«Попереду — багато роботи»: чи щось змінилось після ратифікації в Україні Стамбульської конвенції

З того часу минув ще рік. Чи щось змінилося, з'ясовувала ІА Дивись.info.

Нині важливість такого кроку є ще актуальнішим, оскільки це перший міжнародний юридично обов'язковий законодавчий акт, згідно з яким права жінок є під захистом як у мирний час, так і впродовж війн.

Офісом Генпрокурора України вже зафіксовано 190 фактів сексуального насильства від початку повномашстабного вторгнення росіян в Україну. З них 136 - проти жінок, неповнолітніх – 13. Найстаршій постраждалій – 82, наймолодшій – 4 роки, заявив 20 червня Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Водночас Уповноважений нагадав, що злочини сексуального насильства росіян проти українських жінок і дітей фіксуються в Україні ще з 2014 року.

«Офіс Омбудсмана продовжує фіксувати ці злочини. Російські військовослужбовці вчиняють злочини сексуального насильства на всій тимчасово окупованій території України. Це перетворилося на цілу систему залякування цивільного населення. Але жоден злочинець не уникне покарання»! — наголосив омбудсмен.

Читайте також: Українці просять про продаж препаратів екстреної контрацепції без рецептів: чому це важливо

Що таке Стамбульська конвенція?

Цією міжнародною угодою Ради Європи встановлюється кримінальна відповідальність за насильство проти жінок. Йдеться про всі прояви — фізичне, сексуальне, економічне, психологічне. Це також і примусовий шлюб, аборт або стерилізація, каліцтво жіночих геніталій, «злочини, вчинені в ім’я честі», переслідування тощо.

Згідно зі Стамбульською конвенцією, для постраждалих забезпечуються такі заходи, як застосування захисних приписів, інформування потерпілих про їхні права та можливості отримання допомоги і захисту, забезпечення діяльності спеціалізованих служб підтримки, не замовчування проблеми домашнього насильства, захист і підтримка дітей – свідків домашнього насильства, пояснює нам пані адвокат та кандидатка юридичних наук Анна Даніель.

Додає, що головною метою документу є руйнація гендерних стереотипів, які допускають насильство щодо жінок.

«Нині, маючи власне законодавство, усталений понятійний апарат, спеціально уповноважений орган, який формує і реалізує державну політику у цій сфері та координує діяльність суб’єктів, які працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, маємо зосередитись і працювати над всебічною реалізацією Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та положень Стамбульської Конвенції», — говорить експертка.

Натомість лікарка з профілактичної медицини та феміністка Ольга Гайович ділиться з ІА Дивись.info, що через війну зміни передбачені Стамбульською конвенцією ще не розпочалися, або триває лише початковий етап, який не помічають пересічні жінки.

«Мені не відомо про відкриття нових шелтерів, чи інших видів допомоги жінкам що постраждали від домашнього насильства. Але ратифікація все одно дуже важлива, Україна буде змушена посилити захист жінок від гендерно обумовленого насилля, як з'явитися можливість. Навіщо нам стамбульська конвенція? Тому що в Україні жінки не достатньо захищені від чоловічого насильства. Зґвалтування, домашнє насильство, репродуктивний тиск, далеко не завжди поліція та суди діють в інтересах жінок, іноді держава ніяк не захищає жінок взагалі», — пояснює співрозмовиця.

Говорить, що поліція часто не приймає заяви, не приїжджає на виклик, жінка не має ресурсів та безпечного місця, куди піти від аб'юзера: «Адже найчастіше домашній насильник б'є, ґвалтує жінок у найвразливішому стані, жінок що втратили роботу, захворіли, вагітних, жінок в декреті, з малими дітьми. Потрібні шелтери, потрібні діючі закони і адекватні дії поліції»!

З таким твердженням погоджується й Анна Данієль. Каже, що на її погляд, після ратифікації Стамбульської конвенції жертвам домашнього насильства не стало жити краще.

«Бо жертви домашнього насильства або далі мовчать, або звертаються до адвоката за консультацією, не наважуючись навіть повідомити про факти правоохоронцям, бо є багато “але”… Однак, все ж таки, у нас поступово формується усталена судова практика, базові питання з цієї проблематики вже знайшли відповіді у постановах Верховного Суду», — вважає пані адвокат.

Головна робота — попереду

Феміністка Ольга Гайович акцентує на тому, що нині в Україні жінки ніяк не захищені від сталкінгу, себто переслідування. Пояснює, що ордер про ненаближення стосується лише домашніх насильників.

Гендерна експертка, а також членкиня громадської організації «Центр жіночих перспектив» Марта Чумало додає, що окремим питанням виноситься захист українок від насильства за кордоном, адже поки не була ратифікована конвенція, громадянки, які мешкають за океаном, були захищеними «не до кінця».

«Йдеться про тих, які зазнають переслідувань від своїх кривдників. Зараз ця прогалина заповнюється. Це також стосуватиметься українських кривдників за кордоном. Нині це не зовсім актуально (зважаючи на повномасштабну війну - ред), однак коли настане мирний час, процес відновиться», — розповідала вона ІА Дивись.info.

«Після перемоги на нас чекає багато роботи, потрібно слідкувати і змушувати владу краще захищати права жінок. З позитивного, вважаю що ратифікація стамбульської конвенції та інші феміністичні, правозахисні ініціативи потроху змінюють суспільну свідомість. Помічаю останній рік велику стурбованість суспільства випадками зґвалтуваннь жінок і дівчаток, так, є частково віктімблеймінг та байдужість, але більший запит на справедливе покарання гвалтівників», —ділиться Ольга Гайович.

Нагадуємо, у липні торік Україна завершила ратифікацію Стамбульської конвенції, офіційно передавши документи заступникові генерального секретаря Ради Європи Бьорну Берге.

Україна стала 36-ю державою-учасницею цього договору.