дивись.info

Григорій Кузневич — скульптор, який з колиски почав займатись мистецтвом

Григорій Кузневич — скульптор, який з колиски почав займатись мистецтвом
Григорій Кузневич у церкві в Чесанові. Фото 1936 року, коли митцеві було 65 років. Світлина із відкритих джерел

Нинішній рік на Львівщині проголосили роком Григорія Кузневича — талановитого українського скульптора і художника, 150-річчій ювілей якого святкуватимуть наприкінці вересня.

ІА Дивись.info розповідає про видатних скульпторів та пропонує дізнатись більше про творчість митця.

Майбутній віртуоз із Любачівщини

Григорій Кузневич народився 30 вересня 1871 року у Старому Брусні — селі, що нині є українською етнічною територією в складі Республіки Польща. Його батьком був громадський секретар Микита Кузневич. Чоловік разом із коханою Анною виховували семеро дітей. Родина швидко залишилась без годувальника: коли Григорієві виповнилось три роки, пішов із життя його тато.

Майбутній скульптор здобув початкову освіту у державній школі: тут він опонував різьбу по дереву, а різьби по камені тим часом він навчався у місцевих фахівців. Цікаво, що у Старому Брусні плекали традиції художнього різблення по камені, тут його й добували.

Також ще одним двіночком про те, із чим пов’яже своє майбутнє Кузневич, став приїзд відомого архітектора та автора багатьох львівських будинків, зокрема й вілл у місті Юліана Захаревича до села, де мешкав Григорій. Хлопчикові тоді було одинадцять років. Під час наукової експедиції Розточчям 1882 року Захаревич високо оцінив роботи Григорія і взяв його під свою опіку.

Митець у Львові: виклики та можливості

Так Кузневич розпочинає навчання у Львівській художній промисловій школі (сьогодні — коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, що на вулиці Снопківській – ред.). Захаревич виклопотав для талановитого хлопця невелику стипендію.

Будівля Художьно-промислової школи на вулиці Снопківській, 47 у Львові. Фото з вікіпедії.

Тут юнак провчився три роки. Кузневич упродовж року студіював на денному відділі «рисунків, моделювання і декоративного малярства», але не закінчив його, бо через складне матеріальне становище сім’ї не міг оплатити подальше навчання, перевівся на вечірній відділ будівельного промислу.

Навчання у Львові відкрило юному скульпторові двері спочатку до визначної каменярської майстерні Юліана Марковського — скульптора доби історизму та сецесії в Україні та автора багатьох алегоричних скульптур і надгробків на Личаківському цвинтарі.

Першими роботами талановитого скульптора Кузневича вважають чотири кам’яні алегорії у нішах фоє Палацу мистецтв, збудованого у Стрийському парку для потреб Галицької крайової виставки — найбільшого ярмароку в історії Королівства Галичини та Володимирії, що відбувався з 5 червня до 10 жовтня 1894 року на верхній терасі Стрийського парку у Львові з метою демонстрації культурних та цивілізаційних здобутків. Виставка була присвячена 100-річчю Повстання під проводом Тадеуша Костюшка, яке святкували у 1894 році. Вона стала однією з найбільших і наймасовіших подій в історії Львова, а також одним із головних містоутворюючих чинників кінця XIX століття.

Урочисте відкриття виставки 5 червня 1894 року. Фото “Старих фотографій Львова”

Однак твори молодого митця знищили у 1950-х роках минулого століття.

Пізніше Григорій став найкращим учнем Юліана Марковського. Останній вважав хлопця своєю «правою рукою». Григорій виконував і завершував різноманітні замовлення скульптора.

У 24 роки Кузневич стає співавтором пам’ятникові Янові Кілінському  — варшавському шевцю, учасникові повстання під проводом Тадеуша Костюшка 1794 року. Скульптуру встановили у Стрийському парку 1895 року.

Пізніше за співавторства Кузневича встановили пам’ятник й селянському ватажкові повстання під проводом Тадеуша Костюшка Бартошеві Гловацькому у Личаківському парку.

Кузневича також вважають співавтором скульптури у вестибюлі Галицької ощадної каси (музею етнографії та художнього промислу на проспекті Свободи у Львові) і, ймовірно, скульптурної групи «Фортуна звеличує працю» на цій же будівлі.

Скульптура «Фортуна звеличує працю». Фото: Nash Lviv

Неповторний талант Кузневича

Коли помер наставник Кузневича Юліан Марковський, молодий митець звільнив приміщення підприємства свого вчителя при вул. Пекарській, 95, де сьогодні діє Львівське комунальне ремонтно-аваріне підприємство. Натомість облаштував власну майстерню. Григорію тоді було 32 роки.

Сторінка газети «Nowosci Illustrowane» про Григорія Кузневича. Фото Станіслава Клосовського

Кузневич постійно вдосконалював власні навчики. Свого часу він навчався у Академії красних мистецтв в Римі у відомого художника Франческо Яковаччі  і скульптора Антоніо Аллегретті. Під час навчання в Італії митець працював у майстерні відомого італійського скульптора Етторе Феррарі та польського скульптора Теодора Рігера. Тут Кузневич надихнувся античним мистецтвом і навіть створює кілька скульптур.

У 1902 році Кузневич повернувся до Львова, де виконав ряд робіт, що принесли йому популярність і загальне визнання, а також завершив твори, котрі залишилися після смерті його вчителя — Юліана Марковського. Крім цього, він певний час опікувався надгробками та пам’ятниками у місті та області.

Мистецькі мандри

Григорій Кузневич на початку 90-х років минулого століття створює скульптури апостолів Петра і Павла в нішах на чільному фасаді та постать Христа для храму святих апостолів Петра і Павла в Сокалі.

Катедральний собор святих Первоверховних апостолів Петра і Павла у Сокалі. Фото: Марцін Консек

Статуя Ісуса вважається однією з найкращих робіт майстра, деякі мистецтвознавці приписують їй подібність до робіт данського скульптора Бертеля Торвальдсена. Спершу громада міста відмовилась від цієї скульптури, її повернули у майстерню, а 1908 року майстер ініціював її встановлення на могилі відомого львівського банкіра і купця Артура Шелленберга. Згодом парафіяни передумали, тож Григорій Кузневич виготовив копію скульптури.

У Сокалі в 1905 році Кузневич оздобив також будівлю ощадної каси (нині будинок Управління державного казначейства у Сокальському районі Львівської області).

ГУ Держказначейства у Сокалі. Фото Марціна Консека

Цю споруду він прикрасив розкішними гірляндами, скульптурними масками, статуєю «Фортуна», бджолами та іншими елементами, що символізують ощадливість і багатство.

Тим часом Кузневич створив алегоричну композицію  для порталу львівського залізничного вокзалу.

Фото Станіслав Клосовського 

До речі, в той самий час він малює іконостас для церкви у різному селі. Нині збереглися лише дві ікони з-під пера Кузневича, що зберігаються в музеї повітового польського містечка Любачів.

Скульптор вирушає й за океан: працює у Нью-Йорку, Клівленді, Піттсбурзі, Елізабетпорті, Філадельфії, оздоблюючи моти, віадуки та інших монументальних споруд. Для української діаспори оздоблював церкви, читальні.

Фрагмент розписів церкви св. Юрія у Чесанові Євангеліст Матвій — обличчя Митрополита Шептицького. Фото 2016 року. Автор: Станіслав Клосовський

У 43 роки Григорій Кузневич створив погруддя Тараса Шевченка і Миколи Лисенка, які донині прикрашають великий концертний зал Львівського музичного училища ім. С. Людкевича.

Зруйновані плани через війну

Найплідніший період творчості митця завершується із початком Першої світової війни. Кузневич повертається в Україну, змінивши кілька міст: сперше це був Ковель, згодом — Київ і Одеса, де так і не зміг знайти роботу за фахом. На Галичину митець приїздить у 48 років, де мешкає у родичів у рідному селі Старому Брусні. Влітку Григорій працював у полі, взимку — ремонтував годинники. Зрідка заради заробітку або для членів родини виконував невеликі замовлення. Певний час був головою читальні, виголошував односельчанам лекції з історії України та про життя інших народів світу. Організував драматичний гурток і брав участь у виставах. Відомо, що в Брусні Кузневич мав кількох молодих учнів-каменярів.

Окрім того, його майстерність дуже вплинула на вигляд творів всього бруснянського осередку. Пам’ятники ставали багатшими, більшими, з’являлись окремі монументальні скульптурні постаті Богородиці, ангелів, щедро оздоблені декоративними елементами до найменших деталей.

Митець перестає займатися скульптурою на схилі літ, оскільки ця робота стала для нього фізично тяжкою. Аби заробляти на життя, він повернувся до малярства. 75-річний маляр розмальовує  чесанівську церкву святого Юрія, вкомпоновуючи у розпис зображення янголів з тризубом та національним прапором (напис «Боже, Україну спаси»). «Українізував» також зображення євангелістів, яким придав лиця митрополита Андрея Шептицького.

Війни, політичні перетасування, що спричинили виселення українців з етнічних територій, ліквідували мистецький осередок у Старому Брусні. Українське населення села було у 1944—1946 роках насильно вивезене за новий польсько-радянський кордон, який прокладено кільканадцять кілометрів на схід, або під час акції «Вісла» у 1947 році на захід Польщі.

Через це він із братом Андрієм оселилися у селі Ганачівка, що за 53 кілометри від Львова. Чоловіка запрошували викладати у Львові, та він відмовився у зв’язку із хворобою та похилий вік.

Могила скульптора Григорія Кузневича в с. Ганачівка на Перемишлянщині. Фото: AndrijPav

Обірвалось його життя на 77-му році. Митця поховали у Ганачівці, а пам’ятник йому у бруснянському стилі, себто в традиціях села Строго Брусно, виконав його родич.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.