• USD: 37.30
  • EUR: 39.75

Історії від Вусатого Пана: «Даниїл, папа і корона»

Історії від Вусатого Пана: «Даниїл, папа і корона»

Сьогодні Вусатий Пан розповість читачам Дивись.info про те, як першу корону на терени України завіз Папа Римський і вручив її Данилові Галицькому.

«Довкола князя Данила Галицького постало багато міфів. Як ми знаємо, він король Русі, Папа Римський дав йому корону, всі знають його як короля Данила. Є знаменитий пам’ятник, який львів’яни називають «Кінь».

Данило Галицький – це постать, овіяна легендами. Він той, хто на уламках Київської Русі спромігся збудувати сильну державу, яка простояла чи то  100, чи 200 років. Власне, про Галицько-Волинське князівство, яке також відоме як Королівство Русь, вже можна говорити, як про щось подібне на Українську національну державу. Саме з символіки, традицій та міфу Галицько-Волинського князівства виникла майбутня Україна. Це держава, яка обіймала вже переважно українські терени. Вона була  типовою феодальною державою, де князь дбає саме про свої землі, а не шукає, де захопити нові.

Водночас міф про Данила Галицького як про короля, кому Папа Римський поклав корону на голову, проросійські дослідники намагаються зруйнувати – нібито, і корона була несправжня, і допомогти він насправді не хотів…

Отже, як воно було?

1241 рік, монгольська навала: воїни хана Батия завойовують давні руські міста одне за одним. Руські князі вже були відокремлені між собою і про єдину Русь навіть не йшлося. Об’єднатися чи то не встигли, чи то не хотіла, та коли прийшли монголи, не було   жодної спроби створити спільну антимонгольську коаліцію. Встояли перед монгольською навалою лише окремі міста, зокрема Холм – столиця Данила Галицького, Кременець  і, якщо вірити Іванові Франку, село Тухля. Європейці також ледь встигли об’єднатися, тому у битві при Легниці об’єднане військо тевтонців, тамплієрів, поляків і ще кількох інших було урочисто розбите монголами. Батий дійшов до Адріатичного моря, а потім повернувся в Орду, тому що хан помер і розпочалася боротьба за його місце. Відтак, Батий як талановитий полководець, підкорювач Європи, був би впливовим гравцем у наступних виборах.

Збереглися європейські поезії про ті події, і саме тоді монголів почали називати «татарами», бо  вони ніби вийшли з пекла, а у грецькій та римській літературах Тартар – це пекло.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Розпад Київської Русі»

Французи та німці на ці події не дуже зважали, адже їх хвилювали хрестові походи, сарацини, ще й внутрішньоєвропейські чвари. Кожен король більше переймався тим, що відбувалось поруч, ніж монгольською навалою. Людовік IX Святий жартував: «Ну якщо вони до нас дійдуть, то або ми їх відправимо в пекло, або вони нас – у рай».

Тільки Папа Римський думав про те, що буде далі. У ХІІІ століття Папа Римський був чимось на кшталт ООН чи ОБСЄ, до нього звертались, щоб він виніс своє авторитетне рішення. Тоді історична ситуація змусила Папський Престол брати участь у європейській політиці. Папа вже тоді був активним політичним гравцем, тому він відправляє у монгольську столицю Каракорум посла  – Джованні Дель Плано Карпіні, монаха-францисканця, друга того самого святого Франциска. Він вирушає до Монголії імперії через спустошені війною азійські степи та розорену Русь.

Читайте також: Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Завелика держава» (відео)

Посол приніс у Каракорум листи від Папи Римського та завів там дипломатичні відносини. Але їхав він для того, щоби вивчити бойову тактику монголів, їхні традиції і норов. Коли Джованні Дель Плано Карпіні повертається у Рим, він пише книгу «Подорож у Золоту Орду» і на найближчому церковному Соборі виступає з промовою, що монголи все ще мріють захопити увесь світ, тому треба з ними щось робити. Знаючи, що кожен європейський король думає лише про своє, ще дорогою монах заводить дружбу з князями Русі, бо він бачив тисячі непохованих трупів на околицях Києва, спілкувався з руськими князями, які допомогли йому подолати подорож і вони знали, як  краще їхати, де ночувати, яких коней брати. На зворотному шляху він знову поговорив з руськими князями про створення антимонгольської коаліції. А план дій був такий: щойно  монголи спробують повторити свої походи, руські князі відправлять звістку до Риму, щоб Папа Римський  встиг зібрати хрестовий похід. Також руські князі мали першими завдати удару, а вже інші європейці приєднаються.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Про вибір віри князем Володимиром, або Русь православна і не дуже»

Після цього у Рим приїхала делегація на чолі з православним духовенством, і тоді розпочинають переговори з Данилом Галицьким. Щоб європейські королі вважали Данила за свого, Папа Римський дарує йому корону. Багато є суперечок щодо того чи то був великий вінець, чи малий. Але так чи інакше папа зробив це, щоб  нагадати європейським королям, що князі Русі є такими самими християнами і європейцями.

1252 року темник Куремса вирішує піти далі повоювати на Захід і продовжити походи. Данило Галицький відправляє звістку у Рим, а папа – папського легата в країни Східної Європи закликати усіх допомогти люб’язному сину королю Русі, підкреслюючи, що він такий самий європеєць. Тим часом Данило Галицький у кількох битвах розбиває монгол – під Луцьком, Бакотою та Кремінцем.

У чому унікальність цієї перемоги? Ще 8-9 років тому монголи були непереможною силою, вони як праска зрівняли все на своєму шляху. Ніхто нічого не міг з ними зробити, навіть найкращі європейські армії не могли встояти, а тут Данило Галицький розгромлює монголів у декількох битвах.

Тим часом папський легат ходить європейськими державами. Але проблема в в тому, що середина ХІІІ століття – це час коли Папа Римський почав втрачати свій авторитет, тому що у ХІІ столітті він дуже стримано ліз у політику, переважно захищав права Церкви і стояв за незалежність її від світських монархів. Тож всі знали, якщо папа лізе у політику, то це щось дуже серйозне.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Держава митників і контрабандистів»

У середині ХІІІ століття ситуація змінилася: папа вже брав участь у суто політичних справах – ділив землю, відлучав від Церкви королів, які йому не подобались. Але європейці вже звикли, що він не такий авторитет й  ігнорувати його заклики. На той час минули й масові хрестові походи, а  німецький імператор Фрідріх II навіть розбив Папу Римського у кількох битвах.

Кілька років папський легат ходив країнами, але всі його ігнорували, так ніхто і не прийшов на допомогу Русі. Чехи, поляки, литовці, Лівонський орден були сусідами і  всі один проти одного воювали. Данило Галицький не був виключенням: він із задоволенням ходив на Литву, Угорщину, Польщу. Виходило, що легат закликав монархів допомогти тому, з ким вони не так давно воювали. Угорський і польський королі надавали  притулок Данилу Галицькому, коли він 1241 року ховався від монголів.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Піратська імперія»

Отже, ніхто не прийшов Данилові на допомогу – це факт, але папа старався як міг. Одну війну Данило виграв, але пізніше прийшов хан Бурундай з набагато більшим військом. Князь зрозумів, що не зможе воювати проти монголів без допомоги сусідів. Він знову таки підкорюється монголам, але коли йому кажуть їхати в Орду за ярликом, Данило  відправляє сина, тобто він вже грав на своїх умовах. Баскаки ханські, збирачі податків, за даниною у Русь не їхали, князь сам платив. А під кінець життя Данило знову скористався тим, що у Монголії розпочався внутрішній конфлікт, і відмовився від залежності від Орди.

Він перший князь у Європі, який розбив монгольську армію, перший, хто зробив все, щоб  бути незалежним від Орди. Папа, хоча й не зміг організувати хрестовий похід проти монголів, але він зміг забезпечити спокій на західних теренах, і Данило міг кинути усі сили  на війну проти монголів,не побоюючись нападу з тилу. Так завдяки Данилу Галицькому Галицько-Волинське князівство стало Королівством Русі, яке проіснувало понад 100 років. Символіка Русі стала символікою майбутньої України. Можна сказати, що саме Данило зберіг державність і його держава сягала від Закарпаття до Києва і Чернігова, значної частини нинішньої України. Усі звикли до того, що є така держава, що руси є народом, з яким треба рахуватися. Ось так Данило Галицький і Папа Римський доклалися до створення майбутньої України.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: