Літієва лихоманка: чи вдасться Зеленському залучити гроші Маска

Про це пише ВВС-Україна.

Літій – м'який метал сріблясто-білого кольору – вже встигли назвати «білою нафтою» та одним з двигунів «четвертої індустріальної революції», яка у найближчі 20 років може змінити світову економіку.

У січні цього року в інтерв'ю ТСН заступник голови Офісу президента Ігор Жовква навіть заявив, що саме літієм Україна хоче зацікавити Ілона Маска, аби отримати інвестиції від одного з найбагатших підприємців планети.

«Можемо багато говорити про те, чому Ілону Маску могла б бути цікава Україна. Я назву тільки одну тему — літій. У нас є поклади літію, у нас є можливості, як цей літій виробляти й постачати», – пояснив він.

Для чого потрібен літій

Дуже ймовірно, що ви читаєте цей текст саме завдяки роботі літій-іонної батареї вашого смартфона або ноутбука, для виробництва якої використовують літій.

Літій-іонні батареї різного розміру є у планшетах, цифрових фотоапаратах, відеокамерах, електроінструментах, електрокарах і навіть у марсохода Curiosity.

Ще одна галузь, де активно використовують літій – скляна та керамічна промисловість.

Останніми роками попит на літій почав зростати завдяки бурхливому виробництву електрокарів, чиї акумулятори потребують набагато більше цього металу, ніж смартфони. Серед провідних виробників електрокарів – компанія Tesla Ілона Маска.

За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), якщо у 2014 році у світі було 400 тисяч електрокарів, то у докризовий 2019 рік їхня кількість сягнула 7,2 млн.

Хоча 2019 року електрокари становили лише 1% автопарку, вже до 2030 року IEA очікує зростання їхньої кількості до 140-245 млн.

В IEA кажуть, що електрокари допомагають знизити забруднення повітря і викиди парникових газів. Низка країн оголосила про наміри заборонити використання двигуна внутрішнього згоряння у найближчі 20-30 років. Ця політика сприяє попиту на електрокари.

Бум електрокарів уможливила еволюція літій-іонних акумуляторів – від запуску їхнього виробництва у 1991 році вченим вдалося суттєво вдосконалити їх, зменшити розміри та вартість.

У дослідженні для журналу Energy and Environmental Studies вчені Міка Циглер та Джессіка Транчик визначили, що за 30 років ціна літій-іонних акумуляторів зменшилася на 97%.

У березні 2021 року швейцарський інвестбанк UBS спрогнозував, що електрокари можуть досягнути цінового паритету з автівками на двигуні внутрішнього згоряння 2025 року, а доля електромобілів серед усіх проданих автомобілів може сягнути 20% у 2025 році і 50% у 2030 році.

«До 2040 року вже 100% частка електромобілів може стати реальністю. Користування автомобілем з двигуном внутрішнього згоряння може стати розкішшю», – йдеться в прогнозі.

Ціна на акумулятори залишається ключовим фактором зниження затрат на електрокари, оскільки становить 25-40% вартості електромобіля.

Тож актуальність видобутку літію буде підвищуватися. UBS прогнозує зростання попиту на нього у кілька разів до 2030 року.

Де видобувають літій

За даними Forbes, у світовому видобутку літію 2019 року домінували чотири країни – Австралія (52,9%), Чилі (21,5%), Китай (9,7%), Аргентина (8,3%).

Резерви літію розподілені інакше, і щороку відбувається їхня переоцінка. Геологи зазвичай орієнтуються тут на дані Геологічної служби США.

Згідно з даними служби, станом на січень 2021 року світові поклади літію оцінюються у 86 млн тонн. Більша їхня частина зосереджена у так званому «літієвому трикутнику» на перетині кордонів трьох держав Південної Америки – Болівії (21 млн тонн), Аргентини (19,3 млн тонн) та Чилі (9,6 млн тонн).

Найбільше покладів літію на солончаку Уюні у Болівії, який обожнюють туристи та фотографи зі всього світу.

Поклади у «літієвому трикутнику» видобувають відкритим способом – з літієвмісної ропи соляних озер.

Щоправда, те, що зручно та дешево для гірничих компаній, не добре для громадян у Чилі, які скаржилися іспаномовній службі BBC Mundo на надмірне використання підземних вод гірниками для виробничих цілей та чищення обладнання. Це призводить до зникнення рослинності та тварин.

Поза «літієвим трикутником» найбільші поклади мають США (7,9 млн тонн), Австралія (6,4 млн тонн) та Китай (5,1 млн тонн).

У Європі найбільші поклади зосереджені у Німеччині (2,7 млн тонн), Чехії (1,3 млн тонн) та Сербії (1,2 млн тонн).

України ж у цьому переліку немає. Чому?

Де в Україні літій

В Україні є три родовища літію, розвідані у 1980-их роках геологами.

Йдеться про родовища у Кіровоградській області – Полохівське, розташоване неподалік міста Мала Виска, та Станковатське біля Добровеличківки (поширена інша назва – ділянка «Добра»), а також родовище Шевченківське у Великоновосілківському районі Донецької області.

Окрім того, під питанням наявність літію на ділянці «Крута Балка» у Запорізькій області.

Точні дані про об'єм покладів літію, так само як низки інших корисних копалин, ще 2005 року засекретила СБУ.

Проте цю інформацію мають деякі геологи, підприємці та держслужбовці.

«У 2018 році ми успішно затвердили запаси в державній комісії. Запаси родовища – близько 27 мільйонів тонн руди літієвої середнім вмістом понад 1%», – розповів про запаси лише Полохівського родовища в коментарі Суспільне головний геолог компанії «Укрлітійвидобування» Богдан Слободян.

В інвестиційному атласі надрокористувача, виданому Держслужбою геології та надр (Держгеонадра), йдеться про 13,8 млн тонн літієвих руд різних категорій з вмістом оксиду літію в 1,5% на Шевченківському родовищі.

Загальні запаси українського літію в коментарі BBC News Україна завідувач кафедри геології родовищ корисних копалин КНУ ім. Шевченка професор Володимир Михайлов оцінює так: «Йдеться про сотні тисяч тонн Li2O (оксиду літію – ред.) або про десятки мільйонів тонн руди з вмістом оксиду літію до 1% і більше».

За його словами, розробка таких родовищ відкритим способом неможлива, тому потрібно витрачати гроші ще й на будівництво шахт.

Через це українські родовища літію поступаються південноамериканським.

«Руди наших родовищ представлені переважно петалітовими чи сподумен-петалітовими різновидами, є важко збагачуваними (особливо петалітові), тому їм важко конкурувати з чудовими за якістю гідромінеральними рудами (ропою солених озер) південноамериканських родовищ», – пояснює Володимир Михайлов.

Літій з українських родовищ підходить для виробництва літій-іонних акумуляторів, але собівартість його видобутку перевищує собівартість у Південній Америці.

Вартість повного циклу освоєння родовищ в Україні Володимир Михайлов оцінює у сотні мільйонів доларів. Водночас він не бачить екологічних ризиків внаслідок видобутку шахтним способом.

Чому український літій не видобувають

За 30 років незалежності видобуток українського літію так і не почався.

Володимир Михайлов каже, що, крім більшої вартості видобутку у порівнянні з Південною Америкою, усі ці роки були ще два фактори, які зупиняли інвесторів.

«Занедбаний стан геологорозвідувальної галузі України, що унеможливлює об'єктивну оцінку цих родовищ і проведення їх дорозвідки. По-друге, це відсутність прозорої і чіткої законодавчої бази, яка б захищала права інвесторів», – пояснює науковець.

Він каже, що раніше іноземних інвесторів вже «неодноразово кидали на гроші» у гірничій галузі, а родовища переходили з одних рук в інші.

«Експлуатація цих ресурсів потребує значних коштів. Наші бізнесмени не готові своїм коштами ризикувати, а залучати кошті іноземних інвесторів родовища не готові, треба їх підготувати за міжнародними стандартами», – пояснює геолог, директор «Геологічної сервісної компанії ГСК» Олексій Фалькович.

А чи є бажання в іноземних інвесторів

Керівник українського представництва гірничої компанії Avellana Gold Андрій Смолін каже, що насправді ажіотажу навколо українського літію немає, та й попит на сам метал суттєво почав зростати лише з 2015 року.

«Літій достатньо поширений у світі метал, існує тисячі рудопроявів, щодо яких розвідку не проводили через відсутність попиту. Зараз попит з'явився, і в період 2015-2017 років понад десять проєктів отримали сотні мільйонів доларів фінансування. Насамперед це Канада та Австралія», – пояснює він.

Водночас, на думку пана Смоліна, без іноземних інвесторів Україні буде складно – через неможливість залучити фінансування для таких проєктів у банках.

«Міжнародні банки в Україні та, на жаль, державні банки, такі проєкти не фінансують. А чи багато в світі компаній, які коштом власного капіталу готові ризикнути профінансувати проєкт в Україні вартістю від 150 до 500 млн доларів?» – пояснює він.

Кому потрібні родовища

Попри те, що для видобутку українського літію потрібні великі інвестиції, компаній, які хочуть цим займатися, є. Історія українського літію наразі – це не про видобуток, а про роки судових процесів.

У квітні 2018 року журналісти Bihus.info провели розслідування і встановили, що у 2017-2018 роках три родовища літію в Україні потрапили під контроль наступних компаній: Шевченківське та ділянка «Добра» – компанії «Петро-Консалтинг», а «Полохівське» – ТОВ «Укрлітійвидобування».

У квітні 2020 року Офіс генпрокурора після кількох місяців судових баталій домігся у Верховному суді скасування спецдозволу на видобування літієвих руд Шевченківського родовища у Донецькій області, виданого компанії «Петро-Консалтинг».

«Спецдозвіл товариство отримало у 2018 році без проведення аукціону», – йдеться в повідомленні Офісу генпрокурора.

У відомстві зазначили, що виступають за видачу спецдозволів на видобування літію на конкурсних засадах, що дозволить залучити іноземних інвесторів.

А у березні 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив скаргу Офісу генпрокурора щодо ділянки «Добра» у Кіровоградській області.

В інтерв'ю ExPro у березні 2021 року чинний керівник Державної служби геології та надр Роман Опімах заявив, що «Полохівське родовище заліцензоване ще з 2017 року, а інші об'єкти вакантні».

«Щодо Шевченківського родовища і ділянки «Добра», там є певні судові обмеження... І є ризик, що держава повинна буде віддати дозвіл на об'єкт поза аукціоном якійсь компанії. Ми вважаємо, що це неправильно», – зазначив Опімах.

За його словами, навіть після ухвали Верховного суду компанія «Петро-Консалтинг» подала позов до Господарського суду. Після завершення судових питань щодо Шевченківського родовища проведуть аукціон, обіцяє Опімах.

Щодо родовища під контролем «Укрлітійвидобування» в керівника Держгеонадр застережень немає.

«Родовище (Полохівське – ред.) заліцензоване. Проведені всі геологічні дослідження, є розуміння, який проєкт має бути, скільки він коштує. Вони зараз шукають співінвестора та технологічного партнера для того, щоби продовжити роботи», – повідомив Роман Опімах.

Представник «Укрлітійвидобування» Ігор Жолонківський в коментарі BBC News Україна повідомив, що на Полохівському родовищі поки триває етап геологічної дорозвідки.

«По шахті конкретних строків немає», – зазначив він і підтвердив, що триває пошук інвесторів.

В інтерв'ю Суспільне у 2019 році інший представник «Укрлітійвидобування» обіцяв, що будівництво шахти дозволить створити 1000 робочих місць з зарплатами понад 15 тисяч грн.

То чи вдасться залучити Маска?

Геолог Олексій Фалькович переконаний: якщо Україна хоче отримати користь від літію, їй треба діяти швидко.

«Наразі у світі готуються до розробки декілька десятків родовищ літію. Все треба робити швидко, якщо ми хочемо потрапити в тренд, коли будуть найвищі ціни», – каже науковець.

Ціни на літій (на карбонат літію) нестабільні – 2018 року вони сягали $17 тисяч за тонну, а 2020 року середня ціна становила $8 тисяч.

На думку Олексія Фальковича, запуск багатьох родовищ у світі може призвести до падіння цін.

Припускає він і те, що вчені можуть придумати для електрокарів «щось якісніше, ніж літій-іонні батареї».

На думку геолога, Україні варто докласти зусиль, щоби не просто продавати руду, а створити фабрику з виробництва карбонату літію або оксиду літію, варто залучити для цього технології з ЄС, США чи Азії.

«Це готовий продукт, який має свою ціну на ринку», – пояснює він.

BBC News Україна 12 квітня відправила до Офісу Президента запит з проханням пояснити, які заходи вживаються для залучення іноземних інвесторів, зокрема Ілона Маска, для видобутку літію. Проте відповіді досі немає.

Не вдалося отримати коментар і в керівника Держгеонадр Романа Опімаха.

Втім, пан Опімах виклав приблизний план дій в інтерв'ю консалтинговій компанії ExPro у березні.

«Добування літію буде здійснюватися шахтним методом. Після його вилучення необхідно буде будувати фабрику зі збагачення руди, це все буде коштувати близько $150-200 млн щонайменше. Все залежить від масштабу, може бути й більше. Такі проєкти потребують великих інвестицій, інвесторів такого розміру в Україні мало», – повідомив він.

За його словами, в уряді хочуть, щоб Україна експортувала не лише сировину. тому йдеться не лише про видобування, очищення і збагачення руди, але й можливе виготовлення сплавів та виробництво акумуляторів.

У залученні інвесторів для цього відомство покладається на підписаний Зеленським у лютому закон «про інвестнянь», який надає стимули іноземним інвесторам.

Водночас Опімах в інтерв'ю ExPro визнає, що початок видобутку літію може розпочатися через роки.

«Від моменту купівлі спецдозволу і до початку видобутку пройде мінімум 6-7 років. Це ризики. Тому, звичайно, інвестор зазвичай хоче, щоб держава показала, що вона зацікавлена в таких проєктах та надала підтримку в їх реалізації, а не просто продала спецдозвіл», – заявив чиновник.

Щодо перспектив залучення інвестицій Маска BBC News Україна запитала також представника гірничої компанії Avellana Gold Андрія Смоліна.

На його думку, позитивним вже є те, що видобуток літію серйозно оцінюють у керівництві держави.

«Навколо літію, золота і титану дійсно можна вибудувати один з елементів національної стратегії розвитку економіки України», – переконаний він.

На його думку, для залучення великих інвесторів потрібно створити якомога більше підприємств, які будуть працювати у виробничому ланцюжку – від видобутку руди, її збагачення, отримання карбонату, гідроксиду чи хлориду літію на гідрометалургійних підприємствах до електрохімічного виробництва, коли виробляють аноди та катоди, та виробництва літій-іонних акумуляторів.

Для створення такого ланцюжка потрібні й великі інвестиції, й підтримка держави.

«Але наявна ресурсна база в довгостроковій перспективі дає сенс говорити, що або Ілон Маск, або китайці мають аргументи для розвитку виробництва в Україні, і не тільки через запаси літію», – впевнений Андрій Смолін.

А взагалі наявність великих покладів літію у країні навіть не обов'язкова для виробництва самих літій-іонних акумуляторів.

Це доводить приклад Польщі, де завод LG у Кобежице під Вроцлавом забезпечив країні одне з провідних місць у Європі з виробництва таких акумуляторів.

Власники планують ще розширити цей завод, щоби зробити його найбільшим подібним у світі.