці. Якраз цифровізація української освіти — один із пунктів реформування, що досі триває, однак подекуди це змушує ставити більше запитань, ніж наразі є відповідей.

Читайте також: Що таке цифрова грамотність та навіщо вона українським школярам

Масштабні проєкти та зрушення найчастіше є лише перспективою, яку досі не реалізовують і на це є кілька вагомих підстав.

Одна із причин – пандемія також внесла корективи у цю сферу, бо освіта не була готова до таких трасформацій, себто кардинального переходу в онлайн, що помітно повпливало і на результати, а це натомість і призупинило зрушення, які були на етепі реалізації.

Влад Котов, СЕО ІТ-компанії та Конструкторського Бюро «Robo.House» з командою стали першими в Україні ІТ-шниками, хто розробив спеціалізовану платформу та почали викладати електроніку онлайн.

Чоловік, який за сумісництвом керує проєктом Ольги Бальмен, пояснює ІА Дивись.info, що по-справжньому гостро питання щодо освітнього процесу в Україні постало якраз через коронавірус.

«Нам потрібно розуміти, що світ не був адаптований під заняття онлайн. Такі швидкі зміни відбулися у зв’язку із пандемією: ні вчителі, ані учні не мали жодних матеріалів для такого освітнього процесу. І навіть психологічно діти не були до цього готовими», - каже він.

У власній школі в Одесі, каже чоловік, вони доволі швидко перепрофілювались, однак донині залишились освітні заклади, для яких дистанційне навчання є викликом.

«Для себе ми зробили важливі висновки. Перевагою онлайн-навчання є можливість вчитися у будь-який час, а з недоліків – мінімум соціальної активності, самовираження і доступу до обладнання, потужніших комп’ютерів тощо. Але це дало поштовх на створення системи, яка базується на групових  і персональних заняттях у ZOOM, додатково у кожного учня є набори, з якими вони займаються, і онлайн-книги, які вони читають після уроків - домашні завдання, методички», – пояснює підприємець.

І якщо із школярами ситуацію вдалось владнати, то дитсадки постраждали найбільше.

Влад Котов каже: все тому, що навчати онлайн малечу практично неможливо. Єдине рішення - персональні занаття, та вони не є дешевими.  Вони з командою вирішили проводити додаткові заняття для місцевих дошкільнят.

«Варто навіть акцентувати не тільки на STEM, але й давати дітям пізнання світу через роботів, бо вони не встигають цим насититись, адже якраз до цього віку формується самоосвідомлення і місце в соціумі», - зазначає чоловік.

Він вважає, що після пандемії люди будуть по-доброму спраглі додаткової освіти – криза знищила приблизно 50% ринку позашкільної активності, та, найімовірніше, говорить Владислав, попит переважатиме над пропозицією.

«Зараз ми спостерігаємо глибоку дірку через те, що українські школи довго адаптувалися до реалій. Потрібно давати можливості країні на орендування приміщень на відкриття позашкільних гуртків, але у кожного гуртка має бути ціль, мета та результат», – пояснив він.

Мар’яна КОВАЛЕНКО