дивись.info

Нафтуле Брандвейн – король єврейського кларнету з Перемишлян

Нафтуле Брандвейн – король єврейського кларнету з Перемишлян
Нафтуле Брандвейн народився у Перемишлянах, що на Львівщині

Один із найкращих клезмерських музикантів XX століття Нафтуле Брандвейн народився у містечку на Львівщині понад 130 років тому.

ІА Дивись.info пропонує дізнатися більше про чоловіка, постать якого досі оцінюють як одну із найвпливовіших у розвитку клезмерської музики на світовій арені.

Музикальна династія

Нафтуле народився 1884 року (за іншими даними 1889-го) у Перемишлянах у багатодітній родині.

«Родина Бранвейнів — це сім’я, яка мешкала у Перемишлянах, знаємо точно, що вони тут оселилися уже в другій половині XIX століття. Увагу до його постаті привернув його племінник Леопольд Кляйм-Козловський, якого вважають останнім клезмером Галичини. Він згадував про свою музичну родину, зокрема і про дядька — Нафтуле Брандвейна. Своєрідним родоначальником такої музичної родини, про яку розповідав пан Леопольд, був його дідусь, батько Нафтуле — Песах Брандвейн», – розповів ІА Дивись.info кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої історії України та архівознавства ЛНУ імені Івана Франка Олег Дух.

Песах був музикантом-клезмером, грав на скрипці та працював весільним поетом-імпровізатором. За своє життя він мав чотири дружини. У Нафтуле Брандвейна було дев’ятеро братів і чотири сестри, серед яких близнючка Генрієта. Сини Пейсаха Брандвейна не могли не грати: Нафтуле – на кларенті, Мойше – на скрипці, валторні і тромбоні, Мендель – на піаніно, Лейзер – на бубні, а Азріель – на трубі.

У сім’ї, де було 12 дітей, серед яких і Нафтуле, тато заснував один із найвідоміших у майбутньому клезмерський гурт на Галичині. Дослідник також зазначає, що Песах був бадхеном, тобто весільним тамадою і розважав гостей не тільки на весіллях, а й брав участь у різноманітних урочистостях, наприклад, пов’язаних із обрізанням.

Нафтуле Брандвейн

«Батько створив оркестр. Існує радше легенда, ніж дійсність навіть про те, що вони виступали при дворі Франца Йосифа. Брандвейни мандрували між Бережанами і Бібрикою, між Глинянами, Рогатином і Галичем. Зрештою, це ті терени, де було багато єврейських містечок (штетлів). Роботи було достатньо, їх туди запрошували», – говорить Олег Дух.

Хто такі клезмери

Колись клезмери грали на різних релігійних святах, але після зруйнування Храму, мудреці вирішили, що євреї мають бути в скорботі, доки не відбудують Храм, тому весела музика не дуже доречна. Єдине виключення – це весілля, коли можна голосно гуляти й розважатися.  Єврейське весілля – складна система ритуалів, в кожному з яких беруть участь музики – клезмери.

«Одним із важливих та дуже драматичних етапів свята було так зване «посадження нареченої» – ритуал прощання з батьками перед шлюбом. Бадхен (тамада) починає голосити: «Дівчинко моя мило! Закінчилися твої веселі дні, безтурботне життя. Не буде з тобою матусі, що тебе любитиме й ніжитиме. Тепер чекають на тебе страждання й тяжкі випробування, бідолашно ти моя…»  Причитання супроводжувалося музикою. Якщо музикант грав добре  – плакала не лише наречена та всі жінки на весіллі, а й чоловіки. Кажуть, були випадки, коли молоді навіть зомлівали від суму», – розповіли ІА Дивись.info у пресслужбі «Київ Клезмер Фест».

Юний натхненник за океаном

Олег Дух зазначає, що перед Першою світовою війною батько Нафтуле Брандвейна помирає і хлопець емігрує до США, згодом сюди переїжджають й інші брати. У Перемишлянах залишаються тільки двоє — Елі (Ілля) і Герш (Герман), який був батьком останнього клезмера Галичини Леопольда Кляймана-Козловського, котрий пішов з життя у травні 2019 року. Два брати загинули у листопаді 1941 в урочищі «Березина» у Перемишлянах.

«Цікаво, що Герш, який був перукарем, також свого часу заснував музичний оркестр, у якому грали два його сини. В оркестрі були задіяні перемишлянці, здебільшого євреї, але було і кілька поляків. Так вони продовжували музичну традицію Песах», – каже дослідник.

Опинившись у США, Нафтуле дуже швидко здобуває визнання. Як пояснює Олег Дух, пік популярності «короля клезмерського кларнету» Брандвейна припадає на 20-ті рр. ХХ ст., втім, вона виявилась швидкоплинною.

«Він прибуває до Америки у 1900 роках і вже в 20-их стає досить популярним музикантом, працює із скрипалем-віртуазом Абе Шварцом. Одним із найвідоміших творів цього часу, який демонструє незрівнянні таланти Нафтуле, була вулична пісня «Firn Di Mekhutonim Aheym». Уже 1923 року він залишив гурт Шварца, щоби створити власний», – каже історик.

Зірка клезмерної музики в Америці, яка згасла

Наш співрозмовник розповідає, що збереглося чимало записів Нафтуле Брандвейна, датованих 1922-1927 роками, потім він вирішує йти своєю дорогою.

«Чи був  цей шлях добрим? Якийсь час так: у другій половині 20-их років він був на вершині, з 30-их років його популярність падає. Однією із причин стало те, що він був досить-таки екстравагантним чоловіком, проте групи, які він засновував, існували не довго. Нафтуле Брандвейн був відомий не лише своєю віртуозністю гри на кларнеті, але й бурхливим життям. Він любив жінок та алкоголь. Хтось навіть сказав: «Якщо ви замовляєте оркестр Брандвейна і бажаєте, щоби він грав усю ніч, ви повинні дати йому достатньо алкоголю та жінку». Нафтуле Брандвейн був улюбленим музикантом нью-йоркської злочинної організації «Murder Incorporated», – з’ясував дослідник.

Водночас культуролог Євген Савісько додає, що в той час виступи Брандвейна були доволі епатажними.

«Популярним він став через вміння грати на публіку. Своєрідна манера гри, використання нетипових мелодій, неповторний костюм, до якого він прикріпляв електричні гірлянди, що єдналися до електромережі, вміння епатувати публіку зробили його одним з топових клезмерів в Новому Світі», – зазначив у коментарі ІА Дивись.info дослідник.

У 40-их Нафтуле Брандвейн вже виступає у відпочинкових закладах як музикант, який колись мав шалену славу. У 1941 році Брандвейн здійснив свій останній запис, відомостей про його подальше життя вкрай мало. Відомо, що він жив і виступав у мережі готелів «Борщевий пояс» в Катскільських горах.

Окрім цього, важко й відшукати інформацію про його особисте життя. Олег Дух  зазначає, що більшість метричних книг було знищено під час німецької окупації.

Читайте також: Єврей із Золочева, який написав гімн Ізраїлю

«Помирає «король кларнету» 1963 року. Уже згодом, у 1970-их роках , коли починається відродження клезмерської музики, його знову згадують. Покоління Нафтуле стверджує, що їх надихнула саме музика Нафтуле із Перемишлян», який був незрівнянним, дуже талановитим кларнетистом, віртуозом. Повертаються до його стилю музикування», – каже дослідник.

І додає, що поки невідомо, де саме у Перемишлянах мешкала родина музиканта, втім, сподівається згодом обов’язково це з’ясувати.

Мар’яна КОВАЛЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.