«Це вже хода історії», або Як референдум 1991 року став кінцем радянської імперії

Великий вплив на думку громадян на той час мала українська інтелігенція. Тоді звернулася до народу і українська письменниця та поетеса Ліна Костенко: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!».

Як це було, - розповідає ІА Дивись.info.

                                Що передувало?

Майже за рік до референдуму 17 березня 1991 року СРСР проводить єдиний референдум – «Про збереження СРСР як «оновленої федерації рівноправних суверенних республік». Його бойкотують одразу 6 країн: Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія та Молдова. Тоді як у росії лише чверть населення голосує проти СРСР.

Водночас в Україні Народний рух проводить опитування, в якому йдеться: «Чи згодні ви, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України». Більше, ніж 80% опитуваних відповідають позитивно. Українці сходяться і на тому, що законодавство України має першість перед законодавством СРСР.

Незабаром західні регіони України проводять власний «галицький референдум». Він проходить у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. Відтоді активно відбувається суверенізація України.

Важливим на шляху до проведення референдуму стає те, що українці вдало користаються заколотом ГКЧП у Москві та 24 серпня 1991 року ухвалюють Акт про Незалежність України. Так на порядку денному постає питання референдуму про незалежність України.

                 Результати, які приголомшили усіх

Після 24 серпня в Україні починається активна передвиборча агітація. В роботу включаються державні преса, телебачення та опозиційний самвидав. Серед них провідні кандидати – Леонід Кравчук та В’ячеслав Чорновіл агітують не так за власну виборчу кампанію, як за Незалежність.

Як пригадує тодішній депутат Верховної Ради Володимир Філенко, основним посилом агітації справді була економіка: «Ключовою ідеєю багатьох листівок наших була розповідь про багатство України, про її вклад в економіку СРСР. Що хтось там в москві нашу ковбасу їсть. Тобто, вміст холодильника був експлуатований – в хорошому сенсі – по повній програмі. І це спрацювало»!

Також активно акцентували на Чорнобилі, правду про аварію на якому 1986 року приховувала москва, а також на невдалій радянській військовій інтервенції в Афганістані: чому українці мають воювати за далекі імперські амбіції кремля?

Результат у 90,32% дивує не лише країни колишнього СРСР, але й усю світову спільноту. А справжньою перемогою України стає те, що усі 27 регіонів України: 24 області, АР Крим, два міста зі спеціальним статусом -Київ та Севастополь у своїй більшості голосують за. Стається важливе – референдум 1 грудня 1991 року перекреслює «горбачевський референдум». В окупованих Донецькій та Луганській областях результати сягають свого піку.

• Донецька область – 83,9%
• Луганська – 83,86%
• Кримська автономія – 54,19%
• місто Севастополь – 57,07%

                        Перші вибори незалежної України

Водночас з проведенням Всеукраїнського референдуму відбувається ще одна важлива для українців подія – вибори президента.

Згідно з Законом «Про вибори Президента України» глава держави обирався на п’ятирічний термін, віковий ценз – не молодше 35 років, ценз осілості в Україні – не менше 10 років та інше. Цікавою особливістю перших та двох наступних президентських виборів, які відбулись відповідно 1994-го та 1999 роках була відсутність грошової застави. Реєстрація кандидата відбувалась після збору 100 тис. підписів громадян України на його підтримку, які були зібрані за зразком підписного листа, затвердженого ЦВК.

Претендентами в кандидати у Президенти стали 16 народних депутатів УРСР, 5 народних депутатів СРСР, 2 керівники Верховної Ради України (Голова Верховної Ради Леонід Кравчук і заступник Голови – Володимир Гриньов), 5 керівників постійних комісій Верховної Ради, 10 робітників, 3 колгоспники. Відповідно до інформації у статті в газеті «Голос України» за 27 жовтня 1991 року, приблизно 15% претендентів у кандидати вже переступили 60-річну вікову межу.

Участь у виборах 1991 року взяли шість кандидатів:

• В’ячеслав Чорновіл (Народний рух України),
• Левко Лук’яненко (Республіканська партія України),
• Леопольд Табурянський (Народна партія України),

А також самовисуванці

• Леонід Кравчук,
• Володимир Гриньов
• Ігор Юхновський.

Читайте також: Левко Лук’яненко розповів, чому Акт проголошення Незалежності зачитував Яворівський

Вже на перших виборах президента у передвиборчій кампанії просліджувався чорний піар. Зокрема йдеться про листівку 5 «Д» Кравчука: «Дилетантство», «Демагогія», «Двуликість», «Догматизм», «Диктатура». Текст, який був розміщений на листівці, різнився у принципових та ідеологічних питаннях.

Особливістю тодішніх виборів стали безпосередні зустрічі з виборцями під час передвиборчих поїздок кандидатів у регіони.

За цей час Кравчук встиг відвідати 22 області України, окрім Івано-Франківської та Тернопільської. Загальна кількість часу, який був присвячений зустрічам з виборцями під час компанії, дорівнювала 372 годинам чи майже 16 добам безперервного спілкування.

Кандидат від Народного руху В’ячеслав Чорновіл основний акцент у своїй кампанії робив на ідеї незалежності та необхідності найважливіших соціально-економічних реформ. Основа передвиборчої програми – роздержавлення та приватизація, а її головна відмінність від програми Кравчука, на думку Чорновола, полягала в тому, що свою програму він формував протягом тридцяти років. Чорновіл у друкованих виданнях використовував агітаційне лого, у вигляді напису свого прізвища, де замість літери «в» був розміщений стилізований малюнок, у вигляді жесту людської руки, який являє собою латинську літеру «V» (Вікторія).

                                Як це було для Львова?

1 грудня у неділю велика кількість виборців Львівщина пішла не на вибори, а на богослужіння у храми. Що тоді не викликало здивування, адже відбувались активні процеси реєстрації парафій УГКЦ.  Церкви у цей день були переповнені.

Так до обіду явка львів’ян та жителів області на виборчих дільницях була невисокою. Лідер Народного руху України і тоді кандидат у президенти України В’ячеслав Чорновіл із дружиною голосував у Львові. Виборці Львівщини підтримали тоді В’ячеслава Чорновола, а на референдумі показали найвищий відсоток ‒ 97,46.

Після 1 грудня у Львові спалахнуло народне віче, яке проходило біля оперного театру. Активна молодь об’єднувалася у «Товариство Лева» та «Студентське братство».

Напередодні проведення референдуму Львовом та й іншими населеними пунктами поширювались листівки, відозви економічного змісту.

Львівський історик Іван Сварник каже, що йшлося про роль України в СРСР, про природні багатства, промисловий потенціал.

«Ми вважали, що це плюс, що станемо сильними економічно. Ми тоді вважали, що отримавши незалежність, ми одразу станемо однією з провідних країн Європи, якщо не світу. Власне, такого змісту агітація давала підстави для таких думок. Усвідомлення, що попереду чекає тривала боротьба за державу, складні процеси, прийшло пізніше, як і те, що комуністи чинитимуть опір, сидітимуть у парламенті. На це ми не сподівалися», ‒ говорить він.

Після референдуму комуністи мали політичний і економічний впливи в державі. В’ячеслав Чорновіл пішов у відставку з посади голови Львівської обласної ради. Президент Леонід Кравчук намагався позбавити органи місцевого самоврядування багатьох владних повноважень.

                        Історичне значення референдуму

Масштабність проведеного референдуму 1 грудня полягає у тому, що він став кінцем радянської імперії. За тиждень після цього, лідери України, росії та білорусі задекларовали кінець СРСР «як геополітичної реальності та суб’єкта міжнародного права» і проголосили створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Незабаром в Казахстані до угоди про створення СНД приєднались й решта тепер вже колишніх радянських республік.

Референдум також означав щойно народжену українську державу. Першими, хто визнали незалежність України, була Польща, а згодом за нею і Канада. США та провідні держави Заходу визнали незалежність України в кінці грудня.

 «Більш стійкого юридичного утвердження Незалежності країни в світі не існувало… Ні одна опозиційна сила у світі не могла вже заперечувати. Це була історично абсолютно незворотна дія», – пояснює значення українського референдуму академік Ігор Юхновський.

Нагадаємо, ІА Дивись.info поспілкулась із істориками з різних регіонів країни про те, як вітали незалежність у різних куточках держави, як Україна дійшла до незалежності та про перші роки після отримання цього статусу. Читайте - тут.