Купон – попередник гривні: як він вплинув на становлення національної валюти

Купон багаторазового використання, купоно-карбованець, український карбованець – засіб грошового обігу в Україні від січня 1992 року до вересня 1996 року. Після проголошення державної незалежності (серпень 1991) Україна заявила про вихід із загальносоюзного «рубльового простору» (першою серед республік колишнього СРСР). 9 вересня 1991 Президія ВР України ухвалила постанову, в якій йшлося про запровадження з 1 січня 1992 на території України власної грошової одиниці – купонів багаторазового використання, а також про створення монетного двору і випуск українських грошей. 10 січня 1992 року купони було введено в обіг.

Етапи введення купонів

Купони були попередниками гривні – української національної валюти. До її запровадження в обіг вони мали забезпечувати захист внутрішнього споживчого ринку, а також покрити нестачу готівки, якої систематично бракувало через скорочення її надходжень з РФ.

Намір запровадити власну грошову одиницю було проголошено ще в ухваленій Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України та Законі УРСР «Про економічну самостійність Української РСР», прийнятому 3 серпня 1990 року.

Шлях до введення національної валюти був непростим. Після схвалення Верховною Радою Української РСР 10 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України, Президія Верховної Ради України прийняла Постанову «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України».

На хвилі суверенізації Української РСР Верховна Рада республіки 20 березня 1991 року утворила на базі Українського республіканського банку - Національний банк України. Серед іншого на нього покладалися завдання регулювання грошового обігу і кредиту. До введення власної національної грошової одиниці в республіці зберігалась загальносоюзна грошова система.

Указом президента Леоніда Кравчука 12 листопада 1992 року у грошовому обігу на території України було припинено функціонування радянського рубля. Єдиним законним засобом платежу став український карбованець, якого в готівковому обігу представляв купон Національного банку України.

Офіційно про цю реформу Кравчуком було заявлено цього ж дня у телевізійному ефірі, в якому він обгрунтовував необхідність відмови від рубля у внутрішньому обігу та намагався заспокоїти населення. Нездатність держави забезпечити відкриття державних пунктів обміну купонів на рублі спричинило появу «чорного ринку» та спекуляцію валютою.

У зв'язку з лібералізацією цін у Росії та з метою захисту власного споживчого ринку, недостатнім обсягом готівки для соціальних виплат, 10 січня 1992 року в Україні в обіг були введені купони багаторазового використання. Вони розглядалися як тимчасова грошова одиниця на перехідний період до запровадження гривні й використовувалися паралельно з радянським рублем за курсом 1:1. Передбачалося, що купон візьме на себе інфляційне навантаження, тим самим убезпечивши від ризиків майбутню власну національну грошову одиницю.

У перший місяць запровадження (січень 1992) їх частка в зарплаті або пенсії становила 25-30%, інша частина виплачувалася радянськими карбованцями. Поступово простір для купонів збільшувався. За півроку вони практично витіснили з обігу радянські карбованці. Із другої половини 1992 року припинили своє функціонування монети, оскільки через високу інфляцію та зростання цін відпала потреба в їх використанні. На кінець року за купоном закріпилися назви «купоно-карбованець» та «український карбованець».

Запровадження гривні

Перші проєкти запровадження гривні з'явилися ще у 1993 року, проте висока інфляція затримала введення її в обіг на три роки. Якщо у 1992 році купюрою найвищого номіналу було 100 карбованців, то у середині 1995-го — 1 мільйон, а найменшого — 1000 карбованців при вартості 1 долара США – 150 тисяч.

1996 року середня зарплата в Україні становила понад сім мільйонів карбованців. Тобто формально кожен громадянин був мільйонером, ось тільки купити на зароблені «мільйони» можна було не так вже й багато. Адже, наприклад, буханець хліба коштував 50 тисяч карбованців. Середня зарплата українця дорівнювала приблизно 35 доларам.

Президентом України 25 серпня 1996 року було видано Указ «Про грошову реформу в Україні». Цим документом із 2 вересня 1996 року в обіг введено національну валюту України – гривню та її соту частину – копійку. Документом також предбачалося випустити в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок і припинити емісію українських карбованців. Їх обмін на гривню (банкноти і розмінні монети) здійснювався з 2 вересня 1996 року за курсом 100000 українських карбованців на 1 гривню. У цей період у готівковому обігу України вони функціонували паралельно. Водночас український карбованець поступово вилучався з обігу.

Вперше грошова реформа мала не конфіскаційний характер.

Станом на 2 вересня 1996 року Національний банк України випустив в обіг 338,1 трлн. крб. Під час проведення реформи банківською системою було вилучено 97% емітованих до реформи карбованців (327,9 трлн. крб.). У цей період Національний банк України ввів у готівковий обіг банкноти гривні на суму понад 3,1 млрд. грн.

Монетний двір запрацював з квітня 1998 року.

Завдяки проведенню грошової реформи в 1996 році українська держава отримала важливий атрибут – національну грошову одиницю.

Анастасія БЕДРІЙ