Із флейтами в руках: як двоє братів Доплерів зі Львова підкорили своєю музикою світ

ІА Дивись.info сьогодні розповість про старшого брата Франца та молодшого Карла Допплерів, — австро-угорських флейтистів та успішних композиторів. Про те, як розвивалася їхня кар'єра, та творчість — у матеріалі.

Із музикою в серці з колиски

Брати народилися у Львові в сім’ї військового диригента, гобоїста та композитора, тому першим учителем майбутніх флейтистів був батько — Йозеф Доплер —капельмейстер 37-го піхотного полку, мультиінструменталіст, композитором, вчитель музично-театральної школи у Львові.

Нинішнього року, у жовтні, виповнилось 201 рік із дня народження Франца, молодший Карл народився через чотири роки — 1825-го. Родина була багатодітною: у хлопців було двоє старших сестер — Елізабет та Розалія. На сайті «Інтерактивного Львова» припускають, що відомий скрипаль Антон Допплер є також сином Йозефа.

Андрій Карпяк, музикант, завідувач кафедри духових та ударних інструментів Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка та доктор мистецтвознавства на сторінках Центру міської історії розповів, що обидвоє братів, цілком ймовірно, навчалися й у видатного львівського флейтиста Міхала Яцковського. Уже в дванадцять старший Франц віртуозно грав на флейті і виступав на сценах Львова та Відня. Через рік підліток Франц почав брати приватні уроки у віденських музикознавців та композиторів.

Старшого, котрий вразив багатьох своїм музичним талантом, та в такому юному віці дебютував у концертних залах багатьох столиць та метрополій Європи, писали у газетах, хлопчиком захоплювались і заздрили.

У львівському інтелектуальному часописі Mnemosyne, дослідив Андрій Карпяк, 1834 року написали:

«4 травня у театрі відбулася постановка комедії у 4-х діях «Контрабандисти» Раунаха. Вона сповнена різноманітних інтриг, смішних непорозумінь і любовних колізій... Публіка бурхливо аплодувала. В антракті ми залишилися слухати Допплера. Маленький хлопчик з великою флейтою і великими здібностями грав з готовністю та почуттями. Грав він у 12 років так добре, як професійний довершений маестро. Варіації Л. Друе доніс він до слухача майстерно та цікаво».

Сам Франц Альберт у автобіографії згадує, що ще перед описаним у публікації музичним заходом, юний флейтист публічно виступав у Львові 8 листопада 1832 року та 24 березня 1834 року, себто в одинадцять та тринадцять років.

Перший симфонічний оркестр

У кінці 30-х років сім’я Доплерів переїжджає до угорського Пешту і з 1838 року Франц стає солістом у німецькому театрі, а через три роки стає солістом Національного Театру. У 40-60-х роках гастролював зі своїм братом у Брюсселі, у Веймарі (де зустрівся з Лістом), у Лондоні. Грав на флейтах простих систем, зокрема системи Жана-Луї Тюлу.

1853 року, разом зі своїм братом Карлом і композитором Ференцом Еркелем, стає засновником першого угорського симфонічного оркестру. Францові тоді було 32 роки, а Карлові — 28.

Ще через кілька років старший брат обіймає посаду головного диригента Віденської опери, стає професором Віденської консерваторії.

З 1858 року — флейта-соло і диригент (пізніше головний диригент) Віденської опери. З 1864 по 1867 рік — професор Віденської консерваторії.

Франц є автором опер німецькою та угорською мовами, балетів, п'єс і концертів для флейти, обробок угорських народних мелодій.

Преса гуділа, згадуючи гастролі Доплерів у Львові упродовж 1857-1858 років. Тоді, мабуть, для чоловіків припав їхній зоряний час. Брати прибули до міста незадовго до Різдвяних і новорічних свят та вирішили розкрити перед слухачами та глядачами свої таланти віртуозів, композиторів, постановників та диригентів.

Франца чи Карла Допплерів не згадують в періодичній пресі серед списку приїжджих осіб, які впродовж того часу оселилися у готелях. Це може свідчити про те, що Допплери зупинилися на час гастролей у будинку родичів або друзів. За твердженням професора Ондраша Адор’яна, що мав безпосередні зустрічі з нащадками родини Допплерів, старша сестра братів Елізабет вийшла заміж за майбутнього директора міського театру Едуарда Уінка (Eduard Uhink) та могла в той час проживати у Львові.

Певне підтвердження цьому є у «Записах з мого життя та праці» Франца Допплера: «Восени 1839 рокупочав я свою концертну подорож через Кашау (Кошице), Епер’єш (Пряшів), Тарнув, Перемишль, до Лемберга, де я встиг на заручини моєї сестри Елізи з Ед. Уінком (актором та режисером театру у Лемберзі)», дослідив мисецтвознавець Карпяк.

Інструментальні концерти братів Доплерів спряли падальшим тісним контактам музикантів з мистецькою громадськістю Львова. Їх знову і знову запрошували до Львова виступати

Гастрольні заходи братів Допплерів у Львові сприяли формуванню стійкого зацікавлення місцевої преси успіхами музикантів. Із часу перших постановок опери Франца Допплера у місті, газети не пропускали жодної важливої події у житті митців, не забуваючи нагадувати читачам про походження та тісні контакти флейтистів та композиторів з Галичиною.

Лише впродов 1858 року «Rozmaitości» (Розмаїтості) (додаток до Gazeta Lwowska — найстарішого польськомовного часопису, що видавався 133 роки - ред.)  намагалися дослідити ступінь зв’язку артистів з краєм, а журнал «Ruch Muzyczny» вітав у січні Карла Допплера з отриманням нагороди за написання музики до поезії «Hofindal», стежив за змінами у професійній кар’єрі братів та щиро радів успішній постановці опери «Ілька»Франца Доплера у Ганновері у грудні того року. Увага до творчості музикантів не згасала і в наступні десятиліття.

Читайте також: Автор джазового хіта Микола Петренко, котрий пройшов концтабори та примусові роботи

Педагогічна праця Франца Доплера у Пешті та Відні дозволила йому підготувати професійних наступників: Шандора Ніколіча (1834-1895) – концертмейстера групи флейт Національного театру у Пешті; Романа Кукулу – першого флейтиста оркестру Придворного оперного театру у Відні та професора флейти у консерваторії Відня (1882-1914); Антона Шпатта (1860-1919) – першого флейтиста театрального оркестру та професора консерваторії Галицького музичного товариства у Львові (1895-1919).

Франца не стало у липні 1883-го, йому був 61 рік. Молодший брат Карл помер у 74, в німецькому Штутгарті.

Діти Карла Доплера продовжили сімейну традицію. Син та три доньки Карла стали музикантами: Арпад Доплер (1857-1927) працював викладачем музики у Гранд-консерваторії в Нью-Йорку та, пізніше, директором хору в Штутгартській придворній опері; Корнелія Доплер стала викладачем вокалу, Ілька Доплер – викладачем фортепіано, Ольга Доплер – театральною акторкою.

***

Раніше ІА Дивись.info розповідала про короля єврейського кларнету з Перемишлян та автора гімну Ізраїлю із Золочева. Більше про видатних людей Галичини, які творили історію, читайте щонеділі за цим посиланням і тут.

Читайте також: Остап Нижанківський: історія мрії, яка так і не здійснилася