Зараз Україна перебуває на гребені крафтової революції, – голова Асоціації гастрономічного туризму

184884063_3046395665646968_1781588383862590684_n

Нинішнього року в Україні з’явилася Всеукраїнська асоціація гастрономічного туризму, який стає дедалі популярнішим на наших теренах як серед українців, так і іноземців.

Про те, як розвивається гастрономічний туризм, які має перспективи, ІА Дивись.info поспілкувалася з головою асоціації Олексієм Волковим.

– Цього року ми заснували Асоціацію гастрономічного туризму. І зараз у цю тему пірнули з головою. Власне я займаюся гастрономічним туризмом десь 6 років: воджу людей ресторанами, барами, фестивалями, на майстер-класи, дегустації тощо. Ми це робили в Україні майже в усіх регіонах, і за кордоном. У мене є туристи з США, Канади, Великобританії, Мексики, Іспанії, Нової Зеландії, практично з усіх країн Європи, Білорусі, Киргизстану, Казахстану. Багато людей цікавиться саме українською кухнею та напоями. Тому в асоціації ми проводимо курси для гастрономічних гідів. Зараз вже набрали сьомий потік. Десь по 10 гідів кожного разу. Ось тепер у нас є учні з Чернівців, Житомира, Запоріжжя, Вінниці, Києва… І попит на те, щоби проводити саме гастрономічні екскурсії, трендовий. Тобто попит серед туристів росте. Гастрономічний туризм є як окремим видом туризму, так і, звичайно, частиною будь-якого туру – історичного, ділового… Люди хочуть куштувати їжу тієї локації, куди вони приїхали.

– Що є якорями для гастрономічних туристів?

– Наприклад, незабаром у Львові пройде фестиваль пива, який проводиться двічі на рік. На ньому я зустрічав туристів з Польщі, Великобританії та інших країн. Фестиваль загалом є потужним магнітом як для іноземних, так і наших туристів. Вони проводяться у Чернівцях, Житомирі, Запоріжжі, Києві, Полтаві, Херсоні, Одесі. Тобто фестивалі, присвячені якійсь страві – дерунам, голубцям, борщу, винні, кавові, шоколадні – це дуже крута ідея, яка приваблює туристів.

– А як щодо турів за кордон?

– Що стосується наших туристів, які їздять за кордон, то це окрема тема. Українці цікавляться і нашими турами, і закордонними. Зараз ми починаємо співпрацювати з Азербайджаном, Туреччиною, Італією, Хорватією, Болгарією. Щодо Грузії, то так історично склалося, що туди їздять багато українців. Зараз ведемо переговори з Францією. Йдеться про винний і рибний тури.

Гастрономічна тема розвивається. Якщо говорити про історію, то гастрономічний вид туризму відокремився від усіх інших видів лише 2011 року і за 10 років став досить потужною індустрією в усьому світі. Якби не перепони останнього року, то ми б дуже серйозно розвивалися.

– Ось щодо пивних турів… Увесь світ знає про «Октоберфест». А чим може здивувати Україна?

– Україна справді може зацікавити і здивувати туристів. Якщо порівнювати пивні фестивалі у Львові, Києві з «Октоберфестом», то це геть різні речі. Бо «Октоберфест» – це традиційне пиво, яке варять шість броварень у березні спеціально для фестивалю. З точки зору сучасної людини, це пиво традиційне і не дуже цікаве. Зараз Україна перебуває на гребені крафтової революції. Станом на сьогодні у нас понад 240 крафтових броварень,  на початок минулого року, до пандемії, їх було 180. Тобто за минулий рік на 25% побільшала кількість крафтових броварень. Щодо якості пива і асортименту, який варять українські бровари, за останні 5-6 років у нас навчилися виготовляти дуже якісне пиво. І якщо довідник пивних стилів налічує десь кілька сотень зразків пива, то в Україні майже всі вони варяться. Світлі елі, пшеничні сорти, такі складні сорти, як барлівайн, імперські стаути, балтик портери… Також варяться дуже духмяні сорти пива з американськими, японськими, новозеландськими хмелями. Тобто різномаїття пива в Україні мені зараз дуже імпонує.

– Як загалом іноземці реагують на українську кухню, адже вона не така відома, як, скажімо, французька чи італійська?

– Насправді Україна не є в топі щоденних новин про кулінарію, але люди, коли сюди їдуть, то вони щось вивчають, гуглять, відповідно, щось хочуть спробувати. Якщо говорити про борщ, то, наприклад, американці, зазвичай не їдять перші страви. Це не входить у їхній раціон. Тобто, куштуючи борщ, вони їдять щось геть незвичне для себе. Як джентльмени, вони кажуть «окей» і йдуть далі. Але коли вони куштують борщ втретє, вчетверте чи уп’яте, особливо, якщо повернулися в Україну десь за рік, то страва починає їм подобатися, вони починають її розуміти: ось цей борщ пересолений, а тут бульйончик надто водянистий. Тобто якщо з першого разу не зайшло, то з четвертого зайде на 100%. Ще був такий випадок, коли я запросив туристів з Монтани в стейк-хаус у Києві. А вони кажуть, мовляв, ми з ковбойського штату, чим нас можна здивувати. Ми пішли до Сашка Якутова, який тоді працював у «Грі з вогнем», а зараз знімає програму «Пекельний шеф», яка вийде восени. Він подав стейк з українського м’яса на дубовій дошці і накритий дубовим віником, як у лазні. По-перше, їх здивувала подача. По-друге, коли вони почали їсти цей t-bone, я бачив, як у них наростає здивування і вони починають кайфувати. Зрештою вони погодилися, що це дуже відрізняється від того, що вони їдять у Сполучених Штатах. Саме м’ясо зовсім інше, і це дуже круто. Є круті подачі, круті страви, якими ми 100% можемо здивувати скептиків.

– До речі, яке загалом ставлення закордонних туристів до українського борщу, адже не секрет, що росіяни активно приписують цю страву собі?

– Чесно скажу, жодного разу ні у кого не було сумнівів, що борщ – це українська страва. Я намагаюся взагалі не звертати уваги на північного сусіда і не піднімати цю тему. Що стосується борщу, то всі на 100% знають, що це українська страва, адже туристи читають про неї і коли їдуть в Україну, то готуються скуштувати саме її.

– Які перспективи розвитку гастрономічного туризму в Україні?

– Я вважаю, що перспективи дуже великі. Зростає попит як серед українців, так і серед іноземців, які сюди приїжджають. Є ресторації, є ферми, є маленькі виробники, які заточують свій бізнес саме під туристів. Якщо два роки тому фермери, сировари чи м’ясні господарства розвивали свій бізнес, але не мали можливості приймати туристів, бо не було, наприклад, дороги, аби туди доїхати, то зараз вони обзавелися тентами, туалетами. Маленькі виробники розвиваються і хочуть приймати туристів. Вони б не хотіли цього, якби не було попиту. Ресторації теж розвиваються. Є, звісно, ресторани, які зовсім не хочуть бачити туристів і працюють на свою цільову аудиторію. Але багато хто хоче. Та цього замало. Треба вміти приймати туристів, чимось їх дивувати. І ресторани також навчаються працювати, вивчають іноземні мови, адаптують свої страви, або навпаки – модернізують до такого ступеня, що викликають «вау». Якщо почитати звіт Всесвітньої асоціації гастрономічного туризму, то завдяки розвитку тв-шоу і блогерському гастрономічному руху люди в усьому світі більше цікавляться гедоністичним напрямком у своїх подорожах. Я вважаю, що це дуже перспективно.

Оксана ДУДАР

Фото надав Олексій Волков

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: