Історії від Вусатого Пана: «Розпад Київської Русі»

IMG_9532

Сьогодні Вусатий Пан розповість читачам Дивись.info про те, як із занепадом шляху з варяг у греки почав занепадати Київ.

«Отже, ця тема про розпад Русі для розуміння того, яке відношення має Україна до Київської Русі, хто, мовляв, більше Русь. Бо часто кажуть що Україна – це Русь, а Росія – орда,  мокша, або навпаки, що Росія – це Русь, а Україна – Дике Поле. Ці розмови не мають жодного сенсу. Це дуже легко можна зрозуміти, якщо подивитись, якою була Київська Русь. Варяги, вікінги захоплювали слов’янські племена, щоби контролювати торгівельні шляхи, зокрема шлях з варяг у греки, який тоді був суперважливим, тому що Європою бігали варвари «нового покоління»: араби, вікінги, угорці. В той час (ІХ-Х століття) вони якраз «доламували» те, що залишилося після Римської Імперії: монастирі, бібліотеки, школи, міста. І взагалі єдиний культурний центр, який залишився від старої античної Європи – це був Константинополь і Візантія, загалом.

Константинополь був найбільшим містом того часу, Софіївський собор – найбільшою будівлею. Оскільки найбільше місто, звісно, там є чим торгувати, тобто воно було найбільшою «Бєдронкою» раннього середньовіччя. Тому саме у Константинополі можна було збути, по-перше, те, чим торгували купці на Балтиці, по-друге, те, що виробляли місцеві племена. Отже, сенс Київської Русі був у контролі торгівельного шляху з варяг у греки.

Це видно і з системи лествичного права, яка діяла у Києві: старший брат сидить у Києві, молодші – в інших містах: Смоленську, Чернігові, Ростові, Новгороді тощо. Коли старший брат помирає, то наступний за ним сходить на престол у Києві. Тобто кожен отримував шанс правити у головному місті країни.

Але ніхто не хотів сидіти у Ростові, як Янукович. Кожен хотів сидіти у Києві, бо хто сидить у столиці, той стриже касу з усіх купців, які проїжджають. Тому до середини ХІІ століття історія Київської Русі – це історія, як всі князі воювали за Київ.

Але 1169 року стається знаменна подія: Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський (між іншим, російський святий) організовує похід об’єднаної коаліції князів на Київ, який здобувають, грабують, палять, нищать і залишають. З одного боку, це був шок для тодішньої Київської Русі, яка хоч і звикла до кривавих розборок, але не у священному Києві! А по-друге, Андрій Боголюбський не став княжити тут, як це робили всі попередні князі до нього. Він пограбував Київ, все з нього вивіз у свій Володимир-на-Клязьмі, а у столиці залишив пустелю і поставив там правити якогось князька. Навіть ікона Богоматір Володимирська вкрадена у Києві.

Наприклад, батько Андрія Боголюбського Юрій Довгорукий все життя мріяв жити у Києві і коли він приходив до нього, його виганяли. І ось Переяслав-Заліський, у якому він сидів, князь так назвав на честь Переяслава під Києвом, і річку Трубіж він назвав так само, як ту, що у Переяславі.Тобто Юрій Довгорукий так мріяв про Київ. Згідно із заповітом, його поховали у Києві, в церкві Спаса на Берестові. Оскільки у Київ не впустили, то з горя він заснував Москву.

Тож у нашій столиці поховано першого москаля.

Отже, важливо, що Юрій Довгорукий хотів бути у Києві, бо хто сидить у Києві – той тримає все. А Андрію Боголюбському Київ вже був «до одного місця». Звісно, кумедно, що його російська православна церква оголосила святим, а цей святий спалив Київ. З іншого боку, Андрій Боголюбський не був кращим чи гіршим за князів свого часу. Це був такий самий бандит, розбишака, але важливо, що 1169 року Київ йому був непотрібний. Ця подія знаменувала дуже важливу віху – розпад Київської Русі, тому що раніше Київ тримав до купи ці величезні території – від Балтики до Чорного Моря, від Ярослава у Польщі (його заснував Ярослав Мудрий і це були території Київської Русі) і аж до територій за Волгою. Це була найбільша держава тодішньої Європи і одна з найбільших держав у тодішньому світі, на цих землях жили зовсім різні племена (слов’яни, фіно-угри тощо), тобто про якусь етнічну єдність не доводиться говорити. Київ тримав це докупи, тому що Київ був як заправка на трасі, тобто на торгівельному шляху, і всі з нього щось брали. Хто сидів у Києві, той мав все.

Але що трапляється у цей час у Європі? По-перше, битва при Турі, де Карл Мартел розбиває арабів. Альфред Великий розбиває вікінгів у Англії, так само Бріан Бору розбиває вікінгів у Ірландії, у Франції з вікінгами домовляються, віддають їм управління областю Нормандія, вони приймають християнство. Припиняються розбишацькі походи, тобто проблема вікінгів була вирішена. А потім їхні нащадки, нормани, виганяють арабів з Італії. Тобто тепер вирішена проблема арабів.

Німець імператор Оттон розбиває угорців, а значить розібралися з останніми варварськими навалами, усіх цивілізували, навчили ходити до церкви, відучили від грабунків. У Європі стає спокійніше. Навіть коли королі між собою билися, то не чіпали, наприклад, монастирі або великі міста, бо розуміли, що монастир – це осередок церкви, культури. Хто спалить монастир, той вже грає не за правилами, тобто пристойні люди так не роблять. Воюй собі, ріж, вбивай, але монастирі, міста не чіпай. Європа стає спокійно цивілізованою, знову виростають та розквітають міста і Константинополь перестає бути містом номер один.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Завелика держава» (відео)

А ще розвивається судноплавство, бо Перший хрестовий похід відкинув навалу турків, забезпечив спокійне судноплавство у Середземному морі. Крім того, вікінгів вже нема, можна йти у Північне море. А ще купцям на морях стало дещо стрьомно плавати на усіх цих лодіях, дракарах, кнарах, які більше скидалися на великі човни. Щоправда, з такого човна можна вивантажити крам, перетягнути волоком по суходолу до сусідньої ріки, там все знову завантажити і пливти далі.

А ще – раніше купець був одночасно і піратом, тобто якщо бачив того, хто слабший – грабував, від того, хто сильніший – тікав, якщо бачив рівного – торгував.Так завжди працювала цивілізація.

Тепер вже вікінгів не було, а значить, купці могли ходити морями відносно спокійно. Плюс, з’являються нові типи кораблів (ког, хольк, неф або нао) з високими бортами, більшою ємністю, ще й башточки на носу та кормі, щоб і для бою було зручніше. Кораблі були не дуже швидкі, але можна було більше вантажу завантажити. Але його вже не розвантажиш і не перетягнеш. А проблема шляху з варяг у греки полягала у тому, що кілька разів треба було волоком волочити кораблі. Особливо дошкуляли дніпрові пороги. Великим кораблем цим шляхом не пройдеш. Отже, шлях з варяг у греки втрачає свою актуальність, як і Константинополь. Крім того, європейці вже самі опанували моря. І вже тією трасою контрабандисти «цигарки» не возять, як наслідок, губиться сенс існування Києва і того, що тримало докупи всі оці землі. Вже за Київ воювати не хотіли, розуміючи, що того шляху вже нема.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Про вибір віри князем Володимиром, або Русь православна і не дуже»

Смоленськ та Чернігів продовжували якось давати собі раду з Дніпром, а наприклад, Володимир-на-Клязьмі переключився на новий шлях – Волга, Каспійське море, араби. В Новгорода було Балтійське море, Ганза, можна вже на німецьку торгівлю орієнтуватися. А Галицько-Волинське князівство – це Карпати, Дністер, Польща, Угорщина, тож і торгівля з ними.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Держава митників і контрабандистів»

Тобто кожен вже переорієнтовується на своє. Замість того, щоби мріяти про Київ, кожен починає розвивати той клаптик землі, на якому сидів, і саме так формується Галицько-Волинське князівство, Володимиро-Суздальське князівство, Новгородська республіка, Чернігівське, Смоленське князівства, тобто вони стають вже більш-менш окремими, тому що кожен бізнесмен дбав про своє. І так Київська Русь з єдиної держави, яка зв’язувалась довкола Києва, починає розпадатись на окремі утворення.Так, вони підтримували зв’язки один з одним, бо і звичка, і родичі, і близько, але вже кожен розвивав своє. Класичний приклад, коли 1237 року приходять на Русь монголи, і на річці Калці їх зустрічає об’єднане військо Київської Русі, це були лише князі південної Русі, тобто майбутніх теренів України, бо північних князів проблеми півдня вже не хвилювали.

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Піратська імперія»

Отже, у ХІІ століття починається розпад Київської Русі. Наприклад, з Галицько-Волинського князівства утворилось королівство Русь, яке потім стало Україною. З Володимиро-Суздальського – Росія. Новгородську республіку згодом завоювало Московське князівство. Тобто тоді починаються формуватися всі ці процеси, і саме з того часу можна говорити про становлення України, Росії, Білорусі тощо. І протягом наступних століть починається процес формування майбутніх повноцінних народів, націй. Важливо ще розуміти, що саме з того часу можна говорити про якісь зачатки майбутніх, сучасних держав».

Читайте також: Історії від Вусатого Пана: «Завелика держава»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: