Автор джазового хіта Микола Петренко, котрий пройшов концтабори та примусові роботи

Він пережив Голодомор, пройшов коцтабори та примусові роботи. Сьогодні ІА Дивись.info розповість історію видатного поета, публіциста та драматурга.

Оберемок горя родини Петренків 

Микола Петренко народився 96 років тому у Лохвиці на Полтавщині — старовинному єврейському містечку та культурному центрі губернії, куди на гастролі приїжджали оперні співаки, серед яких Марія Заньковецька та Марко Кропивницький.

У сім'ї робітників з'явився син 1925 року, а коли хлопчик навчався у першому класі, його родина пережила Голодомор 1932-1933 років, батька заслали на будови п'ятирічки, мама з п'ятьма дітьми ледь зводила кінці з кінцями.

Під час голоду загинули баба й дід Миколи. Він неодноразово згадував той страшний час, називавши його «наймоторошнішим,» хоч у його житті це стане не єдиним випробувавнням, які письменник мужньо долав.

Після школи Микола вступив до політосвітньонього училише, їх пізніше називали культосвітніми. Він згадував, що після початку війни на комсомольських збрах секретар оголосив, що усі мають іти добровольцями на фронт, пише «Збруч».

Йому було трохи більше 15 років: роту з сорока хлопців приставили з трьома гвинтівками охороняти дерев'яний міст через Дніпро.

«А коли наблизився фронт - усі відступають, про нас забули. Тож порозбігалися хлопці по домівках. Я придибав у Лохвицю, а там уже німці», - розповідав він виданню.

Львів: концтабір, журналістика та поезія

Підлітка вивезли на примусові роботи до Німеччини під час Другої світової війни,  у жовтні 1942-го, а покарання у нацистських концтаборах хлопець відбував за спробу втекти. Так він опинився у Львові, у Янівському концтаборі.

Після закінчення війни Микола пройшов трудові табори в СРСР: працював на шахтах Донбасу та Камчатки. Тут Микола Петренко написав свої перші вірші.

До Львова він знову повернувся у 26 років, вступив на факультет журналістики тодішнього державного університету (нині — Львівського університету імені Івана Франка).

Закінчивши виш, чоловік почав працювати у молодіжній газеті, згодом на Львівському телебаченні та у «Літературній Україні» — фаховій газеті українських письменників, яка виходила щотижня, і на сторінках якої публікували нові твори, критичні статті, рецензії та розповідали про діяльність тодішніх митців.

Перша поетична збірка Миколи Петренка побачила світ 1957 року: вірші 32-річного митця вмістилися у «Днях юності», а ще через сім років вийшла друга збірка під назвою «Суворі береги».

Перед тим він вступив до Спілки письменників України.

Тоді й почався його несамовитий творчий шлях. З моменту виходу «Днів юності» світ побачили ще шість десятків книг з-під пера Петренка. Це і поезія, проза, публіцистика, гумористичні твори, казки та навіть тексти пісень. Загалом за життя письменник став автором більше ста книг.

Микола знайомиться із львівською богемою, разом створючи неймовірні п'єси, лібрето та музичні вистави.

«Намалюй мені ніч» — пісня, яку ви бодай раз точно чули. Її слова написав Микола Петренко, а музику створив видатний львівський музикант Мирослав Скорик. Уперше джазовий хіт почули понад пів століття тому — 1965 року. Присвятив письменник її художниці Генріетті Левицькій — представниці львівського андеграунду 1960-1980-х років.

Заспівала пісню Любов Чайковська та ВІА «Веселі скрипки» — вокально-інструментальний ансамбль, створений Мирославом Скориком.

Петренко також писав пісні з Володимиром Івасюком, Ігорем Білозіром, Миколою Колессою, Анатолієм Кос-Анатольським, Богданом Веселовським та іншими.

За своє тривке життя Микола Петренко міг похвалитись престижними нагородами, він став лавреатом низки премій — імені Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана Нестора Лепкого.

2011 року 86-річному письменникові призначили державну стипендію. Він продовжував писати та творити у Львові, а десятого жовтня 2020 року його життя обірвалося за майже місяць перед 95-річчям. Не стало чоловіка унаслідок ускладнень коронавірусу у стінах львівської лікарні.

Він познайомився зі Львовом у 17 років і після чергової зустрічі полюбив це місто усім серцем. У чоловіка залишилось двоє нащадків — син та донька.

Поховали письменника на Личаківському цвинтарі.

P.S

Нагадаємо, більше про видатних українців, які творили у Львові та на Галичині, можна прочитати за цим посиланням.