Дідухи, які бачимо сьогодні, не схожі на колишніх, – дослідниця про найголовніший символ Різдва

Пристанище для душ

Сьогодні люди не завжди знають, що колядного снопа вкрай важливо винести з хати до Водохреща, бо він, за народними віруваннями, є вмістилищем для мертвих.

Про це та інше розповідає у коментарі ІА Дивись.info кандидатка історичних наук, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька.

Дослідниця також пояснює, чому традиція ставити сніп більше присутня на Галичині і переривається або ж частково присутня на іншій частині нашої країни.

«Така традиція менше побутує на сході, бо ці території постраждали від Голодомору, який перериває пам’ять, адже померло багато людей. На заході ж Голодомору не було, тому тут традиція збереглася. Лише за 1932-33 рік на тій же Черкащині в селах померло учетверо більше, аніж за роки Другої світової війни. Слобожанщина та інші регіони були заселені, нерідко кримінальним елементом. Етнічного населення, яке зберегло традицію, залишилося менше. У Західній Україні залишається строкатіше етнографічне різноманіття», – пояснює науковиця.

За її словами, Полісся, Волинь, Лемківщина та інші регіони мають свої особливості. Відтак колядний сніп має різні локальні назви. Його називали Снопом, Колядою, Корочуном, а на Поліссі зустрічається такий новотвір, як Ісус.

«Дідух апелює до духу предків», – розповідає Леся Горошко-Погорецька. Тобто душі померлих ніби запрошували на святкування, а до Степана мали винести із хати снопа, буцімто відпроваджуючи душі назад.

За словами дослідниці, зараз поняття дідуха міфологізується, є кліше, які мігрують по всій території України. Хоча сама назва дідух не була притаманна всій Україні.

Також науковиця тлумачить інші кліше, пов’язані із різдвяною обрядовістю. За її словами, пшениця не є насправді найдавнішою культурою в Україні. Традиційним є овес, просо, жито, ячмінь. Людям на засланні було властиво готувати рисову кутю.

«Дідухи, які бачимо сьогодні, не є схожими на колишніх. Сучасні дідухи – це мистецькі вироби. Колись вони не були такими розцяцькованими, адже люди елементарно не мали на це часу. Вони були зайняті приготуванням до свят. Дідуха заносили у хату і стояв він або до Степана, або ж до Старого Нового року. Господарю було соромно, якщо посівальники заставали дідуха. За традицією сніп молотили і додавали до посівного зерна або спалювали на Старий Новий рік. Іноді солому використовували для січки худобі або для знімання вроків. Дідом також називали і солому, яку стелили під стіл», - пояснює дослідниця.

Багатство, любов, мир і достаток

У переддень Різдва ринки Галичини різномаїті дідухами на будь-який смак. Ціна на різдвяного снопа коливається від тридцяти гривень до тисячі. Залежно від розміру та наповлення.

Прикарпатки Галина та Маруся розповідають, що дідухи не продають, а роблять їх лише для близьких та друзів.

«Колись замість ялинки на стіл ставили дідух. Брали перший жмут пшениці і з нього робили сіно. Все, з чого можна зробити їжу, вплітали у сніп. Прикрашали квітами, калиною. Дідух символізує багатство, любов, мир і достаток. Якщо це буде у нашій хаті, то буде і по всій землі. Без хліба жити не можна, хоч і кажуть, що хліб шкідливий», - переконана пані Галина.

«Мама розповідала, що йшли у поле, збирали по пару колосків і самі робили дідухи. Ще кажуть, що дідух на столі у Святвечір символізує запрошення померлих родичів на Святу вечерю. По закінченню свят на Стрітення дідуха треба було обов’язово спалити. Адже, за народними віруваннями, душі померлих так і залишаться з тобою у хаті», – діляться спогадами жінки.

Аби виготовити середнього розміру дідуха, кажуть, треба приблизно три години. Якщо меншого розміру, то годину. Все залежить від настрою та натхнення. На продаж дідухи не робимо, - запевняють.

Лише для друзів та близьких. Цього року планують подарувати два дідухи місцевій церкві.

Олександра ГЕРЦЮК-БАГАЧ